Надія Блажко,
5 курс, спец. «Облік і аудит», д/ф
Наук. кер. Боднарук О.О.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
Професійні захворювання офісних працівників, що виникли в результаті перевантаження окремих перенапружень систем чи органів тіла.
З часом робота накладає певний відбиток на спосіб життя, характер і здоров'я кожної людини. Помилково вважати, що ризику піддаються лише представники «шкідливих» професій - кожна спеціальність має свої професійні захворювання. Якщо вчасно не проводити профілактику і не лікуватися, то з віком ці недуги будуть лише прогресувати. Сьогодні навіть прості офісні працівники, і ті ризикують здоров'ям, просиджуючи нерухомо по кілька годин у своїх кабінетах. Вперше в нашій країні проблема захворювань, актуальних, насамперед для офісних співробітників, була виділена фахівцями в окрему групу, 3 лютого 2012 р. на 8-ій щорічній конференції Вейновські читання, що надзвичайно важливо у зв'язку з неухильним зростанням ринку офісного праці.
Найпоширеніші професійні захворювання офісних працівників сьогодні не визнаються такими ні нашим законодавством, ні медичними документами, і сама держава поки не зобов`язує роботодавців надавати таким співробітникам право на особливий режим праці, скорочений робочий час чи інші компенсації. Тому достовірних даних про кількісне та якісне співвідношеннях професійних захворювань білих комірців поки що немає, і медична статистика з цієї проблеми знаходиться на рівні розрізнених відомостей і науково необгрунтованих повідомлень про окремі захворювання у ЗМІ. І це незважаючи на той факт, що офісні працівники сьогодні - масова професія, їх чисельність становить понад 60-70% всього працюючого населення. В Україні не вели таких досліджень, а от, наприклад, в Росії підрахували, що протягом періоду з 2007-го по 2010 роки до лікарів з різними скаргами звернулися близько 470 тисяч офісних працівників [5].
Метою цієї статті є дослідження професійних захворювань офісних працівників, що виникли в результаті перевантаження або окремих перенапружень систем чи органів тіла.
Хоча традиційно офіс вважається безпечним місцем роботи, сидячий спосіб життя, стереотипність рухів співробітників та емоційне напруження негативно позначаються на їхньому здоров'ї.
До числа професійних захворювань офісних працівників, викликаних перевантаженням окремих систем чи органів тіла можна віднести хвороби хребта: сутулість, сколіоз, проблеми з суглобами і т. д. Серед хворобливих станів офісних співробітників фахівці називають такі: больові синдроми (в спині і шиї, головні болі напруги, синдром «комп'ютерної миші» (тунельний синдром)), синдром «сухого ока». Крім того, у офісних працівників високий ризик виникнення серцево - судинних захворювань, захворювань шлунково-кишкового тракту, а також розлад емоційної сфери.
Найчастішим захворюванням офісних працівників є м'язово-скелетні болі, і на даний момент з'являється все більше даних про те, що їх виникнення у офісних працівників асоційовані з факторами ризику робочого середовища. Протягом одного року різні м'язово-скелетні болі з'являються майже у 40% офісних працівників. Біль у нижній частині спини є найбільш поширенішою причиною непрацездатності, пов'язаної з умовами роботи у людей віком до 45 років і» найдорожчою причиною», з огляду на «робочу компенсацію» і медичні витрати.
В Україні такі дослідження не проводились, а в Росії було проведене опитування серед 220 (120 анкет і 100 інтернет-опитувань) лікарів неврологів поліклінік Москви, яке показало, що близько 70% осіб, які звернулися зі скаргами на болі в спині, становлять офісні працівники люди віком від 35 до 50 років. У 2008 році в Москві ця група захворювань стала причиною майже 380 тис. днів тимчасової непрацездатності. За період з 1991 по 2008 роки поширеність хвороб кістково-м'язової системи та сполучної тканини в Москві збільшилася в 1,4 рази і склала понад 2000 випадків на 100 000 дорослого населення [2].
У інших країнах схожа ситуація. Зокрема, біль у нижній частині спини є п'ятою за поширеністю причиною для звернення до лікаря у США. Економічні та фінансові втрати, пов'язані з діагностикою та лікуванням цієї групи захворювань, а так само втрати, пов'язані з втратою працездатності у таких пацієнтів величезні. Так, в США загальна річна «вартість» болю у нижній частині спини перевищує 100 млрд. дол..
