Щадило Л., Перспективи розвитку міжнародних валютних відноси - Форум
Пятниця, 09.12.2016, 21:16
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Щадило Л., Перспективи розвитку міжнародних валютних відноси - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 03.06.2013 » Міжнародна конкурентоспроможність України в умовах євроінеграційних процесів » Щадило Л., Перспективи розвитку міжнародних валютних відноси
Щадило Л., Перспективи розвитку міжнародних валютних відноси
conf-cvДата: Понеділок, 27.05.2013, 11:52 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline



Щадило Лілія,





5 курс, с-ть “Міжнародна економіка”, д/ф,
Наук. Кер. – Михайловська О. В.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці





Перспективи розвитку міжнародних валютних відносин в умовах глобалізації





Важливою лaнкoю світовогo господарства є міжнароднi валютні відносини, які пов'язані з обслуговуванням усього напрямку еконoмічних зв'язків, що розвиваються між окремими країнами, приватними oсобами та юридичними суб'єктами ринку. Актуальним є дослідження перспективи розвитку міжнародних валютних відносин та можливих напрямків її реформування для забезпечення розвитку глобальної економіки.
Вирішенням даного питання займалися такі вчені як Дж. Кейнсом, Р. Манделом, Ф. Бергстеном, Б. Айхенгріном, Дж.Стігліцем, В. Ханкелем, Й. Шумпетером, М.Фрідманом П. Гарбера, М.Дулей, Р. Тріффіна, Р. Хаасса, О.Г. Білорус, З.С. Варналій, В.К. Гальчинський, М.А. Дудченко, О.К. Єременко, В.С. Кузнєцов, І.І. Лукінов та інші.
Метою даної статті – дослідження стану міжнародних валютних відносин в умовах глобалізації.
З даної мети випливають відповідні завдання:
- визначити суть міжнародних валютних відносин в умовах глобалізації;
- дослідити світову валютну систему як одну із форм міжнародних валютно-кредитних відносин;
- проаналізувати подальші перспективи розвитку міжнародних валютних відносин і можливі напрямки їх реформування.
Валютні відносини як сукупність зв’язків, що спорадично виникали між різними країнами та окремими суб’єктами міжнародного обміну, з’явилися давно і були зумовлені двома головними причинами. По-перше, запровадження і використання грошей та грошових систем різних країн і регіонів. По-друге, розвитком товарного виробництва, суттєвим розширенням обміну, що опосередковувався грошима різної державної приналежності. Грошова економіка, торговий капітал, що почали бурхливо розвиватися, починаючи з ХІІІ ст.., були тією рушійною силою, яка спонукала до формування валютних відносин між країнами.
У повсякденному житті ми часто зустрічаємося з поняттям „валюта", але при цьому не всі розуміють, що за цим поняттям стоїть. Валюта - це національні паперові гроші, які мають кредитну природу. Але це не вид грошей, а особливий спосіб їх функціонування, коли національні гроші опосередковують міжнародні торгові, кредитні й фінансові відносини [1].
Основним фундаментом валюти вважається золото. Обсяг видобутку золота зростає з початку кожного року, а на кінець починає падати. У цілому можна відзначити, що обсяг вилучення металу з надр Землі стабільний і перебуває на рівні близько 2,5 тис. тонн за рік (600-700 тонн) [3]. Найбільшими продуцентами золота є Китай, Австралія, США, Росія, Південна Африка і Перу. При цьому найбільшими запасами володіють Австралія і Південна Африка, а їх загальна величина оцінюється в 50,5 тис. тонн. Тобто, якщо поточні темпи видобутку збережуться, то людство зможе вилучити все золото протягом 20 найближчих років [4]. Елементом міжнародних валютних відносин виступає валютна система. Розрізняють національну та світову валютні системи. Світова валютна система розвивається на регіональному та глобально-світовому рівнях. У свою чергу регіональні, світові та національні валютні системи активно взаємодіють між собою, утворюючи єдину цілісну систему міжнародних валютних відносин. В даний час валютна система стала гнучкою, проте нестійкою. Держави не в змозі виробити таку економічну і валютну політику, котра б змогла забезпечити їм стійкий економічний розвиток і протистояти кризовим явищам, що насуваються з інших країн та переростають у глобальні, оскільки глобальні проблеми слід вирішувати на глобальному рівні. Система діючих інститутів, що створені в минулому столітті та які досі не змінювали принципів своєї роботи, показали неспроможність вирішувати фінансові проблеми значних масштабів та проводити ефективні рішення. Міжнародна валютна система дала змогу країнам прив’язувати свої національні валюти до привабливих валют, які все ж залишаються національними і залежать від стану своїх національних економік та від ситуації на валютному ринку, основну частину якого займають спекулятивні і хеджувальні операції, що відриває залежність курсу валюти від її купівельної спроможності, викривлює її. Уже більшою мірою не купівельна спроможність визначає курс валюти, а навпаки. Це тягне за собою надзвичайну залежність стану національних економік всіх країн від світового валютного ринку, від поведінки її учасників, від очікувань та прогнозів, що не завжди справджуються. Тому найбільшою проблемою залишається все ж динамічний і великомасштабний ринок міжнародних валютних операцій [2]. Не дивлячись на запровадження колективної резервної валютної одиниці – СПЗ, що складається з кошика провідних валют, долар США на практиці зберіг своє значення як головний міжнародний платіжний засіб та резервна валюта. З одного боку — це національна валюта США, але з іншого боку — це світова резервна валюта, що виконує функцію світових грошей. Передбачалося, що долар поступово знизить свою частку в міжнародних розрахунках і державних резервах, оскільки до 2012 року