Юлія Бежан,
5 курс , спец. «Маркетинг», з.ф.н.,
Наук. кер.-Канут Н.С.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці
Адаптаційні можливості професійного стресу у формуванні творчої особистості маркетолога
Значна більшість людей у сучасному суспільстві знаходиться під впливом стресу, бо у часи науково-технічної революції, в які ми живемо, посилюється психічна діяльність людей. Це пов’язано з необхідністю засвоєння і переробки великого обсягу інформації. Тому й виникає проблема емоційного стресу, тобто напруження і перенапруження фізіологічних систем організму під впливом емоційних чинників. У сучасному житті стреси відіграють значну роль. Вони впливають на поведінку людини, її працездатність, здоров’я, взаємовідносини з оточуючими та в родині. Сучасні психологи стверджують, що дві третини населення промислово-розвинутих країн помирають від стресів. Довготривалі фізичні та психологічні навантаження, які перевищують норми, призводять до порушення функціонування окремих органів та до серйозних хвороб. Такі «хвороби століття» як інфаркт, гіпертонія, інсульт, виразкова хвороба та інші є кінцевим результатом післястресових порушень у нервовій діяльності. Стрес присутній у житті кожної людини, оскільки наявність стресових імпульсів у всіх сферах людського життя та діяльності безперечна. У загальнопсихологічному плані ця проблема висвітлена в рамках теорій гомеостазу та стресу (Г. Сельє, У. Кенон), теорії темпераменту та індивідуальних властивостей нервової системи (І.П. Павлов, В.С. Мерлін, В.М. Денісов, К.В. Судаков, Ю.В. Щербатих), теоріях надійності діяльності та працездатності (Н.І. Наєнко, Т.А. Немчін) [13;с.256]. Фундаментом аналізу проблеми стала також сукупність психологічних підходів та концепцій психічного здоров’я (В.М. Бехтерев, Б.Г. Ананьєв, Г.С. Нікіфоров), психічної саморегуляції організму та самоконтролю особистості (І.Н. Андрєєва, К.А. Анциферова, О.А. Конопкін, В.І. Степанський, Л.Г. Дика, Г.С. Гребенюк та ін.), психологічної стійкості та психологічної готовності (А.В. Куліков)[1; с.78]. Поєднання цих підходів дає змогу досліджувати стресові явища в тій множині зовнішніх і внутрішніх відносин, в яких організм існує як цілісна система, а людина постає як складна жива структура, життєдіяльність якої забезпечується на різних, проте взаємопов'язаних між собою рівнях функціонування. У сучасній літературі, термін «стрес» застосовується практично в усіх випадках, коли мова йде навіть про незначні відхилення в діяльності, активності особистості, що пов’язані з будь якими змінами внутрішнього та зовнішнього середовища. Важко зазначити усі причини стресових розладів, але вчені пропонують наступну систематизацію основних причин: 1) патологічні спадкові фактори; 2) особливості особистості; 3) вік (юнацький, пізній); 4) особливі періоди життя; 5) тяжкі “удари долі” (смерть чи розлучення); 6) негативні потрясіння; 7) стихійні лиха; 8) нездатність чи втрата довірливих взаємовідносин зі своїм близьким оточенням; 9) низький рівень чи відсутність соціальної підтримки; 10) фізичні та емоційні перенапруження на роботі[6;с.38-39].
Усе наше життя так чи інакше пов’язане зі стресами. Умовно їх можна поділити на три групи. До першої відносяться стреси фізіологічні, без яких ми не можемо існувати (прийняття їжі, реакція на холод, спеку і т.д.). Друга група – це стреси, котрі допомагають набути життєвого досвіду, мудрості. До третьої групи входять стреси, які руйнують психіку людини і призводять до стану депресії.
У ході розвитку стресу спостерігають три стадії:
1. Стадія тривоги. Це перша стадія, що виникає з появою подразника, що викликає стрес. Наявність такого подразника викликає ряд фізіологічних змін: у людини учащається подих, трохи піднімається тиск, підвищується пульс. Змінюються і психічні функції: вся увага концентрується на подразнику, посилюється особистісний контроль ситуації.
2. Стадія опору. Настає у випадку, якщо стрес фактор, що викликав, продовжує діяти. Тоді організм захищається від стресу, витрачаючи „резервний” запас сил, з максимальним навантаженням на всі системи організму.
3. Стадія виснаження. Якщо подразник продовжує діяти, то відбувається зменшення можливостей протистояння стресові, тому що виснажуються резерви людини. Знижується загальна опірність організму.
Стрес може бути гострим або набувати хронічного характеру. Раніше вважалося, що провокатором стресу можуть бути тільки екстремальні ситуації. У цьому випадку, ми маємо справу з гострим стресом. Зараз, особливості існування суспільства, зокрема інформаційне перевантаження, є причиною хронічних форм стресу. У наш час стрес прийняв характер епідемії. Окремі стреси допомагають людині боротися із комплексами (страх спілкування, страх виступати перед великою аудиторією і т.д.), дають можливість зрозуміти, як поводити себе в тій, чи іншій ситуації. Та й взагалі, життя саме по собі – це великий стрес, що складається з гігантської кількості більш маленьких. І ті люди, які не тікають від своїх проблем, а вирішують їх, вчаться мобілізуватись у великому об’ємі всіляких стресових ситуацій. Вміння справлятися зі стресовими ситуаціями допоможе нам уникнути багатьох захворювань, продовжить життя і дозволить уникнути проблем із психікою у наступних поколіннях. Усе, що відбувається в житті людини, є наслідком її дій, за які вона відповідає. Потрібно знати, що безвихідних ситуацій не буває. Бувають тільки люди, які не хочуть змінити себе, своє ставлення до життя і не хочуть вирішувати свої проблеми. Стрес також є складовою частиною життя, у помірних дозах він надає життю смак і аромат, як зазначав першовідкривач цього явища — канадський вчений Г. Сельє (1982). Стрес є природним побічним продуктом будь-якої діяльності, оскільки відбиває нагальну потребу людини в адаптації, пристосуванні до мінливих умов життя. Це завжди напруга захисних сил, мобілізація внутрішніх ресурсів організму, що виникає задля енергетичного забезпечення рішення нових завдань.
Відповідно до цих уявлень стрес розглядається як фізіологічний синдром, що складається з сукупності неспецифічно викликаних змін, як неспецифічна реакція організму на вимоги, що ставляться до нього. Характер цього синдрому відносно незалежний від чинників (стресорів), що викликали його, що дозволило Сельє говорити про загальний адаптаційний синдром. Ще у 30-ті роки Сельє, коли був студентом, помітив, що різні люди у чомусь дуже схоже відповідають на різні несподіванки: скажімо, переживаючи тривогу, вони відчувають, як прискорено починає битися серце, стає важко дихати. Ендокринна система захищається проти порушення гомеостазу, виробляючи надактивний адреналін, від якого люди й потерпають, який провокує безсоння й головний біль, виразку шлунка й інфаркт міокарда.
Довготривалий стрес негативно впливає на організм, особливо на функцію серцево-судинної системи. Підвищена концентрація так званих "гормонів стресу" - адреналіну та норадреналіну, прямим шляхом діє на серце, кровоносні судини та спричиняє розвиток артеріальної гіпертензії, збільшення рівня холестерину та глюкози в крові. Не зважаючи на погану репутацію, стрес є однією з систем захисту організму, однією з найкращих систем. Коли ми відчуваємо небезпеку, в організмі відбувається викид адреналіну і інших хімічних речовин, які роблять нас більш готовими до несподіванок, піднімають наш тиск, збільшують сили, швидкість і час реагування. Це добре, якщо небезпека вимагає фізичних дій. На жаль, наш організм не відрізняє фізичної небезпеки від розумової напруги. Коли ми нервуємо з приводу того, наприклад, що наближається термін здачі роботи, в організмі може відбутися такий же викид певних хімічних речовин, як у мить, коли ми бачимо автомобіль, що насувається на нас. І якщо ми не зможемо «спалити» ці хімічні речовини, розвинувши фізичну діяльність, вони проникнуть в кровотік і почнуть створювати проблеми.
Дослідження показали, що стрес може привести до ослаблення імунної системи. В ході одного з досліджень 266 спостережуваних, більшості з яких було близько 30 років, піддали дії вірусу, що викликає нежить, а потім подивилися, хто з них захворів. Виявилось, що серед хворих у 28,6% були невеликі ознаки стресу, натомість захворіли 42,4% людей з високим рівнем стресу. Стрес може перешкоджати клітинам, присутнім в крові, протидіяти хворобі [2; с.71].
Можна виділити три фізіологічних механізми дії стресу.
По-перше, у корі головного мозку формується інтенсивне стійке вогнище збудження, так звана домінанта, що підкорює всю діяльність організму, усі вчинки і помисли людини. Виходить, для заспокоєння треба ліквідувати, розрядити цю домінанту або ж створити нову, конкуруючу. Всі відтяжні прийоми (читання захоплюючого роману, перегляд кінофільму - переключення на заняття улюбленою справою) фактично спрямовані на формування конкуруючої домінанти. Чим більш захоплююча справа, на яку намагається переключитися засмучена людина, тим легше їй створити конкуруючу домінанту. Тому не завадить мати якесь хобі, що відкриває шлях позитивним емоціям.