Ще однією розповсюдженою хворобою, пов'язаною з такою роботою, є проблеми із зором. Завдяки новітнім технологіям і появі в офісах рідкокристалічних моніторів, останнім часом традиційні хвороби очей змінилися і з'явилися нові - так званий синдром сухого ока, коли виникає відчуття піску в очах, вони втомлюються, сверблять, червоніють, з'являється підвищена чутливість до світла. За статистикою, із синдромом сухого ока зіштовхується кожен двадцятий житель Землі. А причина нездужання криється в тривалій роботі за комп'ютером [3].
На другому місці в своєрідному рейтингу професійних захворювань експерти ставлять стрес. Особливо актуальною ця проблема є для тих організацій, де у великому приміщенні працює багато людей. У них немає власної території, вони постійно на виду і не мають можливості розслабитися протягом дня. Кожен з таких працівників відчуває на собі постійні погляди колег і начальства. Природно, постійна напруга здатна накласти свій відбиток навіть на людей з дуже міцними нервами. Так, за даними соцопитування компанії SuperJob, самою нервовою професією вважається журналістика. На друге місце респонденти поставили кадровиків і маркетологів. Підвищеною нервозністю відрізняються також керівники підприємств і бухгалтери [4].
Хоча експерти вважають, що очолювати цей рейтинг мають інші професії, наприклад ріелтори, оскільки вони працюють з великими сумами грошей і часто змушені спілкуватися з не завжди приємними людьми. На друге місце вони ставлять роботу фахівця в галузі PR, оскільки їм часто доводиться стикатися з негативним ставленням, відмовами. Крім того стрес, як професійна хвороба, притаманна викладачам і взагалі людям, які працюють з дітьми.
Експерти переконані, що постійні стреси загрожують не тільки здоров'ю, а навіть життю офісних працівників. Так, англійські вчені вважають, що стрес, викликаний так званою офісною несправедливістю, провокує ішемічну хворобу серця. Дослідження фахівців лондонської медичної школи показали, що співробітники, які вважають, що начальник поводиться з ними несправедливо, на 70% більше схильні до серцевих захворювань, які є основною причиною смерті у промислово розвинених країнах. Опитування понад 6 тисяч британських офісних працівників підтвердило, що владні й уїдливі начальники скорочують життя своїх співробітників на роки [7].
56% москвичів вмирають від хвороб системи кровообігу, щороку від гострого інфаркту міокарда та серцевої недостатності гине 10 тис. городян. Приблизно стільки ж - від порушення мозкового кровообігу. 12-годинний робочий день, хронічний недосипання, нестача відпочинку, відсутність занять спортом, напружена робота перед комп'ютером в погано вентильованих приміщеннях, хронічна втома - ситуація, типова практично для кожного менеджера. І як результат - ця сумна статистика.
Цікаво, але, за словами секретаря Федерації незалежних профспілок Росії (ФНПР) Віталія Трумеля, законодавство та медичні документи не розглядають стрес як одне з джерел небезпеки.
Депресії – ще одне захворювання досить поширене серед офісних працівників. Так, у США було про¬ведено епідеміологічне дослідження працюючих з використанням анкет 539 респондентів із депресивними розладами. Серед них 13,8 % мали легкі депресивні розлади, 38,5 % — помірні та 47,7 % — значні. Використання психіатричної допомоги, включаючи приймання антидепресан¬тів, збільшувалося з важкістю розладів. Середні витрати на лікування важких форм розладу скла¬дали 697 дол. США проти 388 при легких фор¬мах. Рівень непрацездатності значно підвищував¬ся й складав 15,7; 23,3 та 33,3 % для легких, помірних та важких форм депресивних розладів відповідно. Економічні втрати на одного робітни¬ка з важкою формою депресивного розладу ста¬новили 199 дол. США в місяць, з помірною фор¬мою — 188. В цілому, місячні втрати США від депресивних розладів у працюючих становлять 2 млрд дол. США [1,с.64].
Ще однією професійною хворобою офісних працівників іноземна медицина визнає синдром хронічної втоми (СХВ). За даними досліджень американського Національного інституту проблем здоров’я і професійної безпеки (NIOSH), нині понад 40 млн осіб у всьому світі страждають на клінічну форму синдрому хронічної втоми, який став поширеним завдяки урбанізованому і технократичному стилю життя, з повсякденним поспіхом і постійним стресом [6,с.137].Симптоми СХВ ((fatigue – французькою “слабкість, втома”) - загальна слабкість, "гудіння" у голові, неможливість зібратися з думками, і все це не у кінці, а на початку робочого дня. Донедавна вважалося, що до СХВ більшою мірою схильні журналісти, вчителі, лікарі, проте сьогодні хвороба швидко поширюється серед офісних працівників. Перші прояви хвороби спостерігаються вже до 30 років, причому жінки хворіють удвічі частіше, аніж чоловіки. Цікаво, що на сьогоднішній день у світі працює всього один інститут, який глибоко вивчає проблему СХВ, і знаходиться він у США. За його даними, число хворих на синдром тільки у Америці досягло 1,5 млн. осіб, і в найближчому майбутньому ця цифра зросте мінімум утричі [6,с.140].
