5 курс, спец. «Облік і аудит», д/ф, Керівник: доцент Боднарук О.О., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
Аналіз та профілактика професійного захворювання і травматизму
Нещасні випадки та профзахворювання на виробництві являють собою актуальну проблему безпеки праці, яка потребує негайного вирішення. Якщо необхідно виробити оптимальне рішення проблеми профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, то необхідно вдосконалити розуміння самої природи нещасних випадків на виробництві. Але на жаль, до цих пір нещасні випадки на виробництві прийнято розуміти, як «раптове ушкодження організму людини». Однак травмонебезпечність виникає не раптово і не відразу, а розвивається поступово. Дослідження показують, що проблема виникнення виробничого травматизму та профзахворювань знаходиться, перш за все, в області «людського фактора». На думку більшості фахівців, виробничий травматизм та профзахворювання в першу чергу залежать від трьох складових процесу виробництва: організаційної, соціальної та культурної. Саме тому рівень виробничого травматизму та профзахворювань змінюється в залежності від фінансового і культурного рівня добробуту суспільства. Метою цієї статті є аналіз стану профзахворювань та виробничого травматизму у нашій державі. Під терміном "травматизм" розуміють як значні, тяжкі травми, так і дрібні пошкодження, мікротравми. Останні численні і мають вагу не стільки самі по собі, скільки як джерело інфекційних ускладнень, що призводять до тимчасової втрати працездатності [2,c.181]. У І півріччі 2012 року в Україні було зареєстровано 6471 повідомлення про нещасні випадки на виробництві, в яких постраждало 6654 особи, в т.ч. 848 - із смертельним наслідком . Серед причин нещасних випадків переважають організаційні – 68,3% (3670 нещасних випадків). Через технічні причини сталося - 12,5% (672 нещасні випадки), психофізіологічні – 19,2% (1034 нещасні випадки).[4] Найпоширенішими організаційними причинами стали: - невиконання вимог інструкцій з охорони праці – 38,4% від загальної кількості травмованих осіб по Україні (2066 травмованих осіб); - невиконання посадових обов'язків – 8,6% (462 травмовані особи); - порушення правил безпеки руху (польотів) – 5,1% (274 травмовані особи). Серед технічних причин: - незадовільний технічний стан виробничих об'єктів, будинків, споруд, території – 4,3% від загальної кількості травмованих осіб по Україні (234 травмовані особи); А серед психофізіологічних причин: - особиста необережність потерпілого – 13,1% (704 травмовані особи); - травмування внаслідок протиправних дій інших осіб – 2,7% (144 травмовані особи) [4] . Професійне захворювання (профзахворювання) — це захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою [1] . За перше півріччя 2012 року в Україні зареєстровано 2746 повідомлень про професійні захворювання (отруєння). Стан професійної захворюваності та виробничого травматизму тісно пов’язаний з соціально-економічною ситуацією у країні, зі становищем окремих галузей економіки. Справді, якщо ситуація кризова, то не зважаючи на наявність відповідних нормативно-правових документів, роботодавці дбають перш за все про виживання підприємств чи бізнесу, а не про створення безпечних умов праці на виробництві. З іншого боку, найманим працівникам хворіти теж невигідно (їх легко замінять охочі безробітні з вулиці), тому робітники по можливості хворіють "без відриву від виробництва". У своїй сукупності, нещасні випадки теж є соціальним злом, коли через власну або чужу халатність травмуються або гинуть люди. Згідно зі статистикою, невідворотні нещасні випадки складають лише 4% від загального числа, 96% нещасних випадків можливо запобігти, 62% нещасних випадків виникає з причини недооцінки або нерозуміння працівниками небезпеки [3,c.27] . На жаль, найчастіше нещасні випадки на виробництві сприймаються і працівниками, і їх керівниками як випадковість, а постраждалі сприймаються як жертви. Оскільки травмування виникає не раптово, на першій стадії відбувається накопичення суперечностей, що полягають у систематичному порушенні правил безпеки під час проведення робіт, завдяки поспіху і т. д. На другій (конфліктній) стадії відбувається травмування людини за порівняно короткий проміжок часу. Травмування характеризується не раптовістю, а простою несподіванкою і тому запобігати їй потрібно ще на першій стадії. Саме тому на підставі аналізу конкретних ситуацій та конкретних умов праці потрібно розробляти і здійснювати заходи профілактики виробничого травматизму