По-друге, слідом за появою домінанти розвивається особлива цінна реакція - збуджується одна з глибинних структур мозку - гіпоталамус, що змушує сусідню залозу - гіпофіз - виділяти у кров велику порцію адренокортикотропного гормону (АКТГ). Під впливом АКТГ надниркові залози виділяють адреналін та інші фізіологічно активні речовини (гормони стресу), що викликають багатосторонній ефект: серце починає скорочуватися частіше і сильніше (пригадаємо, як воно "вискакує" з грудей зі страху, при хвилюванні, з гніву), кров'яний тиск підвищується (може розболітися голова, виникнути серцевий приступ), частішає дихання. У цій фазі готуються умови для інтенсивного м'язового навантаження. Але сучасна людина, на відміну від первісної, слідом за стресом звичайно не пускає в хід м'язову енергію, що зібралася, тому в неї в крові ще довго циркулюють біологічно активні речовини, що не дають заспокоїтися ні нервовій системі, ні внутрішнім органам. Необхідно нейтралізувати гормони стресу, і кращий помічник тут – фізкультура.
По-третє, через те, що стресова ситуація зберігає свою актуальність (адже конфлікт не розв'язався благополучно і якась потреба так і залишилася незадоволеною, інакше не було б негативних емоцій), до кори головного мозку знову і знову надходять імпульси, що підтримують активність домінанти, а в кров продовжують виділятися гормони стресу. Отже, треба знизити для себе значущість цього незадоволеного бажання або ж відшукати шлях для його реалізації.
Кожен вид професійної діяльності має свою специфіку прояву стресу. Стрес у маркетологів розуміється як специфічна форма порушення фізіологічної та психічної активності маркетологів, яка виникає у відповідь на негативний вплив професійної ситуації і є зумовленою характеристиками маркетологів (особистісними, організаційно-професійними та соціально-демографічними). У результаті дослідження виявлено наявність професійного стресу у переважної більшості опитаних маркетологів різних організацій (у 28,9% маркетологів зафіксовано високий та дуже високий рівень професійного стресу, у 41,3% – середній рівень). Встановлено, що наявність професійного стресу призводить до значних ускладнень у фізіологічній (від 9,5% до 42,5% опитаних) та психічній (від 21,5% до 56,5% опитаних) сферах активності маркетологів.
Кожного дня молода людина зустрічається з різними життєвими ситуаціями, які мають певний вплив на її настрій, поведінку, діяльність. Це може бути якась стресова ситуація (як наприклад: непорозуміння з коханою людиною, конфлікт з викладачем або батьками, пережита аварія тощо), відчуття тривоги, стан афекту, коли людині важко себе контролювати, або стан депресії. І кожен з цих станів певною мірою формує поведінку людини, але необхідно бути готовим до гіршого, сподіватися на краще, вчитися сприймати всі проблеми з певною часткою гумору та здорового глузду .
Список використаних джерел:
1. Андреева И.Н. Эмоциональный интеллект: исследование феномена / И.Н. Андреева // Вопросы психологии. – 2006. – №3. – С. 78-85.
2. Базілевський А.Г. Психофізіологічні функції студентів різних факультетів і вузів у процесі пристосування до навчальної діяльності / А.Г. Базілевський, І.Д. Глазирін // Фізіологічний журнал. – 2006, Т. 52. –№2. – С. 71.
3. Величковский Б.Б. Комплексная диагностика индивидуальной устойчивости к стрессу в рамках модели «состояние – устойчивая черта» / Б.Б. Величковский, М.И. Марьин // Вестн. Моск. ун-та. – 2007. – №2. – С. 34-47.
4. Ильин Е.П. Психофизиология состояний человека / Е.П. Ильин. – СПб: Издательство „Питер”, 2005. – 412с.
5. Кауфхолд Дж.А. Анализ навыков эмоционального интеллекта и области потенциальных проблем учителей начальной школы / Дж.А. Кауфхолд, Л.Р. Джонсон // Психология обучения. – 2006. – №9. – С. 17-20.
6. Конопкин О.А. Участие эмоций в осознанной регуляции целенаправленной активности человека / О.А. Коноплин // Вопросы психологии. – 2006. – №3. – С. 38-39.
7. Кордялис К.К. Взаимосвязь между показателями психосоциального здоровья и мотивации к учебе / К.К. Кордялис, Є.Н. Эйдимтайте // Вопросы психологии. – 2006. – №2. – С. 24 – 30.
