Тетяна Золотун
Наук. керівник – Чорна С.В.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м. Чернівці
Калькуляція як метод обліку витрат
Калькулювання це один з основних важелів системи управлінського обліку, без якого неможливо узагальнити у логічній послідовності витрати виробництва. Вдосконалення управлінського обліку і його відповідність до чинних вимог апарату управління не можливе без подальшого розвитку калькулювання.
Сутність і зміст калькулювання розглядались багатьма вченими як близького та далекого зарубіжжя, так і вітчизняними дослідниками: А.Ф. Аксьоненко, П.С. Безруких, М.Т. Білуха, О.С. Бородкін, Ф.Ф. Бутинець, Б.І. Валуєв, М.Ф. Ван Бреда, Е. Гарке, Н.Г. Данілочкіна, К. Друрі, В.П. Завгородній, В.Р. Захар'їн, Б. Нідлз, П.Л. Сук та інші.
Також потрібно відмітити сучасних вчених, які доклали зусиль до розгляду проблематики даного виду обліку витрат: Скригун Н.П., Цимбалюк Л.Г., Скрипник М.І., Тлучкевич Н.В., Яценко В.М., Пасенко В.В., Шик Л.М., Крива О.С., Дикий С.С., Вовчук Т.І., Кратко І..
Питання калькуляції виникають перед бухгалтером на всіх стадіях кругообігу господарських засобів: в процесі заготовляння сировини і матеріалів, виробництва і реалізації продукції. В найширшому значенні калькуляція є способом систематизації витрат і отримання інформації про собівартість продукту для виявлення резервів підвищення ефективності виробництва і управління цим процесом. Складність питань калькуляції перш за все пов'язана з різноманіттям господарських процесів, що ускладнюються технологічними і організаційними умовами виробництва.
В поняття калькуляції входить сукупність способів, що використовуються для числення собівартості всього випуску і одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг) по встановленій номенклатурі витрат, місцю їх виникнення.
З метою ефективного управління собівартістю калькуляції характеризуються відповідними ознаками: за характером виробництва, за часом складання, за рівнем охоплення, за властивостями калькуляційного об’єкту.
Процес калькулювання собівартості продукції, робіт чи послуг є завершальною стадією організації облікового процесу, від якої залежить прийняття тих чи інших управлінських рішень.
Труфіна Ж.С. в своїй роботі вважає, що калькулювання має значний вплив на розв'язок основних завдань управлінського обліку:
- на основі витрат на виробництво конкретного виду продукції визначити справедливу продажну ціну;
- дані про собівартість продукції використати для планування доходів і витрат;
- відомості про відхилення від собівартості продукції проаналізувати для управління виробництвом та витратами [1].
На думку Нестеренка М. вітчизняна система калькулювання собівартості перебуває в проміжному стані між ринковою і плановою методологією, що формує собою проблему розподілу загальновиробничих витрат. Дослідивши роботи вчених, які працювали над проблемами калькулювання, він дійшов висновку, що калькулювання собівартості за системою повної виробничої собівартості (absorption cost), зазначеною в П(с)БО16 не дає коректного значення собівартості, саме тому не виправдовує своєї трудомісткості та є недоцільною. Калькулювання винятково за змінними витратами дасть змогу при менших зусиллях сконцентруватися на предметних витратах, пов’язаних з маржинальною собівартістю, аналізувати рентабельність та зіставляти отримані дані центрів витрат з даними центрів доходів. І найбільш недоречною системою він вважає систему “full cost”, що є громіздкою і марною роботою для підприємства. Собівартість за системою “full cost” є показником, вирахування якого проводиться не з практичної точки зору, а з ідеологічної [2].
Зате вище вказані методи калькулювання не включають один одного, вони відтворюються або паралельно, або взаємопов’язано [3, с. 128].
Стратегія підприємства повинна полягати в тому, що при відповідному рівні ціни, утвореному на ринку, необхідно досягти максимально низьких витрат виробництва, при чому, найголовніше – не знижуючи якості продукції та не погіршуючи умов праці робітників [4]. Це можна здійснити, удосконаливши облік витрат методом калькулювання.
Отже, сучасний стан калькулювання не задовільний, оскільки не відповідає вимогам та запитам управлінського апарату. Калькуляції складають лише з метою ціноутворення, тобто лише для визначення випускної ціни на продукцію. Цим самим апарат управління позбавлений важливої інформації про рівень виробничих витрат у розрахунку на окремі види продукції, робіт, послуг тощо.
Список використаних джерел:
1. Труфіна Ж.С. Калькулювання собівартості хлібопекарської продукції та її ціни // Облік, аналіз, аудит. Науковий вісник. -2010.- №1.- С. 334-338
2. Нестеренко М. П(с)БО 16 «Витрати» між фінансовим і управлінським обліком // Бухгалтерський облік і аудит. Науково-практичний журнал. – 2011. - №6. – С. 3-15.
3. Нападовська Л.В. Управлінський облік: підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.:Книга, 2004. – 544 с.
4. Скрипник М.І. Методи обліку витрат і методи калькулювання: сутність і співвідношення понять // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. Міжнародний збірник наукових праць. – 2009. – № 2(14). – С. 202-206.
