Гнатик В. П.,
2 курс, спец. «Менеджмент організацій торгівлі», д/ф
Наук. кер. к. е. н., доц.. – Шилепницький П.І .
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
Діяльність міжнародних корпорацій
У даній статті розглянуто діяльність міжнародних корпорацій, зокрема розвиток міжнародних транснаціональних корпорацій і їх основних типів, а також, здійснено їх аналіз та досліджено діяльність в умовах глобалізації.
В данной статье рассмотрено деятельность международных корпораций, в частности развитие международных транснациональных корпораций и их основных типов, а также осуществлен их анализ и исследована деятельность в условиях глобализации.
This article describes the activities of international corporations, including the development of international multinational corporations and their major types and by their analysis and research activities in the context of globalization.
Найбільшого розмаху глобалізація набула саме в економіці, адже в умовах ринкової економіки можна встановити тісні зв’язки між господарствами різних країн та її суб’єктами. Зараз спостерігається своєрідний перерозподіл світу, але не військово-політичний, а економічний, де основними гравцями виступають не національні економіки, а великі транснаціональні корпорації, які стали основою глобалізації не лише в економіці, а й інших сферах суспільства.
У сучасній ситуації міжнародні корпорації виступають важливим засобом впровадження інвестицій та сучасних технологій, створення робочих місць, збільшення надходжень бюджетів тощо.
Актуальність теми дослідження визначається тим, що в сучасних умовах основною рушійною силою економічної глобалізації стали міжнародні корпорації. Такі компанії на додаток до існуючого міжнародного обміну товарами і послугами створили міжнародне виробництво і фінансову сферу, що сприяло перетворенню в основному локальних (міждержавних, регіональних) міжнародних економічних відносин у глобальні. В силу своєї транснаціональної структури вони можуть отримувати вигоду з міжнародних відмінностей у діловому циклі, економічній політиці, рівні податків і митних зборів, темпах інфляції, ставки заробітної плати, продуктивності, номенклатурі попиту. Завдяки цьому ТНК перетворилися на головну силу ринкового виробництва і міжнародного поділу праці, в домінуючий фактор світової економіки і міжнародних економічних відносин.
Проблему діяльності міжнародних (транснаціональних) корпорацій досліджували як вітчизняні, так і закордонні науковці, серед яких: Я. Монд, І.М. Герчикова, Д.Л. Лисенко, Г.Л. Азоєв, Д. Мерсера, В. В. Рокоча, Р. Алібер, А.Г. Мовсесяна, Дж. П. Райта, А.К. Суботін, О. М. Ястремська, Л. В. Руденко, О. В Адинцев, О. А. Джусов, О. М. Сазонець, О. І. Рогач.
Метою роботи є дослідження діяльності міжнародних корпорацій в умовах глобалізації.
На сьогоднішній день міжнародні корпорації – це великі об'єднання промислових, торгових, транспортних або банківських фірм і компаній, діяльність яких виходить далеко за межі країн базування і забезпечує їм сприятливі позиції у виробництві, збуті, закупівлі товарів і наданні послуг.
Виникнення міжнародних виробничих формувань є закономірним наслідком розвитку поділу праці й виробничої кооперації (виробничого підприємства). Очевидно, що участь підприємств у поділі праці веде до їх спеціалізації, що супроводжується зростанням концентрації виробництва й капіталу, тобто збільшенням масштабів самих підприємств. Ця тенденція притаманна всім без винятку господарюючим суб'єктам.
Головною ознакою міжнародної корпорації є здійснення нею прямих міжнародних інвестицій із країни свого базування в приймаючі країни.
Перші міжнародні об'єднання підприємств виникли в 60–80-х pp. XIX ст. у сфері видобутку, закупівлі та збуту мінеральної сировини. По мірі розвитку капіталістичних відносин вони базуються в різних секторах світового господарства. У другій половині XX ст. форми й характер діяльності міжнародних компаній змінювався. Розширення сфери функціонування великих корпорацій до масштабів світового господарства привело до того, що міжнародні об'єднання картельного типу, характерні для першої половини XX ст., поступилися місцем міжнародним концернам та іншим могутнім виробничим фірмам. Міжнародні об'єднання нового типу не задовольнялися діяльністю на обмежених територіях, як це найчастіше відбувалося в колоніальну епоху, а керувалися концепцією глобальної експансії. Вони розглядами все світове господарство як сферу додатка свого капіталу.
