422 група спец. „Менеджмент організацій” ЧТЕІ КНТЕУ
УЧАСТЬ УКРАЇНИ У МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ
Міжнародна торгівля є важливим стимулом розвитку та під¬вищення ефективності виробництва кожної країни. Це обумов¬люється тим, що вона є засобом, за допомогою якого країни мо¬жуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і таким чином збільшувати загальний обсяг виробництва. Мета роботи – дослідити особливості участі України у міжнародної торгівлі. Питання розвитку й функціонування міжнародної торгівлі досліджували відомі західні вчені – А.Сміт, Д.Рикардо, Ф.Еджуорт, В.Леонтьєв, Б.Олін, Е.Хекшер, Д.Хьюм, Г.Хеберлер та інші. У сучасній економічній науці проблеми зовнішньої торгівлі представлені вітчизняними вченими – Е.Авдокушиним, І.Бураковським, Т.Костюк, А.Кредісовим, Ю.Макогоном, Є.Савельєвим, Т. Циганковою та іншими. Міжнародна торгівля – сукупність зовнішньоторговельних зв’язків і відносин між країнами та їх регулювання з боку державних та недержавних органів, торгівля між країнами, яка складається із ввезення (імпорту) та вивезення (експорту) товарів і послуг. Вона відіграє величезну роль у підвищенні економічного добробуту держави, поліпшенні рівня життя населення і зміцненні положення держави на світовій арені. Експортні операції, як складова частина зовнішньої торгівлі є найважливішим джерелом одержання прибутку держави. Досягнення максимальної ефективності експортних операцій, а, отже, максимізація прибутку можлива тільки з використанням знань і досвіду, накопичених протягом тривалого часу [1, с.362]. Зовнішня торгівля України у період 2008-2011 рр. розвивалася під впливом двох визначальних подій: членства у СОТ, набутого у 2008 р., та світової фінансово-економічної кризи 2007-2011 рр. Членство в СОТ надало національним експортерам низку переваг, пов'язаних зі скасуванням квотування експорту української металопродукції, зменшенням антидемпінгових обмежень тощо. Разом з тим, зміцнення позицій України на зовнішніх ринках не змогло відвернути обвальне скорочення обсягів експорту України. Кризове зменшення зовнішньоторговельного обороту в Україні досягло пікових значень у четвертому кварталі 2008 року, коли воно склало 33 % порівняно з попереднім кварталом, тоді як загалом у світі аналогічний показник становив 20 %. Така ситуація значною мірою була спричинена зниженням попиту на традиційні експортні товари України (металопродукцію, хімічну та сільськогосподарську продукцію). Водночас - внаслідок девальвації національної валюти та падіння купівельної спроможності населення - суттєвого скорочення також зазнав імпорт . Перші ознаки відновлення світової економіки, підвищення цін на продукцію чорної металургії та сировинні ресурси сприяли збільшенню вартісних обсягів товарного експорту України. Аналіз щомісячних даних щодо зовнішньої торгівлі товарами України свідчить, що позитивна динаміка експортно-імпортних операцій поступово відновлюється після різкого падіння внаслідок світової фінансово-економічної кризи 2008-2010 рр. Особливо відчутним цей процес став у 2010 році - на початку 2011 року [6]. За 2011р. експорт товарів склав 68409,8 млн.дол. США, імпорт - 82606,9 млн.дол. Порівняно з 2010р. експорт збільшився на 33,1%, імпорт - на 36%. Від'ємне сальдо становило 14197,1 млн.дол. (за 2010р. також від'ємне - 9337 млн.дол.). На формування негативного сальдо вплинули окремі товарні групи: палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки (-22913,4 млн.дол.), засоби наземного транспорту, крім залізничного (-4810,1 млн.дол.) та механічні машини (-3541,3 млн.дол.). Так, у 2010 році товарний експорт України збільшився на 29,2 % порівняно з попереднім роком і склав 52,2 млрд дол. США. Зростання експортних поставок відбувалося як за рахунок цінового фактору (на 18,1 %), так і завдяки нарощуванню фізичних обсягів зовнішніх поставок (на 9,7 Насамперед це пов'язано з відновленням зовнішнього попиту: за оцінками експертів МВФ, обсяги світової торгівлі в 2010 році зросли на 12 %. При цьому варто зауважити, що членство України у СОТ сприяло обмеженню нетарифних бар'єрів щодо українського експорту. Так, припинено квотування імпорту металопродукції з України до ЄС, скасовано антидемпінгові заходи