Золотун Т.А.
Науковий керівник: Чорна С.В.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
Облік матеріалів при нормативному методі калькулюваня собівартості на хлібоперкаських підприємствах
Актуальність дослідження. Підприємства по виробництву хліба належать до матеріаломістких, оскільки основним видом діяльності хлібопекарських підприємств є переробка сировини. Через це в собівартості продукції переважає частина витрат на сировину та матеріали. Матеріальні витрати становлять найбільшу питому вагу в усіх витратах, що визначає фактичну собівартість продукції хлібопекарських підприємств.
Безперебійне постачання, розміщення, зберігання і видача матеріальних запасів у виробництво відіграє велику роль у виробництві і збуті готової продукції. Недосконала система організації бухгалтерського обліку витрат сировини і матеріалів викликає неповне та несвоєчасне надходження звітних даних та іншої інформації, що може призвести до затримки з постачання сировини і матеріалів.
Важливість і трудомісткість ведення кількісного аналітичного обліку матеріальних запасів, значні їх якісні показники зумовили необхідність пошуку більш раціональних методів обліку матеріальних запасів з метою усунення дублювання одних і тих самих операцій.
Питання організації бухгалтерського обліку останнім часом привертає до себе все більше уваги в працях вітчизняних вчених таких, як Ф. Бутинця, В. Сопко, М. Пушкар, Н. Ткаченко, Є. Мниха, В. Рудницького, М. Білик, Р. Хом'як та інших.
Проте принципові питання обліку витрат сировини і матеріалів на складах залишаються дискусійними і потребують удосконалення на місцях в залежності від галузі виробництва та видів діяльності підприємства.
Метою статті є визначення напрямів удосконалення обліку сировини і матеріалів на складах хлібопекарських підприємств.
Щоденно на ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" надходить 48 - 49 тонн борошна, в мiсяць - 1500 - 1520 тонн. Основними постачальниками борошна є ПМП "Захiд-хлiб збут"," ДП Неполокiвецький КХП, Аграрна компанiя, ТОВ"Агрохлiб". Використовується також допомiжна сировина для виробництва хлiба i хлiбобулочних виробiв: сiль, дрiжджi, олiя, цукор, яйця та iнше. Питома вага вартостi основної i допомiжної сировини в собiвартостi продукцiї складає 48%.
ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" використовує нормативний метод обліку витрат, застосування елементів якого передбачає:
- систематичне виявлення відхилень фактичних витрат від поточних норм витрат матеріалів і заробітної плати;
- постійний та своєчасний облік зміни норм і визначення впливу цих змін на собівартість продукції;
- попередній контроль витрат на основі первинних документів та фіксація відхилень від норм у момент їх виникнення з одночасним виявленням їх складу, місця виникнення, винуватців і причин для глибшого дослідження можливостей впливу на їх величину;
- завчасне складання калькуляції нормативної собівартості та її аналіз із метою виявлення резервів зниження собівартості в період підготовки виробництва;
- калькулювання фактичної собівартості груп (типів) однорідної продукції, виходячи з їх нормативної собівартості та відхилень від норм;
- щомісячний або щоквартальний облік внесених змін у встановлені норми, що дає можливість оперативно управляти процесом виконання організаційно-технічних заходів [1].
До нормативної виробничої собівартості хлібобулочних виробів включаються:
- нормативні прямі матеріальні витрати (борошно та допоміжна сировина);
- нормативні прямі витрати на оплату праці;
- інші нормативні витрати (вода, паливо, електроенергія);
- нормативні загальновиробничі витрати.
Матеріали на виробництво хлібобулочних виробів відпускають відповідно до норм витрат борошна щодо кожного найменування і ґатунку хліба та хлібобулочних виробів, зазначених у виробничому звіті. При цьому норми виходу хліба та хлібобулочних виробів встановлюють при базовій вологості борошна та коригують на виробництві з урахуванням його фактичної вологості. Витрати на паливо й енергію на технологічні цілі відносяться безпосередньо до собівартості окремих видів продукції на підставі встановлених норм витрат на виробництво продукції. Норми витрат на оплату праці встановлюються галузевими нормами на кожний вид виробу.
