Наук. Кер.– Москальов А. А. Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
Проблеми залучення іноземних інвестицій в Україні
Іноземні інвестиції є вкрай необхідними для будь-якої держави, адже вони дають змогу покращити економічну ситуацію в країні, підвищити конкурентоспроможність вітчизняного виробника на світовому ринку, якісно покращувати інфраструктуру ринку, тому ця тема є дуже актуальною в українському суспільстві. Проблемою залучення іноземних інвестицій в Україну займалися такі вітчизняні науковці як А. Мороз, Б. Губський, А. Пересада, А. Поручник, І. Татаренко та інші. Метою статті є дослідження суті іноземних інвестицій та їх ролі в економіці України. В статті розглянуто сутність іноземних інвестицій; зроблений аналіз їх впливу на вітчизняну економіку; визначено перспективи розвитку іноземного інвестування в Україні. Іноземні інвестиції – цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту [5]. Іноземні інвестиції поділяють на два види: — Прямі іноземні інвестиції — це вкладання капіталу закордоном, розмір якого повинен бути не менше 10% вартості того чи іншого проекту. — Портфельні іноземні інвестиції — закордонні вкладення капіталу розміром до 10 % від вартості проекту. Різниця між прямими та портфельними інвестиціями полягає у тому, що прямі інвестиції призначені на довготривалий термін і надають інвестору можливість контролю за раціональним використанням своїх коштів та й над самим підприємством в цілому. Основною метою портфельних інвестицій для інвестора є отримання прибутку від свого капіталовкладення у формі дивідендів чи акцій. Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах: — часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств; — створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю; — придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об’єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів; — придбання самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України; — придбання інших майнових прав; — господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції [5]. Проте існує також ряд перешкод щодо залучення іноземних інвестицій: — залучення іноземних інвестицій відбувається в умовах економічної кризи; — відсутність чіткого та стабільного законодавства, що звичайно лякає іноземних інвесторів; — повільні темпи приватизації. Так як іноземні інвестори надають перевагу вкладанню коштів в приватні підприємства; — темпи інфляції в Україні є набагато вищими ніж у Європі чи США; — низька купівельна спроможність населення, що зменшує можливість збуту продукції з нових фірм; — не дуже високий рівень розвитку інфраструктури, яка могла б забезпечити необхідний зв’язок з іншими країнами [3]; На сьогодні інвестиційний клімат в Україні бажає кращого. За даними Держкомстату загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну на 31 грудня 2011 р. становив 49369, 3 млрд дол, що на 10,06% більше за обсяг інвестицій початку 2011 р. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає понад 82% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр – 9 млрд 645,5 млн. дол, Німеччина – 7 млрд. 386,4 млн. дол, Нідерланди – 4 млрд. 822,8 млн. дол, Російська Федерація – 3 млрд. 594,5 млн. дол, Австрія – 3 млрд. 423,1 млн. дол, Франція – 2 млрд. 203,7 млн. дол, Сполучене Королівство – 2 млрд. 508,2 млн. дол, Швеція – 1 млрд. 744,0 млн. дол, Британські Віргінські Острови, – 1 млрд. 160,7 млн. дол та Сполучені Штати Америки – 1 млрд. 043,1 млн. дол. [7]. Проблемою надходження іноземних інвестицій в Україну є також те, що левова частка капіталовкладень надходить з офшорних компаній. Не секрет, що Україна залучає набагато більше боргового капіталу, ніж інвестиційного. Іноземним інвесторам набагато легше працювати з Києвом в умовах отримання прибутку з гарантованою та високою ставкою доходності, яку вони не можуть отримати вдома. І головне – ці кошти легко забрати назад [2]. Великий відбиток на інвестиційну ситуацію в нашій країні робить сучасна політична ситуація, адже суперечки в політичних верхівках лякають іноземних інвесторів і вони не хочуть ризикувати своїми коштами. Державне