5 курс, спец. "Внутрішній туризм", д. ф. н., Наук. кер. – Боднарук О.О., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
ОХОРОНА ПРАЦІ ЯК ВАЖЛИВИЙ ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА У СУЧАСНИХ УМОВАХ
У статті висвітлено економічні та соціальні аспекти поліпшення умов та охорони праці; виділено основні проблеми стану охорони праці на сьогоднішній день; визначено шляхи покращення охорони праці в сучасних умовах господарювання.
Постановка проблеми. Перехід суспільства до широкого використання ринкових відносин, виникнення різноманітних форм власності потребують розроблення нових підходів до побудови сучасної моделі управління охороною й безпекою праці на національному, регіональному й виробничому рівнях. У суспільстві із соціально орієнтованою економікою охорона праці має бути одним з найважливіших завдань соціально-економічної політики як держави, так і кожного підприємства та організації. Охорона праці – проблема складна і багатогранна. У сучасній науці особливо підкреслюється багатоаспектність феномена охорони праці, який сприймається водночас як соціальне та економічне явище, яке важливе для забезпечення гармонійного розвитку кожного працівника, процвітання суспільства і держави. Проте нинішній рівень науково-технічного прогресу та соціально-економічні орієнтири розвитку сучасного суспільства не спроможні створити сприятливі умови для забезпечення добробуту людини, збереження її здоров'я. Особливо гостро ця проблема постає на промислових підприємствах, де зберігається переважно застаріла матеріально-технічна база виробництва при незадовільних обсягах фінансування заходів з охорони праці. Все це призводить до високого рівня травматизму і, як наслідок, до збільшення видатків підприємства та держави на виплати й компенсації потерпілим. Тому вкрай необхідним є вдосконалення системи охорони праці як важливого фактора підвищення ефективності виробництва на підставі детального дослідження економічних та соціальних її аспектів. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження економічних та соціальних аспектів охорони праці були проведені такими вченими, як: Гандзюк М. П. [1], Геврик Є. О. [2], Керб Л. П. [6], Ізуїта П.О. [5], Гогігашвілі Г. Г. [3], Жидецький В. Ц. [4], Яремко З. М. [7]. Вивчення світового досвіду визначення економічної та соціальної ефективності заходів щодо поліпшення умов та охорони праці є актуальним і має значення для вдосконалення чинних методик, оскільки, незважаючи на велику кількість робіт присвячених цій темі, окремі її аспекти недостатньо розроблені й висвітлені [4, с. 304]. Метою дослідження є вивчення економічних та соціальних аспектів поліпшення умов та охорони праці в ринковій системі господарювання. Внаслідок цього, в основу даної статті покладено такі завдання: висвітлити економічні та соціальні аспекти поліпшення умов та охорони праці; виділити основні проблеми стану охорони праці на сьогоднішній день; визначити шляхи покращення охорони праці в сучасних умовах господарювання. Основні результати дослідження. Управління охороною праці в умовах ринкової економіки повинно вирішувати соціальні та економічні завдання як на державному рівні, так і в межах окремого об'єкта господарювання. Соціальне значення охорони праці полягає в сприянні зростанню ефективності суспільного виробництва шляхом безперервного вдосконалення і поліпшення умов праці, підвищення її безпеки, зниження виробничого травматизму і захворюваності [2, с.156]. У зв'язку з цим соціальне значення охорони праці виявляється у трьох основних показниках: зростанні продуктивності праці в результаті збільшення фонду робочого часу за рахунок (скорочення внутрізмінних простоїв; скорочення цілоденних втрат робочого часу); збереження трудових ресурсів і підвищення професійної активності працюючих за рахунок (поліпшення стану здоров'я працюючих; підвищення професійного рівня); збільшення сукупного національного продукту за рахунок поліпшення зазначених вище показників і їх компонентів [6, с.3]. Так, досліджуючи сутність охорони праці, П. О. Ізуїт звертає увагу на те, що соціальне значення охорони