Якщо протягом звітного періоду відбулися зміни норм (позитивні чи негативні), то різниця між позитивними та негативними змінами відноситься до збільшення (зменшення) нормативної виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).
Застосовуючи нормативний метод обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції підставою для визначення фактичної собівартості є нормативна калькуляція, яка складається на основі науково обґрунтованих норм та нормативів. Відхиленням від норм вважається як економія, так і додаткові витрати сировини, матеріалів, заробітної плати. Важливою умовою впровадження системи нормативного обліку є наявність чітко розробленого технологічного процесу виготовлення продукції, недотримання якого викличе відхилення від встановлених норм витрат на виробництво [2].
Нормативний облік передбачає, що поточне виявлення відхилень від норм та змін норм органічно включається в систему бухгалтерського обліку і в основу розрахунку звітної собівартості продукції.
Щоденне узагальнення і аналіз відхилень від норм за місцями виникнення витрат і в центрах відповідальності дозволяють керівникам виробничих підрозділів своєчасно усувати негаразди, які виникають в організації виробництва, і попереджати їх виникнення в майбутньому. Таким чином, система нормативного обліку створює умови для організації управління виробництвом за відхиленнями від норм у оперативному режимі.
Різновидом оперативно-бухгалтерського обліку є так званий оперативно-груповий аналітичний метод обліку матеріальних запасів, де їх облік ведеться в розрізі їх видів, груп і підгруп. Практика показує, що для обліку за групами матеріалів доцільно, щоб в групу входило не більше 100 їх найменувань тому, що це полегшує і прискорює процес виявлення можливих помилок.
В зв’язку з тим, що процес виробництва хліба і хлібобулочних виробів в ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" здійснюється за змінами і центрами матеріальної відповідальності, обґрунтовується доцільність складання актів та змінних рапортів при передачі матеріалів однієї зміни іншій, де інформація про затрати конкретних матеріалів і сировини відображається за окремими видами продукції звіті про роботу зміни. Це ви пропонуєте? Чи це є на підприємстві? В умовах незначних запасів борошна і інших матеріалів на виробництві на кінець кожної зміни передачу їх від однієї зміни іншій доцільно оформляти безпосередньо у змінному виробничому звіті того бригадира (майстра), що одержав ці матеріали, а не здавати на склад.
Аналітичний облік матеріальних запасів в ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" ведеться на складах за допомогою карток складського обліку, що розміщуються в картотеці за технічними групами виробничих запасів відповідно до номенклатури-цінника. Аналітичні рахунки групують за групами матеріалів, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами, за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку і субрахунками. Дані за аналітичними рахунками узагальнюються в оборотно-сальдових відомостях. Використовують рахунки аналітичного обліку для контролю за зберіганням і рухом матеріальних цінностей, їх оцінки, порівняння з даними складського обліку, а також для підведення підсумків інвентаризації.
Для підвищення ефективності оперативно-бухгалтерського методу обліку матеріальних запасів доцільно здійснити деталізацію їх груп на кілька підгруп з тим розрахунком, щоб в підгрупі не була велика кількість найменувань матеріалів, що дозволить обмежити обсяг записів для обліку їх руху та перевірки. Це можна досягти шляхом щомісячного складання, так званих, часткових нагромаджувальних відомостей з надходження і вибуття матеріальних цінностей в межах їх кожної підгрупи, що підвищує оперативність виявлення можливих помилок у складському і бухгалтерському обліку. До того ж, слід зазначити, що при автоматизованому обліку програма дозволяє без зайвих зусиль формувати нагромаджувальні відомості в аналітичному розрізі як за групами і підгрупами матеріалів, так і за окремими їх видами і сортами за будь-який період.
Список використаних джерел
1. Методичні рекомендації по формуванню собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості: Наказ Державного комітету промислової політики від 09.07.2007 р. № 373.
2. Байдик О. Нормативний метод обліку витрат на виробництво продукції. // Баланс. – 2001.– №7 (спецвипуск).– С.50-61