Головна особливість, що дозволяє відзнити синдром менеджера від звичайної депресії, - патологічна залежність від роботи та відраза до своєї професійної діяльності. При синдромі менеджера все, що пов`язано з роботою, викликає огиду: ранковий підйом, шлях на роботу, сам офіс, колеги, начальник, підлеглі, дратують їхні розмови, звуки факсу, принтера, телефонних дзвінків, остогидле робоче місце і електронний ящик, завалений повідомленнями. Це класичні ознаки СХВ 5].
СХВ - це не єдиний синдром, що скорочує життя офісного трудівника. Фахівці також виділяють "синдром вигоряння" - втому, яка стосується винятково роботи. Рутина затягує, низка "невідкладних справ" не закінчується, метушливість колег дратує, а бажання використати фотографію шефа не за призначенням зростає. Тим часом, на думку психологів, щоб не "згоріти" на роботі, потрібно дотримувати усього лишень двох умов: прагнути регулярно одержувати нові враження і вміти розслаблятися [7].
Цікаво, що в Японії, де проблема "синдрому вигоряння" вже давно сягнула державних масштабів, існують десятки телепередач, книг, журналів, посібників і буклетів, які вчать працюючих громадян розслаблятися і розважатися. Але практика показує: сам собі не допоможеш - ніхто не допоможе. Людям, що помітили у себе перші ознаки "хвороби", психологи радять, перш за все, переглянути своє ставлення до роботи. У зоні ризику перш за все знаходяться ті, хто вважає себе незамінним.
Потрібно зазначити, що у цивілізованих країнах вже вживаються заходи щодо запобіганню і зменшення професійних захворювань офісних працівників. Так, Міністерство праці Німеччини почне з 2012 року масштабну програму з боротьби із СХВ. Про це глава відомства Урсула фон дер Ляйєн заявила в інтерв`ю Saarbruecker Zeitung. За її словами, кожен третій німець, який достроково йде на пенсію, робить це тому, що психологічно не справляється з вимогами роботодавця. Більшість з них йдуть з роботи ще до 50 років, що є великою втратою як для компаній, так і для суспільства. На компенсацію за робочі дні, що випали, лікування і дострокові пенсії витрачаються мільярди євро на рік [5].
Тепер у ФРН роботодавцю загрожує покарання від штрафу аж до тюремного ув’язнення, якщо він порушує закон про охорону праці, зокрема щодо психологічного стану підлеглих. Цього вже достатньо, з погляду законодавства, отже більш суворих законів уряд ухвалювати не планує. Проте, як свідчать соціологічні дослідження, сім із десяти компаній не приділяють цій темі достатньої уваги: або не усвідомлюють проблему, або не розуміють, як з нею боротися.
Отже, у будь-якому виді діяльності є свої «слабкі місця». А зважаючи на те, що сьогодні офісні працівники належать до групи ризику щодо багатьох професійних захворювань, цій проблемі потрібно приділяти більше уваги.
Для початку, потрібно визнати хвороби офісних працівників професійними і внести їх до Переліку професійних захворювань, оскільки тільки ті форми патології, що зазначені в Переліку професійних захворювань враховуються при постановці діагнозу «профзахворювання» і призначення разових та постійних компенсацій і пільг.
Список літератури
1. Нагорна А. М., Добровольський Л. О., Грузова Л. М., Янковська Л. А., Колодяжна О.І, Соколова М. П. Медико-соціальні та економічні втрати від професійної захворюваності та шляхи їх попередження //Український журнал з проблем медицини праці.-2011.-№4.-С.62.
2. Офісний синдром: міф чи реальність? //http://ykrnews.com
3. Професійні захворювання офісних працівників //http://newsglobal.rv.ua/news/a-359.html
4. Професійні хвороби стали проблемою офісних співробітників //www.newizv.ru
5. Синдром менеджера: чим загрожує життя в офісі? //http://health.unian.net/ukr/detail/228016
6. Сотник Ж. Г., Завацька Л. А., Серховець В. П., Степанюк Ю. А. Взаємозв’язок стану здоров’я зі синдромом хронічної втоми //Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні .-2009.-№2.-С.137.
7. Убийцы офисных работников. Рейтинг стрессовых профессий //http://prof.osvita.org.ua/ru/determine/articles/27.html
