3 курс, спец. «Фінанси», д.ф.н. Наук. кер. – Олійнич С.І. Чернівецький торговельно – економічний інститут КНТЕУ м. Чернівці
Сутність та значення маркетингу у системі управління територією
Політичні та соціально-економічні перетворення сучасної української держави визначають необхідність перегляду моделі територіального управління, корегування методів та інструментів, які задіяні в цьому процесі. Аналізуючи основні проблеми, які виникають при розробці стратегічного планування регіонів України, можна зрозуміти, що значима роль маркетингу потребує детального дослідження. В той час коли приватні організації адаптувалися до сучасних умов, то керівники територіальних утворювань тільки починають пристосовуватись. Територіальний маркетинг сформувався у 80-х роках XX ст., коли за досягнення конкурентної переваги почали змагатися не лише туристичні продукти чи підприємства, а й цілі територіальні одиниці (райони). Щоб перемогти у цьому змаганні, треба сформувати таку економічну структуру, яка б гарантувала тривалий ефективний розвиток та отримання високих доходів, і водночас була б спроможна реагувати на зміни обставин. Міцна конкурентна позиція серед інших районів полегшує доступ до різного гатунку зовнішніх переваг, дає змогу залучити більше інвесторів, а також інтенсифікувати діяльність місцевої влади, спрямовану на поліпшення умов функціонування підприємств регіону, а, отже, підвищити економічні показники [3]. Об’єктивна необхідність застосування територіального маркетингу в умовах посилення конкуренції на ринках послуг підтверджується світовою практикою, оскільки використання маркетингових підходів є потужним засобом для обґрунтування ринкової концепції регіону. Територіальний маркетинг – це маркетинг в інтересах тієї чи іншої території, внутрішніх та зовнішніх суб‘єктів, у яких вона зацікавлена. Оскільки територіальний маркетинг розглядає певну територію як об‘єкт інвестування, основною практикою при цьому є просування іміджу території [1, с.245]. Основна задача територіального маркетингу – вміння «продати» як товар інвестиційну привабливість регіону, створити умови для його економічного зростання, підвищити якість та рівень життя населення. Асортимент та якість цього «товару» визначаються запитами як внутрішніх, так і зовнішніх споживачів ресурсів території – це можуть бути: обсяг ринку та величина платоспроможного попиту, розвиненість інфраструктури, культурний та оздоровчій потенціал території, комфорт, багаті сировинні ресурси та різноманітні характеристики робочої сили. Для реалізації своєї цільової орієнтації територіальний маркетинг виробляє комплекс заходів, що забезпечують формування та поліпшення іміджу території, її престижу, ділової та соціальної конкурентоспроможності; залучення на територію державних та інших зовнішніх по відношенню до території замовлень; підвищення привабливості вкладів, реалізації на території зовнішніх по відношенню до неї ресурсів; стимулювання придбання та використання власних ресурсів території за її межами до її вигоди та в її інтересах [2, с.276]. Реалізація цілей управління територією спрямована на досягнення місії та максимальне врахування інтересів цільових груп. До цільових споживачів у територіальному маркетингу належать державні органи влади вищого рівня, жителі (існуючі та потенційні), туристи та інвестори. У процесі управліня територією необхідним є врахування інтересів усіх цільових груп, оскільки для кожної цільової аудиторії є важливими ті, чи інші її характеристики. В сучасних умовах з метою запровадження інструментів маркетингу на рівні управління розвитком території необхідно тісне співробітництво з органами влади корпоративних структур, об'єднань великого, середнього й дрібного бізнесу та інших суб’єктів територіального менеджменту. Таким чином, можемо зробити висновок про те, що сьогодні, в управлінні територіально-адміністративними одиницями слід враховувати той факт, що території поступово втягуються в процес боротьби за населення, ресурси, інвестиції та інше. Основою управління за таких умов має стати територіальний маркетинг. В Україні у найближчі часи повинен відбутись перехід на маркетингове управління територіями задля збереження їх існуючого маркетингового потенціалу та нарощування конкурентних переваг, які б зупинили відтік населення за всіма напрямками.
Список використаних джерел: 1. Маркетингові стратегії фірми [Текст]: монографія/ Куденко Н. В — К.:КНЕУ, 2002. — 245 с. 2. Стратегическое планирование маркетинга[Текст]: підручник/ Мак-Дональд М— СПб.:ПИТЕР, 2000. — 276 с. 3. Територіальний маркетинг. [Електронний ресурс]. - Режим доступа: http://pidruchniki.ws/13761106/turizm/teritorialniy_marketing 4. Маркетингові стратегії формування конкурентоздатних територій: кластерний підхід [Електронний ресурс]. - Режим доступа: http://ist.osp-ua.info/books/shlyah/1_Experty/Bakushevych.doc
