Катерина Пламада, Христина Манюк,
5 курс, спец. «Менеджмент», д.ф.н.,
Наук. кер. – Долга Г. В.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці
РОЛЬ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ, ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ У ЕФЕКТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ
У сучасному світі становище будь-якої організації на ринку товарів та послуг визначається рівнем конкурентоздатності. У свою чергу, конкурентоздатність зв’язана з двома показниками - рівнем цін та рівнем якості товарів та послуг, причому другий чинник поступово виходить на перше місце. Таким чином, контроль якості товарів та послуг відіграє важливу роль у ефективній та успішній діяльності операційної системи.
Питання контролю якості товарів та послуг було розглянуто провідними вітчизняними та зарубіжними вченими економістами, а саме Баркан Д. І., Клебанов А. І., Ходяченко В. Б., Валдайцев С. В., Павленко І. А., Кардаш В. Я., Старцев О.В., І. Ансоффа, Гейлер З. Ш., Д. Джуран, Стукова С.А., Одінцової Г.С.
Метою даної роботи є дослідження ролі контролю якості товарів та послуг у ефективній діяльності організації.
Якість продукції є найважливішим показником діяльності підприємства. Підвищення якості продукції значною мірою визначає усталеність становища підприємства в умовах ринку, темпи науково-технічного прогресу, зростання ефективності виробництва, економію усіх видів ресурсів, що використовуються на підприємстві. Зростання якості продукції - тенденція, притаманна роботі усіх провідних фірм світу.
Отже, якість - це сукупність властивостей продукції, які обумовлюють її здатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення.
В останнє десятиріччя у сфері якості сталися докорінні зміни, що адекватно відбивають прискорення технічного розвитку промисловості та індустрії сервісу. З огляду на це варто розглянути суть основних етапів еволюції системи контролю та забезпечення якості протягом ХХ сторіччя.
Контроль якості в сучасному розумінні цього терміну виник у 1905 р., коли Генрі Форд (США) розділив складний цикл виготовлення автомобіля на короткі прості операції. Унаслідок цього постала можливість використовувати у виробництві некваліфіковану робочу силу, а контроль якості обмежити відокремленням неякісної продукції від якісної. Концептуальні підходи цього етапу розвитку систем забезпечення якості обмежувалися головним — споживач має отримувати лише якісні вироби, котрі відповідають стандартам. Наступний етап можна визначити як дії для забезпечення якості, цей термін був впроваджений Дж. Д. Еварсом (США). У роки Другої світової війни і після неї виник так званий загальний (тотальний) контроль якості — TQC, що сприяв поширенню процесу забезпечення якості, починаючи від розроблення і виготовлення продукції аж до початку її використання замовником. Забезпечення якості набрало комплексного характеру й охопило всі етапи життєвого циклу продукції (проектування, виготовлення, оборот, використання). Це сприяло розвитку концепції системи якості, управління нею та її забезпечення, а також стандартизації всіх процесів, пов’язаних з цими видами діяльності.
Армандом Фейгенбаумом = американським фахівцем - було сформульовано остаточну теорію комплексного управління якістю, яка включає такі принципи комплексного управління якістю:
• якість продукції — це не специфічна відокремлена функція тільки технічних і спеціальних підрозділів, а різнобічний процес, що охоплює всі підрозділи компанії, а також її споживачів та постачальників, це спосіб управління організацією;
• підвищення якості має забезпечуватися на етапах маркетингу, проектно-конструкторських робіт, виробництва й технічного обслуговування виробів;
• постійне поліпшення якості потребує застосування нових технологій;
• належної якості можна домогтися тільки тоді, коли створено чітко орієнтовану на споживача систему управління якістю [3, c. 91-93].
Таким чином, головне завдання контролю - постійно забезпечувати необхідний рівень якості, зафіксований у нормативних документах, шляхом безпосередньої перевірки кожного виробу і цілеспрямованого впливу на умови і чинники, що формують його.
Об’єктами контролю мають бути усі компоненти виробничої системи та її взаємозв’язаних елементів: вхід (ресурси); сам виробничий процес; вихід (продукція).
Необхідність контролю ресурсів (матеріалів, енергії, знарядь праці, інформації, персоналу) на вході системи обумовлено тим, що їх якість у значній мірі визначає конкурентоспроможність готового продукту праці. Використання у виробничому процесі бодай частини ресурсів неналежної якості може призвести до непродуктивних витрат доброякісних ресурсів.
Об’єктами контролю на вході системи (підприємства) чи її (його) окремих виробничих блоків (цехів, дільниць) мають бути: якість початкових основних і допоміжних матеріалів, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, окремих деталей і вузлів; справність устаткування, пристроїв, робочого інструменту і контрольно-вимірювальних приладів, за допомогою яких виготовляється рівень її якості; технічна документація, за якою здійснюється технологічний процес; відповідність рівня кваліфікації персоналу вимогам, що забезпечують якісне виконання певної роботи [1, c. 59].
Якість продукції визначальною мірою формується упродовж виробничого процесу. Це викликає необхідність ретельного контролю перебігу технології її виготовлення. Об’єкти контролю тут - повне дотримання виробничо-трудової дисципліни, технологічних режимів обробки та складання виробів. При цьому контрольні операції здійснюються стосовно не лише якості, але й кількості, оскільки порушення технологічної, виробничої і трудової дисципліни може спричинювати псування сировини, матеріалів, окремих деталей і навіть готових виробів, а позаяк невиконання завдань виробничої програми організації.
