Наук. кер. – Столяр Л. Г., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
ОСОБЛИВОСТІ НАДАННЯ ЩОРІЧНИХ ВІДПУСТОК
Велике значення для відновлення сил, здоров’я, фізичних і розумових здібностей працівників має час відпочинку - час, вільний від виконання трудових обов'язків, який працівник може використовувати на власний розсуд. Час відпочинку має декілька видів. Це - перерви для відпочинку і харчування, щоденний відпочинок після роботи, щотижневі дні відпочинку (переважно субота й неділя), святкові й неробочі дні, а також щорічні й додаткові відпустки. Саме тому, види відпусток, порядок їх надання, нарахування, особливості обчислення стажу роботи, що дозволяє на щорічну відпустку, грошова компенсація, порядок надання та перенесення є досить актуальним питанням. Метою даної роботи є розгляд встановлених видів відпусток та виявлення особливостей їх надання. Вагомий внесок у даній сфері зробили зарубіжні та вітчизняні вчені: Ф.Ф. Бутинець, М.Т. Білуха, Н.М. Грабова, Л.Я. Островський, В.Ф. Палій, М.Г. Александров, А.Є. Пашерстник та інші. В літературі є різні визначення поняття «відпустка», які неодноразово змінювались і доповнювались. Бутинець Ф. Ф. стверджує, що відпустка - це тимчасове звільнення від роботи для відпочинку, яке не залежить від місця роботи, форми власності підприємства, посади, системи оплати праці, тривалості та періодичності робочого часу, терміну трудового договору [2, с.92]. Островський Л.Я. визначає поняття «відпустка» в широкому розумінні як звільнення від роботи з передбачених законодавством підстав на певну кількість днів із збереженням місця роботи або посади, тобто звільнення від виконання трудових обов’язків відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку [7]. Александров М.Г. і Пашерстник А.Є. визначають відпустку як звільнення працівника від роботи для відпочинку на певну кількість робочих днів на рік із збереженням за ці дні заробітної плати [7]. Також можна визначити відпустку як час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати [4]. Порядок надання відпусток працівникам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями регулюються Законом України «Про відпустки» [5]. Відповідно з Законом України «Про відпустки» встановлені такі види відпусток: - щорічні відпустки: (основна, додаткова за роботу в шкідливих та важких умовах праці, додаткова за особливий характер праці, інші додаткові відпустки); - додаткові відпустки у зв’язку з навчанням; - творчі відпустки; - соціальні відпустки: (у зв’язку з вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, додаткова для працівників, які мають дітей, інші види соціальних відпусток); - відпустки без збереження заробітної плати [2, с. 93]. Згідно зі ст. 2 Закону «Про відпустки», право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої незалежності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки на рівні з громадянами України. Громадяни, які працюють на підприємствах за договорами підряду, не мають права на відпустку, оскільки такі договори належать до договорів цивільно-правового характеру, регулюються Цивільним кодексом України і не є трудовими [3]. В ідеалі відпустки працівникам повинні надаватися рівномірно протягом року. Однак більшість працівників вважають за краще йти у відпустку влітку, тому що в цей час можна найкраще відпочити і оздоровитися. На цей же період, як правило, на окремих підприємствах відбувається спад виробництва і реалізації продукції. А значить, нарахування всієї суми відпускних в літній період призведе до необгрунтованого завищення собівартості продукції, збільшення витрат операційної діяльності, спотворення фінансових результатів. Для того, щоб витрати на виплату відпускних працівникам розподілялися між звітними періодами рівномірно, створюється резерв відпусток. Його створення в періоди одержання високого доходу дозволяє не «обтяжувати» фінансові результати витратами на оплату щорічної відпустки в періоди отримання низького доходу. Тривалість відпусток визначається Законом «Про відпустки», іншими законами та іншими нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей не враховуються [1]. До святкових та неробочих днів належать: 1 січня – Новий рік, 7 січня – Різдво, 8 березня – Міжнародний жіночий день, один день – Великдень, 1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих, 9 травня – День Перемоги, один день – Трійця, 28 червня – День Конституції України, 24 серпня – День незалежності України [2, с. 93]. Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю, не меншою ніж 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день. Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки [6]. Переведення тривалості щорічної відпустки із робочих в календарні дні провадиться шляхом множення тривалості відпустки в робочих днях на дріб 7/6. Промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар’єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин, надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів. Працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар’єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче, надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів незалежно від стажу роботи, а в розрізах, кар’єрах і рудниках глибиною до 150 метрів — 24 календарних дні із збільшенням на 4 календарних дні при стажі роботи на даному підприємстві 2 роки і більше. Працівникам лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів за Списком робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України [1]. Списком передбачено роботи і професії лісозаготівлі, підсочки лісу, лісогосподарської діяльності, а також посади керівників, спеціалістів і службовців. Порядком застосування Списку встановлено, зокрема, що у лісовпорядчих підприємствах щорічна основна відпустка 28 календарних днів надається працівникам лісовпорядчих робіт на польовий період, але не менш як на 3 місяці протягом року. Постійними лісозаготівельними дільницями, які входять до складу підприємств інших галузей народного господарства, де працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів, є виробничі підрозділи цілорічної дії, очолювані майстрами, які мають плановий обсяг заготівлі і вивезення деревини не менш як 4 тис. куб. метрів на рік [6]. Воєнізованому особовому складу гірничорятувальних частин надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, невоєнізованим працівникам гірничо-рятувальних частин — 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на два календарних дні, але не більше 28 календарних днів. Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України [1]. Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів. Конкретна тривалість відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах. Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, — тривалістю до 35 календарних днів. Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається також працівникам з ненормованим робочим днем тривалістю до 7 календарних днів за списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором [6]. Передбачено додаткові відпустки для окремих категорій працівників: - державним службовцям, які мають стаж державної служби понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів, а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на 2 календарних дні за кожний наступний рік. - суддям надається щорічна додаткова відпустка, тривалість якої залежить від стажу роботи на посаді судді: при стажі від 10 до 15 років тривалість щорічної додаткової відпустки становить 5 календарних днів; при стажі від 15 до 20 років — 10 календарних днів; при стажі 20 років і більше — 15 календарних днів; - атестованим працівникам прокуратури надається щорічна додаткова відпустка, тривалість якої залежить від стажу роботи в прокуратурі: при стажі більш як 10 років — 5 календарних днів; при стажі більш як 15 років — 10 календарних днів; при стажі більш як 20 років — 15 календарних днів; - громадянам, віднесеним до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, надається додаткова відпустка тривалістю 14 робочих днів [6]. Отже, відпустка – вільний від роботи час для відпочинку. Завдяки їй працівники можуть набратися сил, відпочити, відновити своє здоров’я, покращити моральний та фізичний стан. Вона є досить важливим чинником не тільки для нормального функціонування організму, а й для підвищення продуктивності праці. Саме тому питання відпустки вимагає значної уваги та контролю за порядком її надання та тривалістю.
Список використаної літератури: 1. Про відпустки (з наступними змінами і доповненнями): Закон України, прийнятий Верховною Радою України від 15.11.1996р. № 505/96 ВР. [Електронний ресурс]. – Режим доступ. - http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 504/96-вр. 2. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. Конспект лекцій: навчальний посібник [для студ. вищ. навч. зак.] / Ф.Ф. Бутинець – Житомир: ПП «Рута», 2005. – 320 с. 3. Дебет-Кредит. Суть справи: Бухгалтерський облік. – 2003. - № 22. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.dtkt.com.ua/show/1cid01388. html. 4.Відпустка. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://uk.wikipedia. org/wiki/Відпустка. 5. Право на відпустки. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/popup_article?art_id=6270809. 6. Тривалість щорічної основної відпустки. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://apelyacia.org.ua/content....ovnoyi- vidpustki. 7. Відпустка. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://pidruchniki. ws/13500117/buhgalterskiy_oblik_ta_audit/oblik vidpystka.
