Христина Манюк, Катерина Пламада
5 курс, спец. «Менеджмент», д.ф.н.,
Наук. кер. – Савицька Л.Т.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці
ПРОФЕСІОНАЛІЗМ МЕНЕДЖЕРА ОРГАНІЗАЦІЇ В КОНКУРЕНТНИХ УМОВАХ
Менеджеру сучасного підприємства, щоб бути конкурентоспроможним необхідно швидко адаптуватися до менеджерської діяльності, вміти виконувати цю діяльність на високому рівні професіоналізму, знати як ефективно діяти в умовах економічного ризику. Також важливою складовою менеджера є готовність започаткувати та реалізовувати нові, оригінальні, перспективні напрямки діяльності і розвитку організації та мобілізовувати персонал організації на їх виконання, створюючи при цьому необхідні умови для задоволення потреб як організації, так і персоналу.
Актуальність проблеми полягає у формуванні конкурентоздатності та професіоналізму менеджера організації і сучасних умовах. Особлива потреба існує у підготовці конкурентоздатних менеджерів, які б відзначалися чітко вираженою професійною спрямованістю, високим інтелектуальним рівнем, творчістю, здатністю до постійного розвитку, відданістю загальнолюдським та національним ідеям.
Мета дослідження: розкрити зміст і структуру конкурентоздатності та професіоналізму менеджера в організації в сучасних умовах.
Ряд вітчизняних та зарубіжних науковців вивчали і досліджували питання управлінського професіоналізму, зокрема П. Друкер, Г. Мінцберг, Дж. Коттер, Р. Бояціс, А. Залезнік, М. Макколл, Дж. Холенбек, Д. Босворт, М. Сорчер, Дж. Брант, Дж. Кон, Р. Хурана, Л. Рівз, Є.Г. Панченко, В.А. Білошапка, М.Д. Виноградський, С.В. Козаченко, А.В. Шегда, А.П. Наливайко, В.С. Сухарський. На основі дослідження їхніх праць можна зробити висновок, що для успішного ведення бізнесу та вирішення різних корпоративних проблем виробничого характеру сучасні менеджери повинні володіти низкою характерних якостей, виконувати певні ролі, мати відповідний статус і можливості налагодження зв’язків як з контрагентами, так і представниками органів влади.
Ідеї Р. Бояціса, Г. Мінцберга і Дж Коттера наштовхують нас до думки, що для того, щоб стати ефективним та успішним управлінцем, керівник організації, насамперед, повинен мати талант – певний набір якостей, знань навиків, вмінь виконання управлінських ролей, установок, позицій та ефективних поведінкових компетенцій [1 с. 64].
Водночас на думку вчених М. Макколла, Дж. Холенбека, Д. Босворта та В.А. Білошапки талант керівника буде основою для становлення його як менеджера – професіонала в умовах практичного вирішення різноманітних ділових ситуацій, отримання досвіду – під впливом відповідних каталізаторів та середовища [2].
На думку Пітера Друкера, менеджер майбутнього як професіонал повинен уміти вирішувати сім таких задач:
1. Керувати на основі поставлених цілей які повинні відповідати викликам ринку.
2. Більше ризикувати, виходячи з того, що ризик матиме тривалий період, передбачати, контролювати наступний перебіг подій, своєчасно вносити корективи.
3. Вміти приймати стратегічні рішення.
4. Створювати команду, в якій кожний із членів міг би вимірювати й оцінювати ефективність і результати своєї особистої роботи залежно від загальних цілей.
5. Навчитися викладати інформацію швидко і точно, мотивувати людей, досягати «відповідальної участі з боку інших менеджерів, спеціалістів – професіоналів та всіх інших працівників організації».
6. Бачити бізнес у всій його складності та інтегрувати в нього свої функції.
7. Пов’язувати свою продукцію та галузь із зовнішнім світом, враховувати при прийнятті управлінських рішень економічні, політичні та соціальні зміни, які відбуваються в глобальному масштабі [3, с. 375-376].
Професійна успішність й ефективність праці менеджера у сучасних умовах висуває такі вимоги:
1. Професійна компетентність - ґрунтується на знаннях і здібностях. Те, що потрібно від співробітників, повинен уміти робити й менеджер. Це значить, що він має бути прикладом у роботі.
2. Соціальна компетентність - припускає знання в сфері управлінської психології. Оскільки менеджер досягає результату своєї праці, впливаючи на інших осіб, то йому необхідні насамперед знання соціальної психології, сучасних управлінських підходів і особливостей професії. Уміння мотивувати співробітників - це передумова продуктивної спільної роботи.
3. Концептуальна компетентність - означає уміння менеджера визнати проблеми і вирішувати їх. Крім того, менеджер повинен уміти відрізняти значне та вагоме в явищах і процесах, що відбуваються в бізнесі, від незначного [4, с. 147].