Цілеспрямоване дослідження міжнародних корпорацій почалося з кінця 50-х років. Більшість з них відштовхувалися від теорії «економіки масштабу», що дозволяє міжнародним корпораціям заощаджувати на витратах виробництва при збільшенні випуску продукції й перенесенні його в інші країни. Трохи пізніше виник і сформувався технологічний напрямок теорії міжнародних корпорацій. Суть його полягає в тому, що створення корпорацій зумовлюється технологічною перевагою компаній розвинених країн, що створюють підприємства за кордоном для виконання допоміжних операцій, залишаючи контроль за передовою технологією в головній компанії. Пізніше виникли теорії міжнародної організації, до якої схиляються корпорації після досягнення визначеного розміру [ 4, 230 с.].
Існують два аспекти діяльності міжнародних корпорацій: територіальний та інтернаціональний. Територіальний полягає в такому мотиві: кожна корпорація прагне одержати доступ до найдешевших природних і трудових ресурсів, скоротити витрати на транспортування товарів і обійти митні та інші бар'єри. Інтернаціональний аспект припускає, що корпорація, яка має філії в декількох країнах, може, використовуючи перевагу масштабу, економічно ефективніше виготовляти товар, ніж кілька незалежних корпорацій. Крім того, вона може маніпулювати звітністю з метою скорочення податків, забезпечувати контроль за належною їй технологією, що надається тільки цілком контрольованим філіям [ 6, 420 с.].
Основним видом міжнародних корпорацій є транснаціональні компанії (ТНК). Як свідчить світова практика, компанії, які відкривають власні підрозділи в інших країнах, демонструють більш якісний менеджмент, ніж місцеві фірми (підприємства). А тому цілком зрозумілим є постійне збільшення кількості міжнародних корпорацій . У світі у 2010р. нараховувалося близько 60 тис. транснаціональних компаній (ТНК). Через них по всій планеті здійснюються поставки та продажі майже на 6 трлн дол., що майже дорівнює обсягу всього ВВП США [ 5, 189 с.].
ТНК сьогодні – це приблизно 60 тис. основних (материнських) компаній і 500 тис. їх закордонних філіалів, що впливають все більшим чином на всю систему міжнародних економічних відносин і світову економіку в цілому. Загальний об’єм накопичених прямих іноземних інвестицій становить приблизно 3-4 трлн. дол., а об’єм продажу закордонних філіалів ТНК – 10 трлн. доларів. Продажі цих зарубіжних філіалів росте на 20-30% швидше, ніж прямий експорт ТНК [ 7, 156 с.].
Головна компанія ТНК належить капіталу однієї країни, а філії розкидані по багатьом країнам світу. Інакше кажучи, ТНК – це найбільші компанії переважно з однонаціональним акціонерним капіталом і характером контролю над діяльністю всієї корпорації. ТНК здійснюють свою ділову активність в інших країнах за допомогою організації там філій і дочірніх компаній, що володіють самостійними службами виробництва та збуту продукції, науково-дослідними центрами тощо. Типовими прикладами є фірми «Дженерал Моторс», «Форд», концерн «Нестле».
На відміну від ТНК, які утворюються як національні щодо капіталу й контролю і є міжнародними за сферою своєї діяльності, багатонаціональні компанії (БНК) поєднують національні компанії двох чи більше країн на виробничій і науково-технічній основі, що належать власникам із цих країн. Наприклад, концерни «Юнілевер» та «Фіат-Сітроен».
Слід зауважити, що більшість сучасних міжнародних корпорацій мають форму ТНК. Розподіл міжнародних корпорацій на ТНК і БНК є умовним, оскільки в сучасних умовах найбільше значення має не те, капіталу скількох країн належить головна компанія корпорації, а глобальний характер її діяльності, інвестування та отримання прибутку. У цьому сенсі міжнародними можна вважати всі корпорації, що мають хоча б одну закордонну філію, створену на основі прямих інвестицій. Проте є очевидним, що до числа ТНК можуть у такому випадку потрапити й дуже невеликі компанії, що мають один єдиний підрозділ за кордоном. Насправді під ТНК прийнято розуміти лише дійсно великі міжнародні корпорації, що мають істотний вплив на світовий ринок товарів і фактори виробництва [ 9, 95 с.].