управління в Україні має відбиток від радянсько–комуністичної ідеології і пронизана корупцією і бюрократією. Сьогодні залучення інвестицій в економіку держави має стратегічний і тактичний інтерес з боку як і самої України, так і збоку інвесторів. Стратегічний інтерес обох сторін інвестування полягає у якнайшвидшому входженні України на світовий ринок. Тактичний інтерес може збігатися і бути протилежним. Останнє проявляється у розбіжності інтересів сторін як товаровиробників, що конкурують за збут продукції і одержання прибутку. У цілому пріоритетними в цих відносинах є: вирівнювання дефіциту державного бюджету, торговельного та платіжного балансів; розвиток малого та середнього бізнесу; трансформація економіки на основі ринкової рівноваги в новому державному утворенні; розвиток ринкових інституцій [4, с. 147]. Україна має сприятливий клімат для залучення іноземних інвестицій: — вона становить один з найбільших ринків в Європі, який характеризується великим природним і людським потенціалом, що значно підвищує інтерес до неї з боку іноземців; — доступ до стратегічних ринків, зокрема ЄС – одного з найбільших світових ринків; Росії — найбільш динамічного світового ринку; сусідство із Середнім Сходом; — інтерес інвесторів до гірничодобувної, сільськогосподарської, хімічної промисловості та металургії може бути використаний для залучення коштів у цій галузі [1, с. 67]. Але для того, щоб інвестиційні потоки в України збільшувалися держава в особі уряду повинна вжити ряд заходів як політичного, так і економічно- соціального характеру. Необхідно створити сприятливі умови господарювання, що передбачає впровадження системи заходів спрямованих на поліпшення інвестиційного клімату; забезпеченні прозорості і стабільності законодавства у сфері інвестування та оподаткування; реформування податкової системи шляхом скорочення загальної кількості податків; ліквідацію економічно необґрунтованих пільг. Правове регулювання іноземних інвестицій слід підняти до світових стандартів [3]. Щоб створити безпечне середовище для інвесторів потрібно також вдосконалити корпоративне управління та захист прав акціонерів, продовжити лібералізацію переміщення товарів та послуг через кордон, налагодити світове співробітництво з іншими країнами, спростити доступ до банківських кредитів та інших джерел фінансування,тому потрібно заохочувати іноземні банки для посилення конкуренції, яка примушуватиме українські банки зменшувати процентні ставки і укрупнюватися [6, с. 15]. Отже, іноземне інвестування є запорукою успішного економічного розвитку кожної країни. Щоб підвищити рівень інвестицій держава повинна вжити заходи: врегулювати законодавство, податкову та банківську системи, боротися з корупцією та непрозорістю звітної інформації. Адже, Україна є ласим шматком для ведення бізнесу, потрібні лише кошти. Інвестори зможуть їх вкладати, якщо знатимуть, що їхні гроші будуть правильно та раціонально використані і в кінцевому результаті вони отримають прибуток. Тому, іноземні інвестиції є базою для покращення функціонування економіки України. Список використаних джерел 1. Малютін О. Концепція поліпшення інвестиційного клімату в Україні / О. Малютін. – 2008. – №11. – С. 64–74. 2. Блінов. О. Іноземні інвестиції залишаються мрією [Електронний ресурс] / О. Блінов. Режим доступу: http://www.epravda.com.ua/publications/2011/03/2/274900/. 2 3. Куліков А. І. Державна політика залучення прямих іноземних інвестицій в економіку Україну [Електронний ресурс] / А. І. Куліков. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_du/2010_3/files/DU310_13.pdf 4. Майорова Т. В. Інвестиційне кредитування: навч. посіб. / Т. В. Майорова, А. І. Пересада. – Київ, 2002. – C. 144-155. 5. Закон України “Про режим іноземного інвестування” [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/93/96–%D0%B2%D1%80/print. – Назва з екрана. 2 6. Матеріали Європейської Банківської Асоціації «Перешкоди для інвестицій в Україну», серпень 2007 р., Київ –С. 8-25. 7. Прямі іноземні інвестиції в Україну [Електронний ресурс] / Держкомстат. Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua – Назва з екрана.