Структура конкурентоздатності та професіоналізму менеджера, включає дві групи психологічних характеристик:
1) Загальні психологічні характеристики, які забезпечують ефективність менеджерської діяльності (як виду професійної діяльності), належать:
а) загальні інтелектуальні здібності (високий рівень розвитку: уваги, словникового запасу, логічності, кмітливості; просторового мислення; стратегій поведінки);
б) регулятивні якості (високий рівень в різних сферах життєдіяльності – у сфері досягнень, невдач, сімейних стосунків, ділових та міжособистісних стосунків, сфері здоров’я);
в) вольові якості (високий рівень сили волі).
2) До групи спеціальних характеристик, які забезпечують ефективність безпосередньо менеджерської діяльності належать:
а) професійна спрямованість (гармонійне поєднання особистісної, колективної та ділової спрямованості);
б) спеціальні здібності (високо розвинуті організаторські та комунікативні здібності);
в) лідерські якості (високий рівень розвитку в усіх сферах – діловій (формальній), неформальній та емоційній) [5].
Про діяльність менеджера реально можна судити тільки за економічними показниками успіхів або невдач. Власне тут і відбувається злиття менеджменту - науки з менеджментом-практикою. Щоб цього досягти, необхідно розвивати такі якості, що потрібні кожному керівнику сучасного підприємства: відповідальність та здатність до ризиків; здатність підбирати людей, мотивувати і об’єднувати їх в окремі групи; професійна зрілість – навички спілкування та взаємодії з людьми; вміння працювати в атмосфері конкуренції.
На основі комунікативних здібностей для менеджера пред´являються такі конкурентні та професійні здібності:
- здібності бути рівним відносно рівних собі за статусом, функціями, завданнями;
- здібності бути лідером (керувати підлеглими, вирішувати проблеми, які обумовлені використанням функції влади);
- здібності взаємодії з людьми, здатність попереджати та вирішувати конфлікти;
- здібності працювати з інформацією (створювати систему комунікацій, одержувати достовірну інформацію й ефективно використовувати);
- здібності приймати нестандартні управлінські рішення (здатність приймати рішення, коли альтернативні дії та цілі не¬ясні або сумнівні);
- здібності розподіляти ресурси в організації (здатність зна¬ходити оптимальний варіант рішення при обмеженні часу та ре¬сурсів);
- інноваційна поведінка (здатність розробляти та впровад¬жувати інновації, йти на виправданий ризик) [1, с. 330].
Зростаюча складність управлінських рішень, що приймаються, і ціна можливих втрат від неправильних або несвоєчасних рішень пред’являє до професіоналізму менеджера сучасного підприємства нові вимоги. Цими вимогами виступає необхідність освоєння нових методик аналізу ситуації, уміння ставити цілі, організовувати взаємодію різнопланових фахівців, керувати ризиками, прогнозувати розвиток ситуації в умовах невизначеності. Принципово важливим і прикладним в галузі професіоналізації менеджерського персоналу є те, що професіоналізм у прийнятті управлінських рішень передбачає наявність в особи, що приймає рішення, певних знань і навичок, які відрізняються від звичних знань технологічних або інших функціональних процесів. Йдеться про знання в галузі стратегічного менеджменту, корпоративної культури, міжособистісної комунікації, організації групової взаємодії (методики групової роботи, стилі лідерства, довіра, клімат у групі), інформаційного моделювання (прикладні програмні пакети, презентаційна техніка та ін).
Таким чином, на нашу думку менеджер організації в сучасних умовах має бути перш за все ефективним управлінцем. З точки зору сили впливу на інших ефективним менеджером вважається такий, що поєднує у собі здатність впливати на поведінку інших людей не лише з позицій формальної влади, а і з позицій визнаного лідера, вміло використовуючи для цього усі форми влади. Він повинен поєднувати риси висококваліфікованого фахівця, що володіє технічними та економічними знаннями, та організатора, який поєднує адміністративні функції. Доречно зазначити, що конкурентоздатний менеджер має мати певний набір якостей, знань, навиків, установок, позицій та ефективних поведінкових компетенцій, врахувати при прийнятті управлінських рішень економічні, політичні та соціальні зміни, які відбуваються у зовнішньому середовищі.
Список використаних джерел:
1. Сухарський В. С. Менеджмент : Загальний з основами спеціального [Текст]: Підручник / В.С. Сухарський. – Тернопіль : Астон, 2004 – 528 с.
2. Виноградський М. Д. Організація праці менеджера : Навчальний посібник для студентів вузів. [Текст]: Підручник / А.М. Виноградська, - К. : Кондор, 2003. – 414 с.
3. Питер Ф.Д. Энциклопедия менеджмента: [Текст] / Ф.Д. Питер. - М. : Вильямс, 2004. — 432 с.
4. Кулик Ю. Аналіз управлінського досвіду професійного розвитку менеджерів у міжнародних компаніях [Текст] / Ю. Кулик. 2008. - №7,8 (86,87). - 146 – 149 с.
5. Хапілова В. П. Автореферат дисертація [Електоронний ресурс] / В. П. Хапілова. – К. : Інститут психології ім. Г. С. Костюка / АПН України, 2006. — С. 19 – Режим доступу до ресурсу : [http://disser.com.ua]