Контроль на виході (підприємства і його підрозділів) має за основну мету попереджувати передачу бракованої продукції споживачу або на наступні технологічні фази (стадії) на тому ж підприємстві з випливаючими з цього наслідками.
Підприємство-виробник повинно підтвердити, що воно має реальну систему управління якістю, тобто провадить скоординовану діяльність у галузі розроблення політики і цілей досягнення якості, здійснення робіт щодо планування, контролю, забезпечення і поліпшення якості. Достатніми доказами і підтвердженнями цього вважають:
• якість продукції повинна відповідати встановленим вимогам;
• належний стан виробництва та його здатність виготовляти продукцію, що задовільнить потреби споживачів;
• наявність на підприємстві задокументованих вимог до елементів систем якості та їхня відповідність до обраної моделі;
• дотримання вказівок документів системи[2, с.60].
Слід зазначити, що характер та значущість доказів може змінюватися залежно від конкретної ситуації, зокрема: економічних умов та особливостей використання товарів та послуг, складності продукції, вимог щодо функціональної безпеки продукції або послуг.
На будь-якому підприємстві однією з основних функцій організації виробництва є контроль якості продукції, товарів та послуг – перевірка дотримання технічних умов і вимог, що ставляться до якості продукції на всіх стадіях її виготовлення, а також виробничих умов і факторів, які забезпечують необхідну якість.
До раціональної організації контролю якості відносяться наступні загальні принципи: контроль повинен охоплювати всі елементи і стадії виробничого процесу; техніка, методи й організаційні форми контролю мають повністю відповідати особливостям техніки, технології та організації виробництва; ефективність раціональної організації контролю слід обґрунтовувати відповідним економічним розрахунком; система контролю має чітко й виважено розподіляти обов’язки і відповідальність між окремими виконавцями та різними підрозділами підприємства; система контролю має базуватися на ефективних методах статистичного контролю якості.
Система якості включає в себе три елементи, а саме забезпечення якості, покращення якості та управління якістю. Охарактеризуємо кожен з цих елементів [3, c.34].
Забезпечення якісті є сукупністю запланованих і систематично здійснюваних заходів, які cтворюють необхідні умови для виконання кожного елемента «петлі якості» так, щоб продукція задовольняла визначені вимоги. Інакше кажучи, система має забезпечувати впевненість у безвідмовному функціонуванні всіх її складових. Це стосується вимог до обладнання, сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, метрологічних засобів і виробничного персоналу.
Запобіжні дії можуть передбачати заміну технологічного оснащення та інструменту, планово-запобіжний ремонт обладнання, технічне обслуговування, забезпечення необхідною документацією всіх робочих місць. Своєчасне усування невідповідностей та їх причин у продукції, виробництві або в самій системі якості забезпечується управлінням системою, тобто постійною діяльністю, спрямованою на задоволення вимог щодо якості. Управління якістю можна також визначити як регулювальну діяльність за відхиленнями. Отже, управління якістю - це контроль, облік, аналіз (оцінювання), прийняття та реалізація рішення.
Покращення якості пов’язують із постійною діяльністю, яка має на меті підвищення технічного рівня продукції, якості її виготовлення, удосконалення всіх елементів виробництва. Цей напрямок у системному управлінні якістю склався під впливом світового досвіду. Завданням такої діяльності є поліпшення параметрів продукції, підвищення якості виготовлення виробів, зниження виробничих витрат та цін, тобто досягнення результатів, досконаліших за передбачені чинними нормами, а отже, підвищення якості за більш низьких цін. Поєднання цих переваг сприяє зростанню конкурентоспроможності продукції.
Успішне забезпечення функціонування організації потребує методичного і «прозорого» керування. Однак нині досягнення успіху можливе тільки завдяки запровадженню системи управління, спрямованої на постійне поліпшення показників роботи організації і урахування потреб заінтересованих сторін. Про це свідчить вивчення взаємозалежностей основних складових понятійного апарату, що стосується управління [3, c. 36].
Отже, контроль якості товарів та послуг є дуже важливим чинником для ефективної діяльності організації, адже шлях до успіху в кожної компанії безумовно свій, але так чи інакше він проходить через якість. Досвід провідних компаній світу та успішних вітчизняних підприємств свідчить про те, що не існує найкращих концепцій управління та методів їх застосування на практиці, але кожний із сучасних підходів до управління організацією орієнтовано на розробку та впровадження стратегії якості як однієї з комплексних стратегій організації, що поєднує в собі всі аспекти її діяльності.
Список використаної літератури:
1. Гличев А.В., Круглов М.И. Управление качеством продукции [Текст]: Підручник / А.В. Гличев, М.И. Круглов – М.: Экономика, 2000.- 198с.
2. Сумець О.М. Основи операційного менеджменту: теоретичний аспект і практичні завдання [Текст]: Підручник. 3-тє вид, перероб. та доповн. / О.М. Сумець - К.: ВД «Професіонал», 2006, - 480 с.
3. Лопатенко Л.А. Операційний менеджмент[Текст]: Конспект лекций для студ. направления подготов. "Менеджмент" / Л.А. Лопатенко - К.: МАУП, 2007. - 128 с.
