Семенко Мирослава,
.
Наук.кер. – Романчук А.Л.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНЕУ, м. Чернівці
Товарні ресурси: податкові та бухгалтерські паралелі
Законодавча база України характеризується нестабільністю та постійними змінами. Вирішальна подія відбулась у 2011 році, коли в дію вступив Податковий кодекс України. Нове податкове законодавство внесло значні зміни в систему оподаткування прибутку підприємства, які, на перший погляд, стосуються лише найбільш вагомих складових – доходів та витрат. Однак ця подія знайшла свій прямий вплив і на товарні ресурси, їх сутність та порядок визнання виручки (доходів) від їх реалізації.
Перше, на що хочеться звернути увагу, так це на нове податкове тлумачення поняття «товари». Порівняння визначень даного поняття в податковому та бухгалтерському обліку наведені в таблиці 1.
Таблиця 1
Визначення терміну «товари» в податковому та бухгалтерському обліку
Норма Податкового кодексу України Визначення поняття Норма П(С)БО Визначення поняття
пп.14.1.244 ст.14 Товари – матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. п.6 П(С)БО № 9 «Запаси» Товари – матеріальні цінності, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.
Особливості визначення Особливості визначення
1. Акцент робиться тільки на переліку активів, що входять у їх склад 1. Перелік обмежується тільки матеріальними цінностями
2. Відсутнє цільове використання товарів у визначенні – продаж 2. Визначено мету зберігання даної групи активів на підприємстві – подальший продаж
3. Перелік активів, що віднесені до категорії «товари» значно ширший ніж у бухгалтерському обліку, включаючи цінні паапери, нематеріальні активи тощо, які в бухгалтерському обліку не відображаються у складі товарів 3. Вказується шляхи надходження чи отримання активів, які включаються до складу товарів
Порівнюючи податкове визначення товарів, видно, що воно є більш ширшим, включаючи на відміну від бухгалтерських товарів не тільки матеріальні цінності, але і ряд активів, що не мають матеріальної форми. При цьому в першому визначенні поза увагою залишається призначення зазначеного переліку активів, а саме їх продаж. Такі відмінності не тільки не сприяють гармонізації податкового та бухгалтерського обліків, а навпаки, все більше розмежовують їх, забираючи всі можливі точки перетину.
Важливим моментом, який заслуговує уваги, є дата визнання «товарних» доходів, тобто доходів від продажу (реалізації) товарних ресурсів.
Одне з основних правил нового податкового обліку пов’язує визнання «товарних» доходів в операційній діяльності з датою переходу права власності (п.137.1 ст.137 ПКУ). Момент переходу права власності є суто правовою категорією, яка встановлюється нормами Цивільного кодексу України, але цей момент обов’язково обумовлюється в договорах.
На відміну від Податкового кодексу П(С)БО № 15 «Доходи» встановлює 4 критерії визнання доходу, які мають виконуватись одночасно, а саме:
1) покупцеві передані ризики й вимоги, пов’язані з правом власності на продукцію (товари, інший актив);
2) підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами);
3) сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;
4) є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
Отже, для бухгалтерського визнання «товарних» доходів необхідно дотримуватися більшої кількості умов. Відповідно, в податковому обліку визнані доходи від реалізації не завжди будуть відображені як доходи в бухгалтерському обліку. Знову ж таки така ситуація загострює розбіжності між бухгалтерськими та податковими аспектами відображення «товарних» доходів.
Для того, щоб пояснити такі розбіжності, необхідно чітко зрозуміти, коли відбувається передача права власності на товари.
Найголовніший документ, в якому обумовлюється момент переходу права власності на товар – це договір. Про це йдеться у частині першій ст. 328 Цивільного кодексу України: «право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із право чинів». В свою чергу, ЦКУ в подальшому передбачає різні варіанти моменту переходу права власності та прив’язує його до певних дій продавця або покупця. Ці дії визначаються у договорі. Згідно з ЦКУ перехід права власності на товар може відбутися:
1) у момент передачі товару;
2) в інший момент, обумовлений в договорі (це може бути і передоплата).
Перша дата відповідає вимогам і П(С)БО № 15 і Податкового кодексу України, і може бути прийнята як момент визнання доходу від реалізації товарів. Друга – зовсім не прийнятна, і в податковому обліку можуть виникнути труднощі з визнанням моменту переходу права власності – «товарних» доходів.
Провівши поверхневі порівняння податкового та бухгалтерського обліків товарних ресурсів та їх руху, виявлено суттєві розбіжності – «паралелі». Тому виникає питання, якою метою було проведення податкової реформи: гармонізувати бухгалтерський та податковий обліки чи навпаки ще більше розділити їх?
Подібні суперечності суттєво ускладнюють роботу обліковців, створюючи чимало непорозумінь, викривляючи інформацію тощо. Тому в подальшому слід відповідально підійти до потреби вирішення вказаних проблем та сприяти якомого більшому наближенню податкового та бухгалтерських обліків, в тому числі і з питань стосовно товарних ресурсів.
Список використаних джерел:
1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу. – www.minfin.gov.ua.
2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу. – www.minfin.gov.ua.
3. П(С)БО № 15 «Дохід», затверджене наказом МФУ від 29.11.99 р. № 290. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу. – www.minfin.gov.ua.
