Марина Корнівська,
5 курс, спец. “ Міжнародна економіка ”, д/ф,
наук. кер. – Гомба Л. А.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
РОЛЬ ПЕРСОНАЛУ В ДОСЯГНЕННІ КОНКУРЕНТОСРПОМОЖНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙ
Ефективне функціонування любої організації, насамперед, визначається ступенем розвитку її персоналу. В умовах швидкого старіння теоретичних знань, умінь та практичних навичок спроможність організації постійно здійснювати розвиток своїх працівників є одним з найважливіших факторів забезпечення її конкурентоспроможності на ринку.
Актуальність даної теми полягає в тому, що персонал завжди був і є головним ресурсом підприємства, а отже і трудові ресурси є головним фактором формування та забезпечення конкурентоспроможності підприємства.
Питанням управління персоналом та його впливу на діяльність підприємства присвячені праці багатьох українських та закордонних вчених: Балабанової Л. В., Сардак О. В., Воробйової О. К., Качан Є. П., Шушпанова Д. Г., Осовської Г. В, Жуковського М. О., Азоєв Г. Л., Богиня Д. П., Ж.-Ж. Ламбен, Фатхутдінов Р. А., Колот А. М. та ін.
Метою даної роботи являється дослідження того, як персонал та його робота впливають на конкурентоспроможність організації.
Персонал є «мотором» будь-якої організації. Без людського фактору немає організації. Без кваліфікованих спеціалістів жодна організація не зможе досягти своєї мети. Досвід багатьох зарубіжних компаній свідчить про посилення ролі управління трудовими ресурсами в системі чинників, які забезпечують конкурентоспроможність.
Вплив трудового потенціалу на діяльність підприємства безперечний. Від забезпеченості підприємства достатньою кількістю робітників необхідного рівня кваліфікації та досвіду, залежить рівень продуктивної діяльності підприємства. Зокрема, підвищення ефективності управління персоналом позитивно впливає на ефективність використання устаткування, машин, механізмів, своєчасність виконання робіт, і як результат, обсяг виробництва продукції, її собівартість, прибуток та ін. показники [1].
Трудовий потенціал може істотно вплинути на конкурентоспроможність підприємства за умови, що всі складові елементи технології роботи з персоналом – набір, вибір, адаптація, оцінка результатів праці, сучасні форми мотивації і організація праці, які об'єднані в одну цілісну програму, що є частиною стратегії управління конкурентоспроможністю [5].
В умовах посилення конкуренції на ринку важливого значення набувають такі складові конкурентоспроможності персоналу підприємства, як освіта, професійні знання, уміння та практичні навички; відповідність психофізіологічних і соціально-психологічних особливостей людини вимогам професії, інтелектуальний розвиток, висока професійна компетентність, різностороння винахідливість, інноваційна активність, самостійність творчого пошуку. Одним із завдань управління розвитком персоналу є забезпечення організації тими працівниками, які здатні реалізувати стратегію управління компанії, мають для цього необхідні здібності та компетенцію [3].
Виходячи з цього, система оцінки конкурентних переваг персоналу повинна враховувати три рівні виміру успішності:
1. Рівень соціального сприйняття образу працівника масовою свідомістю, де значну роль у кар’єрі відіграє фактор його соціальної успішності;
2. Рівень професіоналізму особистості, де чинником успішності виступає конкурентоздатність працівника. Ця перевага особистості за спадкоємністю не передається, а свідомо формується і розвивається у процесі професійного становлення.
3. Рівень професіоналізму діяльності, де чинником успішності є володіння конкретними видами технологій діяльності з урахуванням галузевої специфіки, статусу та функцій. Під технологіїю розуміється майстерність у професійній діяльності, яка впливає на успішність виконання поставлених завдань [2].
Визначення потреби організації у професійно придатних, компетентних працівниках, які приведуть її до конкурентоспроможності, передбачає впровадження в її структурних підрозділах систем профорієнтації, професійного навчання і прогнозування персоналу у професійному та кваліфікаційному розрізах.
Підвищення конкурентоспроможності персоналу є процесом багатофакторним: в ринкових умовах різноманітні чинники, внутрішні і зовнішні, на різних рівнях впливають на персонал з різною силою, обумовлюючи прагнення до набуття конкурентних переваг.
Трудові ресурси мають специфічний вплив на рівень конкурентоспроможності підприємства. Достатня забезпеченість підприємств трудовими ресурсами відповідного рівня кваліфікації та професійних навичок, їхнє раціональне використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення обсягів продукції та підвищення ефективності виробництва. Зокрема, від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами та ефективності їх використання, залежать обсяг і своєчасність виконання всіх робіт, ефективність використання устаткування, машин, механізмів і в результаті обсягу самого виробництва продукції [2].
Досить важливою умовою формування ефективної команди є постійний розвиток персоналу, що в майбутньому обов’язково призведе до ефективної кадрової політики, це в свою чергу до високого рівня кваліфікації персоналу, що, як уже відомо, призведе до ефективного виробництва та підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства.
Тому саме ефективна кадрова політика буде сприяти ефективному функціонуванню підприємства, що призведе до підвищення рівня конкурентоспроможності. Основними задачами кадрової політики є:
навчання та розташування кадрів;
профорієнтація та перепідготовка;
підвищення кваліфікації персоналу;
підвищення освітнього рівня персоналу;
аналіз плинності кадрів та їх заохочення [4].
Важливу роль у зростанні конкурентних переваг мають інвестиції в людський капітал, наявність стимулів та формування конкурентної психології персоналу. Реалізація курсу на зміцнення конкурентних позицій персоналу не може успішно здійснюватись без створення нових та модернізації існуючих робочих місць та їх функціонування з повним використанням трудових і творчих можливостей працівників, їх переваг у компетенціях [5].
Підвищення конкурентоспроможності персоналу є процесом, до якого прагнуть і самі працівники, і підприємства, в якому вони працюють. Отже, основним чинником, що формує конкурентоспроможність підприємств є саме трудові ресурси. Трудовими ресурсами потрібно управляти відповідно до їх особливостей та умов зовнішнього середовища. Ефективними мають бути стратегічні плани щодо управління персоналом, створюватися новітні системи розвитку, заохочення та перекваліфікації найманого персоналу. Саме тому трудові ресурси слід розглядати не лише з економічного, але і з соціального аспекту.
Таким чином, роль персоналу у підвищенні конкурентоспроможності підприємства важко переоцінити, тому що саме персонал створює продукцію, за рахунок реалізації якої підприємство отримує прибуток, створює імідж підприємства, генерує нові ідеї та впроваджує нові методи виробництва або управління. Таким чином, персонал є однією зі складових підвищення конкурентоспроможності підприємства.
Список використаних джерел:
1) Виноградський М. Д. Організація праці менеджера: навч. посіб. для студ. екон. вузів // М.Д. Виноградський, А.М. Виноградська, О.М. Шканова – К.: Кондор – 2010.– 323 с.
2) Генкина, Б.М. Основы управления персоналом: Учебник для вузов [Текст] // Б.М. Генкин - М.: Высшая школа, 2006. - 381 с.
3) Клименко С.М. Управління конкурентоспроможністю підприємства: навч. посіб. / С.М. Клименко, О.С. Дуброва, Д.О. Барабась та ін. – К.: КНЕУ, 2006. – 527 с.
4) Мурашко M.I. Менеджмент персоналу: Навч.-практ. nociб. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. - 311с.
5) Савченко В.А. Управління розвитком персоналу: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2002.-351с.
