Поліна Макова,
3 курс, спец. « Облік і аудит в підприємництві», д.ф.н.
Наук. кер. – Сікорська Л. О.
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м. Вінниця
СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЯК ОСНОВНИЙ ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ
Актуальність цієї теми визначається потребою в знаннях щодо формування особистості, оскільки в кризові періоди розвитку суспільства цінності, мораль, ідеали є досить нестійкими, то проблема суб’єкта соціалізації є досить важливою. Так як людина зростає в соціумі, процесу соціалізації їй не уникнути. Тому, необхідно визначити як впливає цей процес на становлення унікальної особистості.
Метою даної роботи є визначення поняття соціалізації, її видів та форм, значення та місце цього процесу в житті людини; етапи соціалізації та її рівні, а також методи впливу на людину.
Проблемою такого явища як соціалізація особистості займалися такі вчені як Г. Андреєва, А. Мудрик, В. Васютинський, С. Максименко, В. Татенко, Т. Титаренко, Л. Сохань та інші.
Соціалізація – нелінійний процес саморозвитку людини під впливом соціуму, всього зовнішнього середовища. [2, с. 9]
Соціалізація - комплексний процес засвоєння індивідом певних соціальних ролей і інтеграція до певної соціальної групи. Соціалізація виступає одним із основоположних соціальних процесів, що забезпечує існування людини в середині суспільства. Соціалізація являє собою процес входження людини в суспільство, включення її в соціальні зв’язки та інтеграції її з метою встановлення її соціальності.
Соціалізація може бути: а) первинною; б) вторинною.
Первинна соціалізація охоплює дитинство, юність та молодість і є характерною тим що людина соціалізується через своє безпосереднє оточення (родина, друзі, родичі). Інститутами соціалізації є сім’я та освіта.
Вторинна соціалізація охоплює зрілість та старість і характеризується тим що людина соціалізується через вплив вторинних соціальних груп та соціальних інститутів. Інститутами соціалізації є засоби масової інформації, виробництво, культура, економіка, право тощо.
Найчастіше соціалізацію розуміють як засвоєння індивідом соціального досвіду шляхом його включення в соціальне середовище і відтворення системи зв’язків та відносин. [1, с. 35]
Все, що впливає на процес соціалізації, позначається поняттям «агенти соціалізації». До них відносяться національні традиції та звичаї, державна політика, соціальне оточення, засоби масової інформації, самовиховання.
Визначають такі етапи соціалізації:
1. Початковий. Він означає соціалізацію дитини, взагалі , це відноситься до сім’ї.
2. Середній етап. До нього відносять навчання у школі.
3. Завершальний етап. Соціалізація дорослої людини, яка засвоює нові ролі ( дружина, батько, дідусь, тощо).
Рівні соціалізації:
1. об’єктивна ( соціально-економічна ), в результаті якої людина обіймає певну позицію, положення в суспільстві.
2. функціональна, що обумовлює виконання людиною певних функцій, ролей.
3. нормативна, що визначає готовність людини діяти певним чином для досягнення власних цілей, узгоджених з цілями діяльності спільноти.
4. міжособистісна, що визначає ставлення оточення до індивіда, оцінку його взаємодії з ними. [3]
Отже, соціалізація — процес засвоєння людиною певної системи знань, норм і цінностей, які дозволяють їй функціонувати як повноправний член суспільства; включає як цілеспрямований вплив на особистість (виховання), так і стихійні, спонтанні процеси, що впливають на її формування. Соціалізація охоплює всі процеси включення індивіда в систему суспільних відносин, складання у нього соціальних якостей, тобто формує здатність брати участь у суспільному житті.
Список використаних джерел:
1. В. Москаленко Особливості дослідження соціалізації особистості в інтерсуб’єктній парадигмі/ Соціальна психологія – 2009 - №5
2. В. Радул Соціалізація і розвиток особистості / Шлях освіти – 2006 - №2
3. pidruchniki.ws