Також, виділяють міжнародні корпоративні спілки, що найчастіше існують в організаційній формі консорціумів. Ці утворення ґрунтуються на виробничій, науково-технічній і комерційній основі і являють собою спеціальними об'єднаннями промислових, банківських та інших концернів, які створюються для вирішення значних економічних завдань. Прикладом є консорціум «Airbus Industry».
Сучасні ТНК є породженням процесу глобалізації і функціонують у світі, який є глобальним. Глобалізація є комплексним геополітичним, геоекономічним, геокультурним явищем, яке має потужний ефект для всіх сторін діяльності світової цивілізації [ 5, 189 с. ] .
Майже разом з терміном «глобалізація» виникло таке поняття, як глобальна компанія. Виокремлюють п'ять ознак, за якими ТНК стає глобальною компанією: обсяг продажів продукції, що вимірюється десятками мільярдів доларів; наявність виробництва товарів та послуг на п'яти континентах; делегування частини своїх управлінських та регулюючих функцій міжнародним організаціям; передача державою таким компаніями частини соціальної відповідальності за стан населення та розвиток малого й середнього бізнесу в країнах, що розвиваються; офіційна, відкрита участь компанії в обговоренні та підготовці прийняття важливих рішень, що пов'язані із соціально-економічним розвитком світового співтовариства.
Наприкінці ХХ – на початку ХХI сторіччя основні показники діяльності ТНК (прямі закордонні інвестиції, активи, валовий продукт, експорт і продажі закордонних філій) збільшуються швидшими темпами, ніж світовий експорт і валовий внутрішній продукт. При цьому зростання могутності транснаціональних корпорацій у першу чергу досягається за рахунок прямих закордонних інвестицій.
У 2010–2011 роках транснаціональні корпорації контролювали понад 57% світового промислового виробництва, 69% міжнародної торгівлі, більш як 81% патентів і ліцензій на нову техніку, технології та ноу-хау, майже 90% прямих зарубіжних інвестицій. Практично вся торгівля сировиною на світових ринках контролюється ТНК, у тому числі 90% світової торгівлі пшеницею, кавою, кукурудзою, лісоматеріалами, тютюном, залізною рудою; 85% – міддю, бокситами; 80% – оловом, чаєм; 75% – натуральним каучуком, сирою нафтою [3, с. 307-310 ].
Ринкова капіталізація окремих ТНК перевищує 543 млрд. доларів, а щорічні обсяги продажів становлять 160–210 млрд. доларів. Щорічний чистий прибуток кожної з найбільших корпорацій практично дорівнює річному бюджетові України [8, 640 с. ].
Як правило, ТНК – багатогалузеві компанії, їхня діяльність широко диверсифікована. Наприклад, кожна з 500 найбільших ТНК США має в середньому підрозділи в 11 галузях, а найпотужніші охоплюють по 30–50 галузей. У групі 100 провідних промислових компаній Великобританії багатогалузевих 96, Італії – 90, Франції – 84, Німеччини – 78 [1, с. 84-86].
Глобалізація міжнародної інвестиційної, торговельної та виробничої діяльності сприяла зміцненню ринкової влади транснаціональних корпорацій, дозволила їм отримати монопольний контроль над більшістю ринків країн, що розвиваються, і держав СНД. З іншого боку, можливості національних урядів щодо регулювання діяльності філіалів ТНК, є обмеженими. Це обумовлено двома чинниками: наявністю у ТНК (завдяки значним фінансовим ресурсам та можливості створення новітніх технологій) конкурентних переваг стосовно місцевих компаній та значним тиском на національні уряди з боку могутніх міжнародних економічних організацій – МВФ і СОТ. Відмова від співробітництва з переліченими установами призводить до економічної ізоляції країни [ 7, 156 с.].
