Наук. кер. – Коваленко Н. Ю. Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТАТУСУ БІЖЕНЦІВ В УКРАЇНІ
Однією з глобальних світових проблем, безпосередньо пов’язаною з міжнародною міграцією, є перетин кордону громадянами внаслідок незаконних переслідувань зі сторони країни своєї громадянської приналежності. В результаті військових та міжетнічних конфліктів, політичних репресій, стихійних лих та інших факторів кількість біженців постійно зростає. За офіційними даними Верховного Комісара ООН у справах біженців, кількість людей, що бажають отримати статус біженця в розвинутих країнах, в 2010 р. зросла на 10 % в порівнянні з 2009 р. [4, с. 232]. Проблеми правового статусу біженців розглядалися в працях як зарубіжних, так і вітчизняних вчених: М. Г. Вейнера, П. Гітелсона, І Девіда, О. А.Маленовської, З. С. Гладун [4], Г. А Тимчик [3], та ін.. Для будь-якої країни біженці, насамперед, є іноземцями та особами без громадянства, які з певних причин не користуються захистом держави свого громадянства або держави свого постійного проживання і тому вимушені шукати такого захисту в інших країнах. На міжнародному рівні порядок і умови статусу біженців та притулку здобули закріплення у таких документах, як Конвенція про статус біженців, Протокол, який стосується статусу біженця, Статут Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. Закон України «Про біженців» дає таке визначення поняття «біженець» - це іноземець (іноземний громадянин чи особа без громадянства), який внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, національності, ставлення до релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань вимушений залишити територію держави, громадянином якої він є (або територію країни свого постійного проживання), і не може або не бажає користуватися захистом цієї держави внаслідок зазначених побоювань та щодо якого в порядку і за умов, визначених цим Законом, прийнято рішення про надання йому статусу біженця [1]. Правове становище біженця в будь-якій країні є особливим, оскільки він підпадає під дію суверенної влади держави, на території якої перебуває, тобто знаходиться під її юрисдикцією і зобов’язаний визнавати і виконувати Конституцію, закони і підзаконні акти країни перебування. Статус біженця надається на період дії обставин, які перешкоджають йому повернутися до своєї країни і втрачається, якщо особа: добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності; набула громадянство будь-якої держави і користується її захистом; повернулася до країни свого попереднього постійного проживання, оскільки обставин, за яких було надано статус біженця, більше не існує. Особа позбавляється статусу біженця, якщо вона займається будь-якою діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку та здоров’ю населення України. [2]. В Україні до біженців застосовується національний режим та режим найбільшого сприяння, які поєднуються з режимом взаємності. Національний правовий режим полягає в правовому зрівнянні іноземців з громадянами держави перебування в тій чи інший сфері. Звичайно, про повне зрівняння в правах не йдеться, оскільки розбіжності в громадянській належності і, відповідно, різний обсяг та рівень правового зв’язку з державою зумовлюють неоднакове наповнення прав і свобод цих категорій населення. Зокрема, біженці не можуть: брати участь у референдумах, обирати і обиратися до органів державної влади та самоврядування, бути державними службовцями, членами політичних партій та на них не поширюється загальний військовий обов’зок. Основними обов’язками біженців є: поважати та дотримувати Конституції України і законів, шпнувати звичаї і традиції народу України та сплата податків та зборів відповідно до законодавства. Особливості отримання статусу біженця в Україні зумовлені значним ростом числа осіб, які бажають отримати такий статус. Цьому явищу значно сприяє географічне розташування нашої країни та розширення Європейського Союзу. Поряд із нормативно-правовою регламентацією надання статусу біженця громадянам в Україні існують проблеми з фактичним отриманням цього статусу та подальшою його реалізацією, пов’язані з фінансовими можливостями країни та іншими причинами. Так, за даними Міністерства юстиції України, в 2010 р. статус біженця був наданий всього 44 особам із 1959 тих, які подали заяви [3]. Удосконаленню міграційного законодавства України має передувати, перш за все, забезпечення механізму реалізації правового статусу біженців (заборона примусової депортації та збільшення кількості пунктів тимчасового утримання біженців, їх працевлаштування, навчання мові та ін.). Поряд із тим, приєднання нашої країни до Конвенції про статус біженців дає змогу отримати суттєву допомогу від міжнародних організацій, які опікуються питаннями біженців: Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців та Міжнародної Організації Міграції.
Список використаних джерел: 1. Закон України «Про біженців» від : 21.06.2001 // ВВР. – 2001. – № 47. –250 с. 2. . Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства від 04.02.94 // ВВР. – 2007. - № 32. - 243 с. 3. Тимчик Г. А. «Деякі аспекти правового статусу політичних біженців в Україні». / [Електронний ресурс]. / Г. А. Тимчик. – Режим доступу: http://justinian.com.ua/article.php?id=1193 4. Гладун З. С. Адміністратиане право України. Підручник. / З. С. Гладун // - К.: Знання. - 2010. - 300с.
