ВПЛИВ СТАБІЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ НА МІЖНАРОДНЕ СТАНОВИЩЕ УКРАЇНИ
Формування принципово нової системи державного регулювання економіки, заснованої переважно на економічних методах, в Україні відбувається на тлі загальної структурної перебудови національного господарства. Перед країною стоять складні проблеми галузевої переорієнтації народного господарства, його економічної інтеграції у світове співтовариство. У найкоротший строк необхідно вирішити глобальні економічні завдання, зв'язані зі стабілізацією промислового виробництва, зниженням інфляції й недовіри до національної валюти, протидією росту безробіття. У країні виникли такі специфічні проблеми як неплатежі і «доларизація» економіки, що ще більше обтяжують економічну ситуацію. Звідси ще більше зростає роль Центрального банку, значення грошово-кредитної й валютної політики, яку він розробляє й реалізує для стабілізації економіки, для виходу із кризового стану [1]. Проблема стабілізації грошового обігу, регулювання інфляційних процесів, формування валютних ринків перебувала останні роки в центрі уваги й теоретиків, і практиків. Теоретичні основи аналізу цих явищ і ролі держави в їхньому регулюванні були закладені ще в роботах класиків економічної теорії [2]. У сучасних умовах вони розробляються в основному представниками монетаризму, окремими прихильниками інших шкіл. Але єдиного погляду на роль держави в регулюванні грошового обігу дотепер не існує. Завдання формування ринкових відносин у нашій країні вивели на одне з перших місць необхідність корінної зміни ролі держави в економічному розвитку, передачі їй нових функцій і, насамперед, у сфері грошово-кредитних відносин. Ринок не може існувати без грошового обігу. Забезпечити ринок необхідною кількістю грошових знаків може тільки держава в особі свого Центрального банку. На Центральний банк лягають функції регулювання необхідної кількості грошей в обігу, стимулювання через грошово-кредитну політику розвитку економіки, необхідної для підтримки певного рівня життя в країні. В умовах нестабільності економіки, що властива практично всім країнам, що переходять до ринкових відносин, проблеми регулювання грошового обігу встають особливо гостро. У сучасній економіці одним з важливих напрямків діяльності держави є забезпечення пропозиції грошей і контроль за грошовим обігом. Щоб гроші повноправно виконували свої функції, необхідна наявність у них двох ознак: відносної рідкості й визнання їх як гроші всіма господарюючими суб'єктами [2]. Ринкова економіка - це відкрита економіка, що підтримує багатобічні зв'язки з національними економіками інших країн. На національну економіку кожної з них серйозний вплив роблять міжнародна міграція праці й капіталу, зміна валютних курсів, стан платіжного балансу та інше. У зв’язку з тим, що практично всі міжнародні економічні зв'язки підтверджуються грішми (валютою), то ринкові відносини повинні доповнюватися розумною валютною політикою держави [3. c.640]. Держава забезпечує свою участь в економічному процесі шляхом прямого або непрямого втручання. Пряме втручання держави припускає прийняття законодавчих актів, покликаних упорядкувати й розвивати відносини між всіма елементами ринкової системи, а непряме втручання держави - напрямок на стимулювання капіталовкладень і відновлення рівноваги між заощадженнями й інвестиціями, забезпечення повної зайнятості населення, стимулювання експорту й імпорту товарів, капіталів і робочої сили, вплив на загальний рівень цін з метою їхньої стабілізації, підтримку стійкого економічного росту, і деякі інші цілі. Україна - унікальна країна. Якщо в Європі багато країн у загальному схожі за економічною структурою, економікою, культурою, то Україна - країна, аналогів якої у світі немає й не буде. Звертаючись до концепцій, положень, висновків, якщо, завгодно, до помилок економістів і політиків минулого тому, можна глибше зрозуміти й осмислити сьогоднішні проблеми, звільнитися від застарілого, зберегти й використати все корисне. Для цього недостатньо знайомства з якою-небудь однією концепцією або системою поглядів, якими б популярними вони не були. Не можна визнати правомірним проведення прямого і безпосереднього зв'язку між зміною соціально-економічних умов й відображенням цих умов і відповідних інтересів в економічних теоріях. Цей зв'язок існує, про те не носить прямого характеру. З іншого боку, при розгляді об'єктивних основ появи тієї або іншої концепції не треба абсолютизувати значення якого-небудь одного фактору. Взаємозв'язок економічної реальності з теоретичними узагальненнями досить багатогранний, суперечливий і мінливий. Та й самі теорії, у тому числі погляди теоретиків, що належать до однієї школи, далеко не однозначні. Список використаних джерел: 1. Штайльманн К. «Природа економічної кризи й сценарій виходу з нього» // Проблеми теорії й практики керування, 2004. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.uptp.ru/content/Disp_Art.php?Num=354 2. Дж. М. Кейнс «Загальна теорія зайнятості, відсотка й грошей», 2002. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.finbook.biz/ description.html?prm=83 3. Мочерний С. В. Економічна теорія. — К.: Видавничий центр "Академія", 2005. — 640 с.