та профзахворювань, які передбачають конкретні завдання, термін виконання, необхідні ресурси для їх реалізації та способи контролю за їх здійсненням. Такі заходи, залежно від конкретних умов виробничої діяльності, можуть включати як технічні, санітарно-гігієнічні так і організаційні методи та засоби запобігання реалізації небезпечних ситуацій у небажані події [2,c.186] . До організаційних заходів належить – дотримання трудової та технологічної дисципліни, правил та норм з охорони праці, проведення планово-запобіжних ремонтів, рівень кваліфікації штатних працівників, відомчий та громадський контроль за виконанням робіт, відповідне навчання та інструктаж працюючих та ін. Важливим в забезпеченні безпечної праці і запобіганні травматизму на виробництві є фактори особистого характеру - знання керівником робіт персональних особливостей кожного працівника, його психологічних характеристик, медичних показань і їх відповідності умовам роботи, ставлення до праці, дисциплінованості, задоволеності працею, засвоєння навичок безпечних методів роботи, знання норм і правил з охорони праці і пожежної безпеки, його ставлення до інших працівників, морально-психологічного клімату у виробничому колективі. Чим раніше працівник усвідомлює і розпізнає назрілу виробничу небезпеку - тим безпечнішиими стануть умови його праці і саме це є ключовим фактором профілактики травматизму на робочих місцях. Боротьбу з травматизмом необхідно починати з організаційних заходів. Ставлячи мету та видаючи завдання на проведення робіт слід звертати особливу увагу на можливість виникнення небезпечних ситуацій. У зв'язку з цим особливо актуальними стають більш якісне проведення адміністрацією контролю стану охорони праці, а також уникненням формалізму під час інструктування працівників. Вироблення навиків у працівників виявляти перед початком і в процесі роботи наявні небезпечні ситуації - одна з найголовніших умов профілактики виробничого травматизму. Для розуміння працюючими суті небезпеки на робочому місці, необхідне складання по кожному робочому місцю і технологічній операції переліків можливих небезпек, їх включення в інструкції з охорони праці та ознайомлення з ними працівників. Наявність можливості виникнення небезпечних ситуацій визначають напрямок і методи збору інформації службою охорони праці підприємства: обстеження робочих місць, опитування працюючих про наявні недоліки в роботі, розслідування нещасних випадків на виробництві та порушень правил безпеки під час виконання робіт. Виходячи з викладеного вище, можна виділити пріоритетні напрямки діяльності щодо профілактики виробничого травматизму: 1. Виявлення можливостей виникнення небезпечних ситуацій на виробництві, їх профілактика, ознайомлення працюючих з методами їх уникнення та усунення. 2. Проведення агітаційної та роз'яснювальної роботи для усвідомлення працівниками суті, умов та причин виникнення небезпечних ситуацій на виробництві, застосування заходів адміністративного та матеріального впливу до порушників правил безпечного проведення робіт. 3. Постійне навчання робітників і керівників усіх рівнів правилам безпечного провадження робіт, вмінню чітко й вчасно розпізнати можливість виникнення небезпечної ситуації. 4. Розслідування нещасних випадків, профзахворювань і аварій на виробництві, розробка та впровадження заходів для запобігання їх повторення. 5. Впровадження у виробництво передових методів профілактики травматизму та профзахворювань. У сучасних умовах стає важливим розвиток адаптації працівників до нових умов праці. Ознайомлення працюючих з можливістю виникнення небезпечних ситуацій на робочому місці, агітаційна та роз'яснювальна робота, навчання всіх працівників підприємства безпечним методам роботи, самопрофілактики виробничого травматизму дозволяють багаторазово знизити рівень травматизму на підприємстві. Суспільству необхідні промислові технології, воно не може існувати без плодів цивілізації. Таким чином, проблема виробничого травматизму та профзахворювань буде існувати завжди, але її вирішення вимагає все більш глибокого розуміння причин його виникнення, а, отже, і більш досконалих методів його профілактики. Література: 1. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 № 1105-XIV.//Відомості Верховної Ради України.-1999.- N46-47.-ст.403. 2. Зеркалов Д.В. Охорона праці в галцзі: загальні вимоги.-К.: Основа, 2011. 3. Суетина Л.М. Основы отечественной теории и методологии организации труда//Человек и Труд.-2009.-№ 9.-С.27. 4. http://www.social.org.ua/view/2470