щодо імпорту карбаміду, кількісні обмеження експорту зернових, насіння соняшнику та соняшникової олії, що дозволило експортерам суттєво наростити обсяги експорту даної продукції; зменшилась кількість антидемпінгових та спеціальних захисних розслідувань, від яких потерпають українські металургійна та хімічна галузі. Важливим фактором для ефективної зовнішньоекономічної діяльності є експортна орієнтація країни. Оскільки співпраця із провідними країнами світу, могутніми політичними та економічними угрупованнями, надає нашій державі ряд економічних переваг, а саме підвищення інвестиційної привабливості країни, розширення та відкриття нових ринків збуту, надаються квоти на певні види товарів, встановлення безтарифного доступу до ринків, встановлення митних тарифів та інше. Для дослідження основних зовнішньоторговельних партнерів України, нами було проаналізовано географічну структуру експорту та імпорту за останні п’ять років, розглянемо її у таблиці 1. Можна зазначити, що Україна найбільше експортує товарів до країн СНД – 36,46 %, з яких до Російської Федерації – 26,12 % та Білорусії – 3.69 %, а також до країн ЄС – 26,27 %, з них до Італії – 4,69 %, Польщі – 3,48 %, Німеччини – 2,92 %, крім того значна частина експорту належить Туреччині – 5,89% [8]. Таблиця 1 Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами за 2006 - 2010 рр., млн. дол. США Країни Експорт Імпорт Роки 2006 2007 2008 2009 2010 2006 2007 2008 2009 2010 Країни СНД 1235,1 18087 23166,3 13472,9 18740,6 20112,3 25469,3 33377,8 19692,6 26697,4 Європа 12625,5 14773,8 19732,8, 10264,5 13829,6 16804,2 23048,9 30477 16233,8 2004,5 Країни ЄС 12087,9 13916,4 18129,5 9499,3 13051,9 16194,6 22218,7 28868,4 15392,7 19101,2 Азія 8446,2 10881,6 15887 12131,7 13715,4 6143,7 9042,2 15497,7 6538,6 10023,3 Африка 2373,7 2792 3902,4 2627,8 3018,7 413 673,1 1559,1 617,6 874,4 Америка 2550,9 2686,3 4144 1124,2 2000 1465,3 2255,4 4190,6 2197,9 2879,4 Австралія і Океанія 17,9 15,7 64 21,6 28,4 99,5 128,4 431,7 149,4 261,4 Інші 2,7 59,7 70,8 53 72,5 0,6 0,7 1,4 3,2 1,8 Всього 38368 49296,1 66967,3 39695,7 51405,2 45038,6 60618 85535,3 45433,1 60742,2
Основними країнами імпортерами є Російська Федерація – 36,55% від загального обсягу імпорту, країни ЄС – 31,45 %, а саме з Німеччини – 7,58 %, Польщі – 4,59 %, Італії – 2,29 %, Угорщини – 2,01%, а також значна частина імпорту надходить з Китаю – 7,74 %, США – 2,91 % та Туреччини – 2,14 %. Ключовими чинниками пожвавлення експортної діяльності в Україні у посткризовий період стали: - зростання попиту на традиційні товари експортної спеціалізації України на ринках країн - торговельних партнерів, що обумовлено більш ефективними антикризовими заходами та швидшим відновленням після кризи; - зростання світових цін на сільськогосподарську та промислову сировину (ціни на залізну руду за період із грудня 2009 р. по грудень 2010 р. зросли на 80,2 %, пшеницю - на 48,8 %, олію - на 29,4 %). - позитивна динаміка промислового виробництва, продовження реалізації технологічних модернізаційних проектів та розвиток інвестиційної діяльності у країнах СНД та Азії, що сформувало попит на продукцію українського машинобудування (зокрема, збільшення обсягів експорту транспортного обладнання відбулося у 2010 р. переважно за рахунок нарощування поставок до Росії) та сировинні товари вітчизняного виробництва; - зняття торговельних обмежень ЄС та інших країнами - торговельними партнерами по відношенню до українського металопрокату, олії, хімічної продукції; зокрема у 2010 р. обсяги зовнішніх поставок соняшникової олії досягли 44 % від світового експорту цього виду продукції [2, с.44]. Сукупність вищенаведених факторів, що визначали торговельну діяльність України протягом 2010 р., сприяла двократному зростанню порівняно з 2009 р. обсягів експорту транспортних засобів та шляхового обладнання, що забезпечило 4,2 в. п. приросту товарного експорту, а також мінеральних продуктів - на 72,6 %, що обумовило 7,1 в. п. приросту товарного експорту. Разом з тим, у 2011 році зберігається тенденція дефіцитності зовнішньоторговельного балансу, що свідчить про неефективну модель експортної спеціалізації вітчизняних виробників у поєднанні з браком конкурентоспроможного імпортозамінного виробництва. Водночас реалізація потенціалу зростання вітчизняного експорту впродовж 2008-2011 рр. гальмувалася низкою чинників внутрішнього та зовнішнього походження, серед яких. - різке погіршення стану світових товарних ринків у другій половині 2008 року - першій половині 2009 року під час загострення світової фінансової кризи, що проявилося, зокрема, у зниженні цін на чорні метали та одночасному підвищенні рівня цін на енергоносії (природний газ, нафту) в результаті зростання світового енергетичного попиту та підвищення Російською Федерацією експортного мита на вуглеводні; - зниження попиту на міжнародних ринках продукції інвестиційного спрямування (через зниження обсягів виробничої діяльності) у низці країн-торговельних партнерів України, зокрема, в країнах СНД та ЄС; - девальвація національних валют низки країн світу (включаючи Україну) протягом 2008-2009 рр., з наступним переважанням ревальваційних тенденцій на вітчизняному валютному ринку (реальний ефективний курс гривні зріс протягом 2010 р. на 9 %), а також стагнації окремих сегментів світового ринку, що призвело до зниження рівня цінової конкурентоспроможності вітчизняної продукції на міжнародних ринках; - активізація протекціоністських заходів на світових ринках та, зокрема, з боку торговельних партнерів по відношенню до України; - низька пропускна спроможність прикордонної транспортної інфраструктури, що суттєво обмежила можливості швидкого реагування на пожвавлення зовнішнього попиту, обумовивши високі альтернативні втрати вітчизняних експортних виробництв [5, с. 7]. За весь період, з початку світової фінансової кризи і до її завершення, середньомісячні темпи падіння товарного експорту України склали 1,55 % м/м (місяць до попереднього місяця), тоді як в усіх інших торговельних партнерів, за виключенням Італії, вони не перевищували 0,78 %. Україна відчула значне скорочення експорту у короткостроковому періоді (від передкризового «піку» у липні 2008 року до «дна» світової кризи у січні 2009 року), що було відчутним навіть на фоні країн СНД. Водночас для більшості країн-партнерів у зазначений період стрімке (протягом шести місяців) скорочення експорту зупинилося на рівні 55 - 75 % від липня 2008 р., для Казахстану, Росії, Білорусії, Китаю - на рівні 37-46 %. В Україні місячний обсяг експорту у січні 2009 року склав менше 1/3 від його липневого рівня у 2008 році. Традиційно прибутковою для платіжного балансу складовою зовнішньоекономічної діяльності є торгівля послугами, яка є меншою за сукупним оборотом у 6-8 разів порівняно з зовнішнім товарооборотом України, проте продемонструвала значно вищий опір кризовим явищам світової економіки (рис. 1)
Рис. 1. Динаміка квартальних обсягів експорту, імпорту та сальдо торгівлі послугами України за період 2006-2010 рр. , млн дол. США [8] Аналіз динаміки квартальних показників (рис. 1) свідчить, що короткострокові коливання в межах річних циклів торгівлі послугами, в цілому, нагадують тенденції товарної торгівлі. Разом з тим, спостерігаються протилежні тенденції у результатах торгівлі: - по-перше, очевидно, що торгівля товарами протягом всього аналізованого періоду давала негативні результати для платіжного балансу, тоді як торгівля послугами залишалася надійним джерелом наповнення валютного ринку; - по-друге, зростання місячних обсягів експорту-імпорту товарів в межах річного циклу супроводжувалось наростанням обсягу від'ємного сальдо торгівлі, тоді як сфера послуг демонструвала протилежну тенденцію. Сучасний етап розвитку національної економіки України в умовах членства у Світовій організації торгівлі та відновлення ділової активності після світової фінансової кризи 2008-2009 років характеризується зміною тенденцій у географічній та товарній (видовій) структурах зовнішньоторговельної діяльності. Вступ України до СОТ не тільки не змінив характеристики зовнішньоекономічного позиціонування країни, але деякою мірою законсервував їх. Станом на кінець 2010 р. в Україні наявний високий рівень концентрації експорту порівняно з іншими країнами, і на цю проблему також вказують оцінки диверсифікації експорту. Динаміка ВВП також показує чітку кореляцію із цінами на основних для українського експорту біржових ринках. Водночас