праці полягає у збереженні трудових ресурсів держави, працездатності і трудового довголіття людини, захисті її від виробничих шкідливостей і професійних захворювань [5, с.45]. Охорона праці грає важливу роль, як соціальний чинник, оскільки, якими б вагомими не були виробничі результати, вони не можуть компенсувати людині втраченого здоров'я, а тим більше життя – те і інше дається тільки один раз. Необхідно пам'ятати, що через нещасні випадки та аварії гинуть на виробництві не просто робітники і службовці, на підготовку яких держава витратила значні засоби, а в першу чергу люди – годувальники сімей, батьки і матері дітей. Окрім соціального, охорона праці має, безперечно, важливе економічне значення – це і висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних, компенсацій за важкі і шкідливі умови праці і тому подібне. За розрахунками Німецької ради підприємців наслідки нещасних випадків коштують в 10 разів більше, ніж витрати на заходи і засоби щодо їх попередження. В Україні, враховуючи мізерні витрати на заходи щодо охорони праці, ця різниця ще більша. Фахівці Міжнародної організації праці підрахували, що економічні витрати, пов'язані з нещасними випадками, складають 1% світового валового національного продукту. На ці засоби, орієнтовно, можна забезпечити харчування протягом року близько 75 млн. чоловік [7, с. 36]. Як підкреслюють львівські науковці Г.Г. Гогіашвілі, З.М. Яремко, економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці і є економічним виразом соціальної значимості охорони праці [3, с. 259]. У зв'язку з цим економічне значення охорони праці оцінюється результатами, які отримуються при зміні соціальних показників за рахунок впровадження заходів щодо поліпшення умов праці [1,с. 217]. Економічне значення охорони праці П. О. Ізуїтом розглядається крізь при¬зму зростання продуктивності праці, збіль¬шення фонду робочого часу, зниження витрат на відшкодування шкоди, завданої життю і здоров'ю працівника нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням [5, с.53]. Сучасний стан охорони праці в Україні слід оцінити, як критичний. Він базується на основних негативних факторах, що їх підтверджують: незадовільні умови праці: за даними офіційного державного статистичного спостереження в умовах праці, які не відповідають гігієнічним вимогам, в Україні – станом на 01.01.2012 зайнято 1,2 млн. працівників (30% загального числа працюючих), а на підприємствах деяких галузей (вугледобувні, гірничорудні, металургійні, металообробні, нафтодобувні та інші) – до 80% всіх робітників; значний рівень захворюваності працюючого населення (за даними Інституту медицини праці АМН України загальна захворюваність працюючого населення становить – понад 2100 на 10000 оглянутих; набуває поширення епідемія туберкульозу, який серед працюючих виявляють у 5 разів частіше, ніж серед непрацюючого населення, інфекційні захворювання, ВІЛ-інфекція); високі показники виробничого травматизму (коефіцієнт частоти травмування на 1000 працюючих у 2009-2010 роках склав в середньому по Україні 1,4, а у 2011 році – 1,3; коефіцієнт частоти травмування зі смертельним наслідком на 100000 працюючих у 2009 становив 12,5 у 2010 році він збільшився до 13,1, а у 2011 році склав 13,0; коефіцієнт тяжкості травмування у 2009 році в середньому по Україні складав 36,4 людино-днів на один нещасний випадок, у 2010 – він збільшився до 36,5, а у 2011 – до 37,1 дня); недостатнє фінансування заходів і засобів з охорони праці (вартість цих заходів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 994-2003 року, порівняно з рівнем 2002 року, коли була прийнята нова редакція Закону України «Про охорону праці», зросла у десятки разів); неповне виконання та недостатня ефективність державної політики у сфері охорони праці (відсутність системи управління охороною праці в центральних і місцевих органах виконавчої влади, а також органах місцевого самоврядування; застарілість нормативної бази у сфері безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; низька ефективність адміністративних заходів та юридичної відповідальності за порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці) [8]. Для покращення умов та охорони праці в Україні Держгірпромнагляду разом з іншими центральними органами виконавчої влади потрібно: вжити заходи з підвищення ефективності наглядової функції, що буде сприяти зменшенню кількості порушень вимог нормативних актів з безпеки та гігієни праці; забезпечити подання законопроекту про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про охорону праці, що підвищить відповідальність роботодавців за виконання вимог законодавства про охорону праці; збільшити рівень заробітної плати інспекторському складу Держгірпромнагляду, що підвищить їх зацікавленість у досягненні кінцевих результатів – зменшення рівнів травматизму на виробництві, поліпшення умов та безпеки праці; активізувати роботу з попередження травматизму на підприємствах, що збільшить ефективність заходів з профілактики нещасних випадків; розробити програму підготовки державних службовців-інспекторів з питань охорони праці, що поліпшить виконання ними наглядових функцій. Проте, головним заходом щодо поліпшення стану охорони праці в Україні буде прийняття та належне виконання Загальнодержавної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2012-2016 рр [8]. Висновок. Отже, питання охорони праці складне і досить відповідальне. Адже за ним – життя і здоров'я людей, які своєю працею створюють для держави, нації матеріальні блага. Як показує світовий досвід безпека праці є основною гарантією стабільності, якості та ефективності будь-якого виробництва. До того ж відсутність нещасних випадків позначається на професійній активності працюючих, на моральному кліматі в колективі, а отже і на ефективності та продуктивності праці, скорочує витрати на пільги та компенсації за роботу в шкідливих та небезпечних для здоров'я умовах. Таким чином, в умовах сьогодення система управління охороною праці повинна базуватися не тільки на заходах з боку держави, але й на зацікавленості суб'єктів трудових правовідносин у збереженні належного фізичного стану працівника, що нерозривно пов'язано з економічним та соціальним благополуччям роботодавця. Адже сьогодні не викликає сумніву позитивний вплив соціальних та психологічних факторів праці на подальше зростання виробничих потужностей підприємства.
Список використаних джерел: 1. Гандзюк М.П., Основи охорони праці: Підручник/ М.П.Гандзюк, Є.П.Желібо, М.О.Халімовський; За ред.д-ра техн.наук, проф. М.П.Гандзюка.– 5-е вид.– К.: Каравела, 2011.– 384 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: library.tntu.edu.ua/exhibitions/novi-nadhodzhennja/2012.../berezen/ 1. Геврик Є. О. Охорона праці: навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів / Є. О. Геврик . –К. :Ельга: Ніка-центр, 2003. – 280 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: lib.ltd.ua/охорона-праці-геврик.html 2. Гогігашвілі Г. Г. Основи охорони праці / Г. Г. Гогігашвілі, В. М. Лапін. – К. : Знання, 2008. –302 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: library.nung.edu.ua/okhorona-pratsі-yak-vazhlivii-aspekt-dіyalnostі 3. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці: підруч. /В. Ц. Жидецький, В. С. Джигирей, О. В. Мельников. – 5-те вид., доп. – Львів: Афіша, 2000. – 350 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.studmed.ru/bezopas....raslyam 4. Ізуїта П.О. Правове регулювання охорони праці в умовах ринкової економіки . – X.: Нац. ун-т внутр. справ, 2008. – 177 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_low/cgiirbis_64. 5. Керб Л.П. Основи охорони праці: Навч. посібник. – Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2006. – 216 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: masters.donntu.edu.ua/2011/iem/zemlyakova/diss/indexe.htm 6. Охорона праці: навч. посіб. / З. М. Яремко , С. В. Тимошук, О. І. Третяк , Р. М. Ковтун за ред. проф. З. М. Яремка. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. – 69 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.franko.lviv.ua/faculty/.../ohorona%20praci_chastyna%20I.pdf 7. Електронний ресурс - Режим доступу: http://fpsu.org.ua Офіційний веб-портал ФПУ
