Василь Майданський,
Наук. кер. – Москальов А.А.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
Стан бюджетів селищних рад , як передумова розвитку економіки території
Найважливішою ознакою демократичності держави є наявність у ній місцевого самоврядування — закріпленого законом права територіальних громад вирішувати питання місцевого значення самостійно в межах Конституції і іншого законодавства. Отже питання, що стосуються місцевих бюджетів є надзвичайно важливими, оскільки без їх вирішення самоврядні територіальні громади не можуть виконувати свої повноваження. Адже. серйозним чинником стабілізації економічної ситуації в країні має стати ефективне формування місцевих фінансів, здатне перетворити територіальні громади з дотаційних на суб'єкти, які самостійно, за рахунок власних доходів спроможні вирішити будь-які соціально-економічні проблеми. У країнах з високим рівнем розвитку саме територіальні громади, які спираються на свої фінанси є стабілізаторами економічної ситуації та соціально-політичного ладу в державі.
Проблематика теми полягає у тому, що в даних економічних умовах потребують вирішення питання покращення ефективності використання ресурсів селищних бюджетів. Дане питання можна розв’язати шляхом проведення територіальної реформи, яка дасть змогу покращити платіжний баланс місцевих бюджетів зокрема.
Організація та діяльність органів місцевих рад на сьогодні не відповідає тій ідеї місцевого самоврядування, яка закріплена в Конституції України 1996 року. Вивченням діяльності виконавчих органів місцевих рад, у тому числі селищних, займаються такі вчені як В. Авер’янова, М. Корнієнко, В. Кравченко, В. Куйбіда, П. Любченко, М. Пітцик, В. Погорілко, К. Соляннік, Ю. Тодик, В. Шумілкін, О. Фрицький та ін. Проте в сучасній науці проблеми діяльності виконавчих органів місцевих рад ще не отримали належного висвітлення. Відсутні спеціальні комплексні дослідження, які розкривають порядок функціонування цих органів. Тому виникає потреба в чіткому з’ясуванні місця, ролі та значення виконавчих органів у системі державного управління, що змусило зробити вибір для дослідження на користь даної теми.
Метою статті є розгляд механізму формування доходів та видатків селищного бюджету і його вплив на розвиток економіки в регіоні.
Предметом дослідження є селищний бюджет. Об’єктом дослідження є механізм формування доходів та видатків.
У формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування безпосередню бере участь держава за рахунок здійснення фінансової підтримки місцевого самоврядування. Тому, витрати органів місцевого самоврядування, які виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.
Місцевим органам самоврядування повинні надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади. Фінансування державою цих повноважень здійснюється у повному обсязі за кошти державного бюджету або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, шляхом передачі місцевим органам самоврядування відповідних об'єктів державної власності.
Органи місцевої влади проводять діяльність спрямовану на задоволення потреб суспільства, кожного окремо взятого громадянина і, у першу чергу, пов'язаних з отриманням життєво необхідних послуг.
Фінансовою базою місцевого самоврядування є місцеві бюджети і від обсягу ресурсів, що акумулюються в цих бюджетах, залежить наскільки результативно місцеві органи влади будуть виконувати свої повноваження [4, c 53].
Бюджетна політика щодо розвитку селищних територій не постійна й майже щороку зазнає змін. Змінюються й суми асигнувань, так і структура видатків. Для повноцінного розвитку селищної місцевості та подолання бідності бюджетні кошти повинні спрямовуватися більше на «зелені» програми, а саме на розвиток невиробничої інфраструктури, газифікацію, будівництво шляхів, охорону навколишнього середовища, підтримку маркетингової та обслуговуючої інфраструктури. Ці програми мають велике значення, оскільки послугами інфраструктури користуватимуться як великотоварні виробники, так і дрібний бізнес, а також населення, що не зайняте в сільськогосподарському виробництві.
Хоча пропонуються вони до державного бюджету щороку, включаються до фінансування лише деякі з них. Головними недоліками політики розвитку селищних територій зводяться до того, що в державному бюджеті невиправдано знижені соціальні витрати на сільський сектор. Спостерігається відомча роз’єднаність управління сільськими територіями. Сільську місцевість як окремий, єдиний об’єкт управління не виділено. У бюджетах низки міністерств відсутній поділ на місто та село. Як наслідок – скорочуються програми надання послуг у сільській місцевості, адже витрати на одиницю послуг у селі значно вищі, ніж у місті. Не розроблено державних стандартів забезпечення населення соціальними послугами. Зберігається звужений підхід до розвитку селищ і сіл за якого головна увага приділяється аграрному виробництву, а не розвитку альтернативних йому сфер зайнятості населення. Також спостерігається обмежений доступ сільського населення до ринків продукції, фінансових ресурсів, що зумовлено, насамперед, низьким рівнем розвитку в сільській місцевості ринкової та інженерної інфраструктури, а також банківської мережі. Майже відсутні спеціальні інститути реалізації сільських програм, фонди підтримки розвитку села та ін. [4, c. 52].
