5 курс, спец. «Облік і аудит», д.ф.н., Наук. кер. – Коваленко Н.Ю. Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
ПРАВОВА ОХОРОНА ТОРГОВИХ МАРОК В УКРАЇНІ ТА КИТАЇ
На сьогоднішній час Україна швидко розвивається у сфері торгівлі, тому питання захисту прав, як виробників, так і споживачів відіграє велику роль. Актуальність теми викликана тим, що даний вид інтелектуальності власності широко та часто використовується, але водночас є унікальним та ідентифікує певний товар чи послугу. Звідси випливає проблема захисту такого права, особливо в такий період як перехід України на нову ринкову економіку. Для того, щоб ефективніше оцінити сучасний стан правової охорони торгових марок в Україні, потрібно порівняти дане поняття з провідною торговельною країною, в нашому випадку з Китаєм, оскільки це найпотужніший торговельний центр в світі. В Україні гостро стоїть питання, щодо термінології даного виду інтелектуальної власності, оскільки в різних нормативних джерелах, вживаються різніна позначення поняття «торговельної марки». В загальному використовуються такі терміни, як «торговельна марка»,«торгова марка», «товарний знак»,«знак для товарів і послуг», «торговий знак»,«логотип», «бренд»[5, ст. 840]. Так, в Цивільному кодексі та в Законі України «Про охоронуправ на знаки для товарів і послуг» вживається як «торговельнамарка», так і «знак для товарів і послуг». Щодо Китайського законодавства, тут також існують прогалини, і в законі «Про торгові марки Китайської Народної Республіки» зовсім не вказано визначення поняття, проте також вживаються терміни «торгова марка» та «торговий знак». Тут тільки вказується, що кожен знак, що використовується підприємством для ідентифікації свого товару має бути зареєстрованим. Будь-яка фізична особа, юридична особа мають право подати заявку на реєстрацію торгової марки. В Українському законодавстві вказується, що суб’єктами можуть бути лише фізичні чи юридичні особи та групи осіб, в законі КНР вказано, що заявку можуть подавати будь-які організації.Щодо права подати заявку на реєстрацію торгової марки в Китаї іноземець зобов’язаний діяти через представника Китаю, який визначений державою [3]. Звідси випливає, якщо б Україна також ввела таку поправку, то на певний, хоч малий відсоток збільшився б дохід держави, оскільки дана операція проводиться через офіційних і дійсних патентних повірених. Основним виконавчим органом в галузі інтелектуальної власності в Китаї є Патентне Відомство КНР. На противагу, в Україні діє Укрпатент. Процедура реєстрації в КНР торговельної марки від моменту її подачі до моменту реєстрації займає близько 2 років, що набагато довше ніж в Україні. На відміну від України, в Китаї, якщо заявник використовує товарний знак в перший раз на товари, то вони відображаються на міжнародній виставці, що організовується урядом, і він може претендувати на пріоритет за умови, що подає заявку на реєстрацію знака протягом шести місяців з дати виставки. Видача свідоцтва в Україні здійснюється Держдепартаментом у місячний строк після державної реєстрації знака, проте в Китаї, якщо не має опозицій, то свідоцтво видається на протязі 3 місяців. В Україні оскарження проти зареєстрованого товарного знаку діє на протязі 3 місяців, а в КНР протягом 30 днів.Власник українського свідоцтва може передавати на підставі договору право власності на знак будь-якій особі, яка стає правонаступником власника свідоцтва. Проте в Китаї це відбувається на основі ліцензії, що реєструється в державних органах, що є набагато врегульованим державою. Якщо узагальнити сутьзахисту виключних прав на використання зареєстрованих товарних знаків, то законодавчі санкції Китаю за порушення прав на торговельні марки набагато жорсткіші, ніж в Україні. Слід зазначити, що на сьогоднішній день найбільше торгових марок реєструється саме в Китаї. Згідно даних Патентного відомства КНР на червень 2012 р. в Китаї подано 10 млн. заявок на реєстрацію торгових марок, в тому числі 6,892 млн. з яких були зареєстровані. Така статистика має перше місце в світовому рейтингу.Для порівняння - на території України на червень 2012 р. зареєстровано близько 160 тис. торгових марок, тобто приблизно в 40 разів менше, ніж у Китаї[6]. Також розглядається велика кількість судових спорів, 28 % з яких саме судові спори по торговим маркам. Звідси випливає, що законодавство саме Китаю є досить актуальним в наш час, особливо для України, оскільки ми намагаємося прямувати до провідного ринкового становища. Розглянувши все вищесказане, можна дійти до висновку, що система правової охорони торговельних марок в Україні є все ще недосконалою, тому потрібно брати приклад з міжнародних стандартів. Також необхідно приймати та удосконалювати вже існуюче законодавство України у відповідність до Китайського. Також важливим є створення єдиноїміжнародної бази торговельних знаків. Використана література: 1. Цивільний кодекс України : за станом на16 січня 2003 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/go/435-15 2. Закон України «Про охорону прав назнаки для товарів і послуг» : за станом на 15 грудня 1993 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/go/3689-12 3. TrademarkLawofthePeople'sRepublicofChina[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.saic.gov.cn 4. Кодинець А. О. Засоби індивідуалізаціїучасників цивільного обороту, товарів і пос-луг у цивільному праві україни : автореф. дис./ А. О. Кодинець. – К., 2007. – 242 с. 5. Рудник Т. В. Правова охорона торговельних марок / Т. В. Рудник, Г. В. Закорецька //Форум права. – 2012. – № 1. – С.5-11 6. Державна реєстрація торгової марки (товарного знаку, логотипу) в Китаї. [Електронний ресурс]-Режим доступу:http://ua.unite.com.ua