низька частка технологічного експорту вказує на відсутність суттєвого простору для маневру в умовах кризового падіння попиту на сировинних ринках Нижче наведено перелік заходів, що сприятимуть вдосконаленню експортної складової торговельної політики України в умовах поглиблення зовнішньоекономічної інтеграції, зокрема через інструментарій СОТ, та подолання негативних наслідків світової фінансової кризи. На нашу думку, для досягнення вищезазначених пріоритетів розвитку зовнішньої торгівлі України, необхідно: - зусилля держави спрямувати на удосконалення нормативної бази, організаційного, технічного та іншого забезпечення експортної діяльності українських продуцентів; - підтримувати тісне співробітництво з індустріально розвиненими державами, організувати в країні ефективну систему сертифікації експортної продукції, згідно з міжнародними вимогами; - забезпечити стабільне просування на світові ринки конкурентоспроможних товарів і послуг; - залучати іноземні інвестиції, які можуть стати додатковим чинником економічного зростання України та підтримки експортного сектору [6]. Отже, міжнародна торгівля відкриває безліч переваг, що стимулюють економічне зростання. Завдяки торгівлі країни отримують можливість спеціалізуватися у кількох провідних сферах економіки, адже вони отримують можливість імпортувати ту продукцію, якої вони самі не виробляють. Крім того, торгівля сприяє розповсюдженню нових ідей і технологій. Пріоритетами в посткризовий період має бути, насамперед, активний розвиток експорту, зокрема збільшення експортних послуг та розвиток транскордонного співробітництва. Реалізація вищезазначених завдань дозволить Україні посісти гідне місце на світових ринках та забезпечити реалізацію своїх інтеграційних намірів до світової економіки.
ЛІТЕРАТУРА 1. Александрова Р. Статистичне дослідження зовнішньої торгівлі товарами України / Р. А. Александрова, Г. М. Патошина, А. С. Платошин // Вісник Приазовського державного технічного університету. – 2009. – № 19. – С. 362 – 365. 2. Васьків С. Методичні підходи до статистичної оцінки транскордонної торгівлі товарами / С. Ф. Васьків // Статистика України. – 2010. – № 4 (51). – С. 43 – 47. 3. Грузинська Н. Розвиток експортного потенціалу України в сучасних світогосподарських процесах / Н. М. Грущинська, М. П. Музиченко // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – №7(109). – С. 19 – 25. 4. Даниленко А. Очікувані зовнішні фактори розвитку та ризики для української економіки у 2011 – 2012 роках / А. Даниленко, В. Домрачев // Вісник національного банку України. – 2011. – № 5 (183). – С. 10 – 15. 5. Мазаракі А. Сучасні тенденції та чинники розвитку зовнішньої торгівлі України/ А. Мазаракі, Т. М. Мельник //Вісник Київського національного торгово-економічного університету. – 2011. – №2. – С. 5 – 14. 6. Будник А. Сучасна оцінка та перспективи розвитку зовнішньої торгівлі товарами України http:// www. rusnauka. com/ 28_PRNT_2011/ Economics/ 2_93909.doc.htm 7. Васюренко В.О. Теоретичні засади сутності та змісту фінансового регулювання зовнішньоекономічної діяльності в сучасних умовах [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www. nbuv. gov.ua/ portal/ Soc_Gum/ VUbsNbU/2011_1/ 8. Крупка І. Порівняльний аналіз основних інструментів зовнішньоторговельної політики в умовах глобалізації [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www. nbuv. gov. ua/ portal/ Soc_Gum/ freu/ 2009_19/47_1.pdf 9. Сайт Державної служби статистики [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www. ukrstat. gov. ua/
Насамперед це пов'язано з відновленням зовнішнього попиту: за оцінками експертів МВФ, обсяги світової торгівлі в 2010 році зросли на 12 %. При цьому варто зауважити, що членство України у СОТ сприяло обмеженню нетарифних бар'єрів щодо українського експорту. Так, припинено квотування імпорту металопродукції з України до ЄС, скасовано антидемпінгові заходи щодо імпорту карбаміду, кількісні обмеження експорту зернових, насіння соняшнику та соняшникової олії, що дозволило експортерам суттєво наростити обсяги експорту даної продукції; зменшилась кількість антидемпінгових та спеціальних захисних розслідувань, від яких потерпають українські металургійна та хімічна галузі. 