Українська економіка реструктуризується і отримує два рівні: місцевий та державний. Кожний з них повинен стати основою забезпечення соціальної захищеності населення на своєму рівні. Однак уряд значною мірою перекладає тягар реформ на місцевий рівень влади. Передача об’єктів соціальної інфраструктури на баланс селищних рад стала пробним каменем у розробці нового механізму її фінансування, однак цей механізм не був відпрацьований, тому населення залишилося без багатьох соціальних послуг, які гарантувала адміністративна система народного господарства.
Через порожній бюджет селищних рад, багато жителів селищ не одержують допомоги від держави, а ті, хто її отримує, змушені задовольнятися обмеженим колом соціальних пільг. Люди самі забезпечують себе житлом, частково сплачують медичні послуги, дошкільні установи тощо [3, c.12].
Джерелом доходів селян залишаються надходження від низькопродуктивної праці в особистих підсобних господарствах. Практично припинилося оновлення матеріальної бази соціальної інфраструктури, майже не відновлюється сфера обслуговування.
Готівка в селищний бюджет на даний час надходить в більшій мірі лише від зборів за право торгівлі та орендної плати за землю, що належить селищним радам. Відрахування з податків на прибуток підприємств, на додану вартість, з доходів фізичних осіб, що складають основну частку дохідної частини бюджету, до селищних рад не повертаються, а це має негативні наслідки. Фінансування будівництва та ремонту шляхів на території селищ здійснюється як за рахунок централізованих капіталовкладень та місцевого бюджету, так і з інших джерел, відрахувань підприємств усіх форм власності [1, c. 49].
У сучасних умовах житлове будівництво в сільській місцевості може здійснюватись як підрядним способом так і господарським способом за рахунок коштів сільськогосподарських товаровиробників, способом на пільгових умовах.
Задоволення життєвих потреб жителів селищ в значній мірі залежить від збільшення обсягу інвестицій в основний капітал у галузі соціальної інфраструктури. Ринкове середовище ставить жорсткі вимоги до підвищення ефективності використання ресурсів, зниження витрат на виробництво, освоєння нової техніки та технологій, а також підвищення якості вироблених товарів (послуг) підприємствами, організаціями, установами соціальної сфери [3, c. 11].
Основним джерелом формування бюджетів різних рівнів є розподіл податків і зборів та закріплення їх конкретних видів за державним та місцевим бюджетами. Це забезпечує не тільки самостійність бюджетів, а й активізує їх роль у проведенні державної політики, дозволяє суб’єктам місцевого самоврядування без втручання центральних органів влади формувати власні фінансові ресурси та розробляти прогнози на майбутнє і виконувати програми соціально-економічного розвитку територій.
Для створення передумов ефективного функціонування соціальної інфраструктури селища слід надати повноваження селищним та районним територіальним громадам самостійно визначати пріоритети щодо облаштування відповідних територій із урахуванням місцевої специфіки. Висновки та пропозиції. Таким чином, заходи, які здійснюються місцевими органами влади щодо дохідної частини місцевих бюджетів, недостатні через низький рівень виконавчої дисципліни, а також через істотні недоліки в бюджетному процесі. Потрібна розробка і здійснення додаткових заходів по істотному реформуванню бюджетного процесу. Нестабільність фінансової бази місцевого самоврядування призводить до проблеми бюджетного вирівнювання.
Список використаної літератури
1. Демків О.І. Напрями поглиблення бюджетної реформи в Україні / О.І. Демків // Фінанси України. – 2009. – №3. – С. 46-55.
2. Любенко А.М. Контроль ефективності управління бюджетними установами через призму зарубіжного досвіду/ А.М. Любенко // Фінансовий контроль. – 2010.– №3. – С. 42-53.
3. Онищенко О. Сільське господарство, село і селянство України у дзеркалі пострадянської аграрної політики / О. Онищенко, В. Юрчишин // Економіка України. - № 1.- 2011. – С. 11-13.
4. Саблук П.Т. Розвиток сільських територій в контексті забезпечення економічної стабільності держави / П.Т. Саблук // Економіка АПК. – 2010. – № 11. – С. 51-56.
