Наук. кер. – Вдовічен А.А., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
ПРОПОЗИЦІ ЩОДО ЗМЕНШЕННЯ ІМПОРТУ В УКРАЇНУ ЗА ДОПОМОГОЮ НЕТАРИФНИХ МЕТОДІВ РЕГУЛЮВАННЯ
Зараз не існує жодного уряду в світі, який би не регулював свій внутрішній ринок засобами тарифного і нетарифного регулювання. Коли Україна вступила до переговорного процесу приєднання до ГАТТ/СОТ, вона взяла на себе зобов'язання не збільшувати тарифи. Тоді треба розривати цей мандат і знову починати новий раунд переговорів з новим мандатом? Тоді можна збільшити тариф, наприклад, до 70 %, а потім його знизити до 10 %. Проте, коли ми вже взяли в середньому 10 %, то вирішувати питання тарифними засобами дуже важко. У зв'язку з тим, що нетарифне регулювання в світі зараз набирає особливих переваг, важко засобами угод Уругвайського раунду протистояти нетарифному регулюванню з боку промислово розвинених держав, а саме індустріальні держави використовують дуже широко нетарифне регулювання. Метою статті є обґрунтування наявних нетарифних методів регулювання імпорту та розробка рекомендацій стосовно вдосконалення нетарифного регулювання імпорту України. Вивчення теоретичних засад міжнародної торгівлі із висвітленням окремих аспектів її регулювання в контексті нетарифних заходів, займалися як вітчизняні, так і зарубіжні вчені-економісти: А.К. Вішняков, A.A. Попов, A.A. Кіріченко, А. Ятченко, І. Ткач, Є.Г. Панченко, А.І. Кредісов, І.Н. Герчікова, Деніелс Джон Д., Радеба Лі X,, Д.Г. Д.Г. Лук´яненко, С.Б. Пахомов, В.А. Белошапка, С.Г. Попов, B.C. Міхайлов, Ю.Г. Сафіулін, З.О. Луцишин, Р. Акофор, С.Н. Березовченко, В.В. Волошін, У. Рора, A.C. Філіпенко, І.В. Бураковський, B.C. Будкін, A.M. Поручник, Т. Панфілова, Е. Меркотан, І.В. Подолев. На початку 90-х років в Україні імпорт був значно майже повністю лібералізованим і захист вітчизняних виробників забезпечувався за допомогою низького валютного курсу національної валюти відносно іноземних валют. З початку 1994 року ця можливість почала вичерпуватися і рівень протекціонізму почав зростати: збільшилося тарифне та нетарифне регулювання, передусім сертифікація імпортної продукції. Досить жорстокі методи були запроваджені в сфері регулювання імпорту сільськогосподарської продукції (сезонні квоти, обтяжливі сертифікаційні процедури). Водночас зберігались чисельні формальні та неформальні процедури (реєстраційні, пов’язані з митним оформленням, режимом оподаткування тощо), які створювали і створюють перешкоди для ведення бізнесу та доступу на український ринок [4, с.154]. Для зовнішньоекономічної політики великої кількості держав характерне активне використання широкого арсеналу заходів нетарифного регулювання (наприклад, антидемпінгових, спеціальних, компенсаційних заходів, встановлення відповідних технічних бар'єрів у торгівлі), під дію яких досить часто підпадають поставки на світові ринки українських товарів. З 1998 року по сьогоднішній день спостерігається зростання вказаних заходів щодо товарів походженням з України. Заходи аналогічного захисту вітчизняних суб’єктів господарювання виявляються недостатніми. За даними Міністерства економіки України тільки одне з трьох розслідувань протиправних дій у галузі торгівлі з боку іноземної держави закінчується застосуванням відповідних заходів [1, с.273]. В Україні застосування заходів нетарифного регулювання регламентується статтею 389 Господарського кодексу України, Законами України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про спеціальні заходи щодо імпорту в Україну», «Про захист вітчизняного товаровиробника від демпінгового імпорту» , «Про захист вітчизняного товаровиробника від субсидованого імпорту» та ін. [2, с.327]. Ефективна реалізація положень законодавства про застосування заходів нетарифного регулювання повинна бути забезпечена міцною виконавчою вертикаллю державних органів влади, які мають повноваження у цій сфері. А також системою норм, які б забезпечували належне виконання своїх обов’язків вказаними органами влади. Виходячи з того, що сальдо міжнародної торгівлі повинно бути ефективним, коли експорт перевищує або близький до паритету з імпортом (у вартісному виразі), можна логічно сформулювати ціль імпортної політики держави. Ця ціль полягає в тому, щоб імпортні поставки в країну були виключно обґрунтованими і не перевищувати об'єктивно необхідних обсягів, тобто були лише об'єктивно необхідними. В зв'язку з цим, держава повинна проводити активну імпортну політику, яка означає розробку та реалізацію комплексу заходів правового, організаційного та економічного характеру, завдяки яким можливо було б раціонально скоротити ввіз іноземної продукції на внутрішній ринок країни без негативного впливу на вітчизняних споживачів. Для цього необхідно наступні заходи: • розробити і наполегливо реалізовувати державну імпортозаміщуючу програму. Така програма повинна забезпечити виробництво на вітчизняних, або спільних з іноземними партнерами підприємствах, продукції, яка в