центральні банки скорочували вкладення в долари США та євро, паралельно збільшуючи купівлю золота, японської єни та юаню [3]. Проте, згідно з даними МВФ, частка американської валюти в резервах збільшилася за останній рік і залишається близько 60%, а європейської – зменшилася на 8%. Така ситуація підкреслює значний збиток, нанесений борговою кризою в єврозоні положенню євро в міжнародній фінансовій системі, а також різке скорочення шансів євро в плані заміни долара США в якості міжнародної резервної валюти, відзначають експерти. В даний час на частку євро припадає лише близько 24% резервів країн з економікою, що розвивається, що є мінімумом з 2002 року і являє собою значне зниження в порівнянні з піковим рівнем 2009 року (31%). Частка резервів, не визначених за складом валют, значно збільшилася за останні 15 років - з 26% до 45%. Можна припустити, держави, що розвиваються, приховують інформацію тому, що в їхніх резервах знаходяться менш традиційні валюти, ніж долар, євро, японська єна, або СПЗ. При чому лідерами по обсягу резервів є Китай, Японія та Росія [4]. Щодо юаню, то йому відповідно прогнозується велике майбутнє. Найбільшими торгівцями валют на 2011 – 2012 роки вважаються такі банківські установи як Deutsche Bank 20,96%, UBS AG 14,58%, Barclays Capital 10,45%, Royal Bank of Scotland 8,19%, Citi 7,32%, JPMorgan 5,43%, HSBC 4,09%, Goldman Sachs 3,35%, Credit Suisse 3,05%, BNP Paribas 2,26% [5]. Обсяг міжнародного валютного ринку за валютними парами дозволяє виявити залежність між валютами та побудувати вірогідну схему подальшого розвитку існуючих зв’язків між світовими валютами. Об’єм валютної пари долар США та Євро починаючи з 2001 року займає лідируючі позиції: у 2001 р. цей показник склав 30%, у 2004 р. – 28%, у 2007 р. – 27% та у 2010 р. відповідно 28%. Конкуренція між двома сучасними провідними валютами доларом США та євро є однією з найбільших в сучасних умовах міжнародного валютного ринку [6]. Міжнародні валютні відносини між державами світу, дозволяють виробити ряд спостережень, котрі демонструють залежність національних економік від курсу валют-союзників. Таким чином, валютні курси за наступними валютними парами USD/CAD, USD/JPY, USD/CHF, AUD/USD забезпечують прогноз тенденції валютного курсу за валютним парами GBPUSD, EURUSD[ 6]. Сучасний валютний ринок - це інституційно - регульований ринок. Не слід забувати, що важливою ланкою якого виступає МВФ, тобто валютне регулювання здійснюється на основі принципів і методів, що визначаються МВФ і регіональними союзами, в які входять окремі країни. Статутом МВФ визначено, що метою цієї організації є забезпечення співробітництва у міжнародних валютних проблемах, сприяння стабілізації валют, створення, багатосторонньої системи платежів і розрахунків, досягнення рівноваги в платіжних балансах країн-учасниць. МВФ здійснює спостереження і контроль над дотриманням країнами-членами свого Статуту, який фіксує основні структурні принципи світової валютної системи. За час свого існування МВФ перетворився в достовірно універсальну організацію, добився широкого визнання як головний наднаціональний орган регулювання міжнародних валютно-кредитних відносин, авторитетного центра міжнародного кредитування, координатора міждержавних кредитних потоків і гаранта платоспроможності країн-кредиторів. Одночасно він починає грати важливу роль в реалізації рішень "сімки" ведучих держав Заходу, стає ключовою ланкою системи регулювання світової економіки, що формується, міжнародної координації, узгодження національних макроекономічних політик. Фонд зарекомендував себе активно функціонуючим світовим валютним інститутом, нагромадив великий і корисний досвід. Отже, інституційну структуру міжнародного валютно-кредитного ринку становить сукупність міжнародних банків, валютних бірж, валютних фондів, державних установ і міжнародних організацій, за допомогою яких здійснюється рух капіталу в сфері міжнародних валютно-кредитних відносин. Міжнародні фінансові інститути є елементами системи валютно-кредитних відносин. Однією з таких міжнародних організацій є МВФ.
МВФ - міжнародна валютно-кредитна організація ООН, метою якої є сприяння розвитку міжнародної торгівлі і валютного співробітництва шляхом встановлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їх виконанням, удосконалення багатосторонньої системи платежів, надання країнам-членам коштів в іноземній валюті для вирівнювання платіжного балансу.

Список використаних джерел:
1. Дзюблюк О. В. Валютна політика. / О. Дзюблюк // Підручник. – К.: Знання, 2007. – 422с.
2. Черняк О. І. Проблеми і перспективи розвитку світової валютної системи в умовах глобальної економічної кризи / О.Черняк, Д.Кержковська // Науковий вісник ЧДІЕУ. – № 1 (5). – 2010.
3. Інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку. Прогноз розвитку світової валютної системи до 2015 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ufin.com.ua/analit_mat/drn/097.htm
4. Частка долара в резервах країн, що розвиваються, за останні 10 років скоротилася з 43% до 23% [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2011/07/08/244480
5. Вожжов А.П. Про причини створення регіональних резервних валют і зміни у світовій валютній системі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://readbookz.com/articles/article-17/
6. Мировая финансовая система: ремонт фасада или кардинальная перестройка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://chelfin.ru/text/hot/59238.html .



 
Форум » Матеріали конференції 03.06.2013 » Міжнародна конкурентоспроможність України в умовах євроінеграційних процесів » Щадило Л., Перспективи розвитку міжнародних валютних відноси
Сторінка 1 з 11
Пошук: