Четвер, 28.03.2024, 19:03
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Побережник А.,Проблеми формування капіталу підприємства ... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Матеріали конференції 25.04.2012 » Стратегії економічного розвитку підприємств в умовах глобалізації » Побережник А.,Проблеми формування капіталу підприємства ...
Побережник А.,Проблеми формування капіталу підприємства ...
conf-cvДата: Четвер, 10.05.2012, 16:29 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Побережник А.М.



Наук. кер.-.Гут Л.В.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м. Чернівці




Проблеми формування капіталу підприємства
в умовах глобалізаційних змін



В умовах становлення ринкових відносин в Україні загальний фінансовий стан та інвестиційна діяльність як приватизованих, так і державних підприємств значно погіршилися. Вагомим резервом у напрямку покращення діяльності підприємства є поліпшення процесу формування джерел та ефективності використання капіталу підприємства.
Впровадження інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки зумовило потребу в пошуку нових джерел фінансування підприємства, основою забезпечення якого є власний, позиковий і залучений капітал.
Проблематика оптимізації структури капіталу залишається недостатньо дослідженою з урахуванням структурних перетворень і розширенням можливостей інвестування науково-технічного розвитку.
Капітал підприємства відбиває процес формування, розподілу, використання і відтворення фінансових ресурсів як у масштабах окремого підприємства, так і держави. Дослідженню основних джерел формування та напрямків підвищення ефективності використання капіталу підприємства були присвячені праці таких вітчизняних та зарубіжних вчених: І. Бланк, Є. Брігхмен, М. Міллер, Ф. Модильяні, Дж. Корнер, Л. Пан, Ю. Петленко, А Поддєрьогін, Р. Сорока, А. Шило, Ю. Воробйов та інші.
Незважаючи на широке висвітлення у науковій літературі проблем, пов’язаних із формуванням та використанням капіталу підприємства, не всі аспекти цієї складної та багатогранної проблеми з’ясовано та належно обґрунтовано. Особливо це стосується понятійного апарату, визначення потреби в оборотному капіталі, оптимізації структури напрямків вкладення та джерел формування капіталу підприємства в умовах глобалізаційних змін.
Перехід економіки України до якісно нової моделі побудови економіки, яка передбачає реформування відносин власності та системи управління господарським механізмом, зумовлює необхідність нового підходу до поглибленого дослідження питань формування та ефективності використання капіталу підприємства та вивчення тих функцій, які він виконує у ринковому механізмі.
З допомогою капіталу підприємства можна стимулювати або стримувати розвиток будь-якого суб’єкта господарювання. Ефективність діяльності підприємства значною мірою залежить від рівня розвитку та вдосконалення системи формування та використання капіталу. Управління капіталом суб’єктів господарювання тісно пов’язане із прийняттям управлінських рішень, оскільки його величина та динаміка є важливими критеріями при встановленні їх оптимальності. Капітал завжди виступає необхідним атрибутом діяльності – від моменту створення підприємства до його ліквідації або реорганізації.
Вчені-економісти різних країн, розглядаючи сутність капіталу підприємства, намагаючись сформулювати власне визначення цього терміна, доповнюють теоретичне різноголосся розуміння даної економічної категорії.
Капітал підприємства як об’єктивно існуюча економічна категорія забезпечує безперервний процес кругообігу за допомогою якого здійснюється господарська діяльність підприємницької структури. Безперервність процесу кругообігу капіталу забезпечується як послідовною зміною однієї форми капіталу іншою, а саме, грошовий капітал перетворюється на продуктивний, продуктивний – на товарний, а товарний – на грошовий. Таким чином, існує три функціональні форми капіталу підприємства – грошовий, продуктивний, задіяний у процесі виробництва, і товарний.
Важливе значення має класифікація капіталу підприємства, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування капіталу, а також його розміщення, тобто вказує на те, куди і в що він вкладений. При цьому найважливішим вважається його поділ на власний і позиковий – у процесі формування та основний і оборотний – у процесі використання.
Підприємство, яке використовує тільки власний капітал, має високу фінансову стійкість, але обмежує свій розвиток, не використовуючи можливості приросту прибутку на позиковий капітал. При частковому ж використанні позикового капіталу виникає ризик погіршення фінансового стану підприємства, але виникає можливість приросту розширення обсягів виробничо-господарської діяльності підприємства, підвищення його ринкової вартості.
Аналіз структури капіталу є передумовою для визначення ефективності його використання. Функціонування капіталу на підприємстві характеризується його постійним кругообігом, під час якого він може перебувати у будь-який час на різних стадіях, зазнавати змін як у джерелах формування, так і у розміщенні.
Тому вивчення динаміки капіталу доцільно зосередити на аналізі структури джерел його формування (пасивів), напрямах їх структурного, раціонального збалансованого розміщення (активів).
Оптимізація структури капіталу – це одне із найважливіших і найскладніших завдань, що розв’язуються у процесі фінансового менеджменту. Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення використання власних і позикових коштів, за якого забезпечується найефективніша пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності й коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.
Поняття “структура капіталу” у найзагальнішому вигляді закордонними та вітчизняними економістами характеризується як співвідношення усіх форм власних і позичених фінансових ресурсів, що використовуються підприємством у процесі своєї виробничо-господарської діяльності для фінансування активів.
Уперше теорія структури капіталу була описана в 1958 році американськими економістами Франком Модільяні та Мертоном Міллером. В економічній літературі ця теорія дістала назву “теорія Модільяні – Міллера”. Представники цього підходу вважають, що вартість капіталу не залежить від його структури, а отже, її не можна оптимізувати. При обґрунтуванні такого підходу вони встановили ряд обмежень, зокрема:
- передбачається наявність ефективного ринку капіталу, зокрема, безкоштовність інформації, її доступність для всіх зацікавлених осіб, можливість будь-якого розподілу цінних паперів, раціональність поведінки інвесторів;
- однакова величина процентних ставок для фізичних та юридичних осіб;
- можливість ідентифікації підприємств із однаковим ступенем ризику;
- раціональна економічна поведінка;
- відсутність податку;
- відсутність витрат, які пов’язані з банкрутством [5, с. 106].
М. Міллер, Ф. Модільяні стверджують, що ціна капіталу за таких умов завжди буде вирівнюватися внаслідок переливання капіталу за рахунок кредитів від фізичних осіб.
Недоліки даної моделі полягають у тому, що вона не враховує підвищений ризик при збільшенні позикових коштів у структурі капіталу підприємства, неоднакові умови оподаткування фірм, а також додаткові витрати на вихід із кризового стану в періоди спаду фінансової активності [3, с. 94-95].
Проте існує й інша теорія, що названа традиційною, представники якої вважають, що ціна капіталу залежить від його структури й існує оптимальна структура капіталу, що мінімізує значення середньозваженої вартості капіталу і відповідно максимізує ринкову вартість підприємства. При цьому наводять наступні аргументи:
• середньозважена вартість капіталу залежить від вартості його складових, що в загальному розподіляються на власний і позиковий капітал;
• в залежності від структури капіталу вартість кожного з цих джерел змінюється, при чому темпи зміни є різними.
Наступні теорії структури капіталу внесли деякі поправки до моделі Модільяні – Міллера. Найбільш відомими з цих теорій є теорії “статистичного компромісу”, “субординації джерел фінансування”, та “асиметричної інформації”.
Теорія “статистичного компромісу” враховує витрати підприємства на вихід із кризового становища в результаті фінансового спаду. Суть її полягає у зменшенні вартості підприємства при значному збільшенні плеча фінансового важеля. Чим більша заборгованість підприємства, тим більша ймовірність фінансових потрясінь, оскільки при несплаті боргів у строк втрачається ліквідність, і підприємству набагато важче отримати нову позику для покращення свого фінансового стану. Тобто, чим більше позикового капіталу використовує підприємство, тим вищі фінансові витрати на залучення позикових коштів і тим менші можливості капіталізації прибутку. Водночас зростає ймовірність кризового стану і виникнення значних витрат на його подолання, що суттєво зменшує поточну ринкову вартість підприємства [1].