сучасний період імпортується. це дасть можливість скоротити обсяги валюти, яка витрачається на фінансування імпорту, і створити нові робочі місця для вітчизняних виробників, що дасть можливість вирішити певні соціальні проблеми і забезпечить додаткові надходження до бюджету; • ефективно використовувати усі дозволені міжнародним законодавством і торговельними угодами методи тарифного і нетарифного регулювання (обмеження) небажаного імпорту [4, с.155]. Реалізація ефективної державної імпортної політики вимагає застосування поширених у міжнародній практиці специфічних методів та засобів захисту внутрішнього ринку. На внутрішньому ринку необхідно здійснювати політику протекціонізму вітчизняного виробника. Водночас доцільно використовувати досвід інших країн щодо введення контрольно-обмежуючого режиму щодо товарів, які завозяться на внутрішній ринок України. Зокрема, для всієї продукції, що завозиться на ринок країни, необхідно, насамперед: • запровадити жорсткі стандарти якості, в тому числі санітарно-ветеринарні норми, а також науково обґрунтовані норми (вимоги) щодо екологічності продукції; • запровадити сучасні системи сертифікації продукції; • запровадити механізми квотування та ліцензування продукції; • вводити тимчасові обмеження на імпорт певної продукції (виграти час) з метою сприяння власним виробникам в освоєнні конкурентоспроможних аналогів, якщо такі роботи проводяться на українських підприємствах; • запровадити усі інші можливі (законні) обмеження на імпорт продукції зарубіжних фірм, яка конкурує на внутрішньому ринку з аналогічною продукцією вітчизняного виробництва[5, с.73]. Що стосується законодавчих засад обмеження небажаного імпорту, то вони відображені в Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" [6]. Зокрема, статтею 16 цього закону передбачено ліцензування імпортних операцій. В законі визначається, що ліцензування імпорту товарів запроваджується в Україні в разі: • різкого погіршення стану платіжного балансу та зовнішніх платежів (якщо інші заходи є неефективними); • різкого скорочення або мінімального розміру золотовалютних резервів; • необхідності забезпечення захисту життя, здоров'я людини, тварин або рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралі, національного багатства художнього, історичного чи археологічного значення або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної безпеки; • імпорту золота та срібла, крім банківських металів; • необхідності застосування заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника у випадках зростання імпорту в Україну, що завдає значної шкоди або загрожує завданням значної шкоди національному товаровиробнику подібного або безпосередньо конкуруючого товару. Таке ліцензування має тимчасовий характер і застосовується на термін, який дає змогу не допустити завдання значної шкоди або компенсувати завдану значну шкоду національному товаровиробнику і дає йому можливість відновити його прибутковість; • необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок та авторських прав; • необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів України [3, с. 153]. Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, у тому числі встановлення квот (кількісних або інших обмежень), приймається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики з визначенням переліку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню, періоду дії ліцензування та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару. У разі якщо Україна та держава, яка застосувала по відношенню до України дії, що містять ознаки дискримінаційних та/або недружніх, є членами однієї і тієї ж міжнародної міжурядової організації, розгляд та врегулювання спірної ситуації здійснюється відповідно до правил і процедур такої організації. Такими є основні засади щодо обмеження небажаного імпорту в Україну і захисту вітчизняного виробника. Список використаних джерел: 1. Зеркалов Д.В. Международное торговое право [Текст]: справочник / [Д.В. Зеркалов]. - К.: Дакор, КИТ, 2005. - 628 с - ISBN 966-8379-13-6. 2. Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств [Текст]: навч. посібник / [за рєд. Ю.Г, Козак, Н.С. Логвінова, І.Ю. Сіваченко]. - К.: ЦНЛ, 2006. - 792 с. - ISBN 966-364-221-1. 3. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України [Текст]: підручник / [В.Є. Новицький]. - К.: КНЕУ, 2003. - 948 с. - ISBN 966-574-428-3. 4. Дідківський М.І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства [Текст]: навч. посібник / [М,І. Дідівський].-К,: Знання, 2006.-462 с. - ISBN 966-346-076-8. 5. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств [Текст]: підручник для вузів / [І.В. Багрова. Н.І. Рєдіна, В.Є Власюк та О.О. Гетьман; за ред. д-ра екон. наук, проф. I.B. Багрової], - К.: ЦНЛ, 2004. - 580 с. - ISBN 966-8253-95-7. 6. Про зовнішньоекономічну діяльність [Електронний ресурс]: закон України №959-ХІІ [затверджений ВРУ 16.04.1991 р.]. - Режим доступу: http://vvww.rada