З метою контролю діяльності ТНК на міжнародному рівні в 1980 році був прийнятий кодекс міжнародної поведінки для ТНК, який розглядає питання діяльності ТНК та міжурядове співробітництво в цій сфері. У даному документі, зокрема, зафіксовані принципи, якими мають керуватися ТНК у своїй діяльності: повага до суверенітету країн, в яких вони здійснюють свою діяльність; підпорядкування законам цих країн; урахування економічних цілей і завдань політики, яка здійснюється в цих країнах; повага до соціально-культурних цілей, цінностей і традицій країн, в яких вони здійснюють свою діяльність; невтручання у внутрішні справи країн; відмова займатися діяльністю політичного характеру; утримання від практики корупції;дотримання законів і постанов, які стосуються обмежень у діловій практиці, утримання від застосування цих обмежень; дотримання положень, що стосуються передання технологій та охорони довкілля.
Для багатьох мешканців планети ТНК є уособленням глобалізації, її візитною карткою. Однак спроби протесту антиглобалістів можуть бути лише важелями для надання глобалізації більш раціонального і соціально позитивного характеру. У більшості країн з перехідною економікою ефективно використані іноземні капітали стають ключовим фактором їх розвитку, а інвестування за кордон сприяє їх органічній інтеграції у світове господарство. Звичайно, залучення іноземних інвестицій відіграє важливу роль і в структурі пріоритетів економіки [2, 376 с.].
Отже, дослідивши діяльність міжнародних корпорацій, зокрема міжнародних транснаціональних корпорацій можна стверджувати, що вони є невід’ємною частиною розвитку країн на сучасному етапі.
На сьогоднішній день практично вся торгівля сировиною, більша половина світового промислового виробництва контролюється ТНК, що призвело до монопольного контролю. А це веде до того, що держави вже не можуть повністю контролювати економіку.
Для того, щоб позбутися монопольного контролю ТНК в економіці державі потрібно: стимулювати розвиток малого бізнесу та вітчизняного бізнесу; дотримуватися жорсткого антимонопольного законодавства; створювати нові контролюючі органи, які б контролювали діяльність транснаціональних корпорацій, а при необхідності приймали рішучих дій, щодо їх політики. З метою регулювання діяльності ТНК потрібно забезпечити:
– повагу з боку транснаціональних корпорацій до національного суверенітету країн, в яких вони оперують, і зобов’язати дотримуватися місцевих законів, постанов та адміністративних розпоряджень;
– зобов’язання ТНК відповідати у своїй діяльності цілям, пріоритетам і політиці країн, в яких вони оперують, а також поважати місцеві соціальні та культурні принципи і цінності;
– повагу з боку ТНК до прав людини і загальних свобод;
– заборону ТНК втручатися у внутрішньополітичний процес суверенних держав та у міждержавні відносини;
– утримання ТНК від корупції в економіці та політиці.
Загалом, можливості транснаціональних корпорацій повинні братись до уваги при розробці та реалізації стратегій соціально-економічного розвитку країн.
Список використаних джерел:
1. Адинцев О.В. Наслідки діяльності ТНК у світі. Актуальні проблеми міжнародних відносин /О.В. Адинцев /- 2008. - 84-86 с.
2. Азоєв Г.Л. Інвестиції: аналіз, стратегія і практика /Г.Л. Азоєв / - К.: Т-во «Освіта», 2009.- 376 с.
3. Мельник Ю. Ф. ТНК на міжнародному ринку послуг в умовах циклічного розвитку світової економіки / Вісник Тернопільського державного економічного університету. - 2007.- №5.- с. 307-310.
4. Пазуха, М. Л. Зовнішньоекономічна діяльність / М. Л. Пазуха / - К.: Центр навч. літ-ри, 2008. - 230 с.
5. Рогач О.І. Транснаціональні корпорації в світовій економіці: монографія / О.І. Рогач / - К.: Київський університет, 2008.- 189 с.
6. Рокоча В.В., Плотніков О.В., Новицький В.Є., Кудирко Л.П. Транснаціональні корпорації / В.В. Рокоча / - К.: Таксон, 2007.- 420 с.
7. Сазонець І.Л. Міжнародна інвестиційна діяльність / І.Л. Сазонець / - 156 с.
8. Філіпенко А.С., Будкін В.С., Розач О. І. Світова економіка / А.С.Філіпенко / Підручник. – К.: Либідь, 2007. – 640 с.
9. Чернега О. Б. Международный менеджмент / О.Б. Чернега / - К.: 2006. -95 с.