На початку 60-х років ХХ століття Гордон Дональдсон розробив теорію судординації джерел фінансування, за якою й досі керуються фінансові менеджери підприємств при обґрунтовані структури капіталу. Основними положеннями даної теорії є:
• щоб зменшити рівень залежності підприємства від зовнішніх джерел необхідно в першу чергу використовувати внутрішні джерела фінансування, а саме, прибуток після сплати фінансових зобов’язань і амортизацію;
• розробляючи дивідендну політику, потрібно враховувати майбутні інвестиційні потреби та грошові потоки підприємства, і таким чином, розподіляти прибуток між акціонерами, щоб забезпечити фінансування інвестицій переважно за рахунок внутрішніх джерел;
• якщо виникає потреба у зовнішніх джерелах фінансування, то доцільно дотримуватися такої послідовності: банківські кредити, випуск конвертаційних облігацій і тільки в останню чергу випуск нових акцій [4].
Теорія асиметричної інформації (сигнальна теорія С. Манера) виникла на базі зіставлення теорії Міллера – Модільяні та Г. Дональдсона. Її зміст полягає в тому, що фінансові менеджери своїми рішеннями інформують акціонерів і потенційних інвесторів про стан справ і можуть активно впливати на ринкову ціну акцій фірми. Так, якщо фірма випускає нові акції, збільшує обсяг інвестицій, підвищує дивіденди, ціна її акцій на ринку цінних паперів зростатиме. І навпаки, коли підприємство зменшує розмір дивідендів, припиняє інвестування грошових коштів у виробничий розвиток, залучає додаткові зовнішні джерела фінансування, ціна її акцій на ринку цінних паперів неодмінно падатиме [2].
Крім згаданих вище концепцій існують й інші теорії. Але незважаючи на такий високий інтерес учених до проблеми структури капіталу, на практиці встановлено, що не має єдиного оптимального рішення щодо співвідношення власного та позикового капіталу не тільки для однотипних підприємств, а й для одного підприємства на різних стадіях його розвитку та при різній кон’юктурі товарного і фінансового ринків.
У процесі оптимізації структури капіталу треба враховувати основні особливості власного та позикового капіталу.
Основні відмінності між власним і позиковим капіталом визначаються такими критеріями:
• пріоритетністю прав;
• механізмом нарахування виплат;
• характером зворотного грошового потоку;
• ступенем визначеності отримання грошової суми;
• датою одержання грошових сум.
Для підвищення ефективності формування та використання капіталу підприємство має: збільшити частку позикового капіталу в його структурі, щоб забезпечити зростання фінансового потенціалу; оптимально поєднати співвідношення власного та позикового капіталу; зменшити поточні зобов’язання за розрахунками; сформувати оптимальне співвідношення між основним і оборотним капіталом; встановити оптимальний режим роботи устаткування; вдосконалити знаряддя праці та технологію виробництва; скоротити термін оборотності дебіторської заборгованості; збільшити оборотність капіталу підприємства; зменшити тривалість одного обороту капіталу підприємства, так і його складових.

Література:
1. Андрушко О.Б., Капустяк М.С. Теоретико-методологічний підхід до ідентифікації кризового стану підприємства // Регіональна економіка. – 2006. - №4.- С.66-72.
2. Афанасьєв С., Кравченко А. Управління структурою капіталу // Економіка. Фінанси. Право. – 2007. - №1. – С. 25 – 28.
3. Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1992.
4. Мартиненко В.П. Напрямки стабілізації фінансового стану підприємств промисловості // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. - №7.- С.43-46.
5. Матюшенко І.Ю. Основи фінансового менеджменту: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 220 с.

 
Форум » Матеріали конференції 25.04.2012 » Стратегії економічного розвитку підприємств в умовах глобалізації » Побережник А.,Проблеми формування капіталу підприємства ...
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: