Ольга Капуштенська,
4 курс, спец. «Фінанси», д.ф.н.,
Наук. кер. – Табенська Ю.В.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці
Ризики банківської діяльності: особливості управління та методи їх зниження
Ризики притаманні всім сферам банківської діяльності. Банки, розміщуючи кошти в інвестиційні проекти, а також здійснюючи кредитну діяльність, стикаються з великою кількістю ризиків. Аналізуючи ризики комерційних банків України на сучасному етапі, потрібно враховувати ряд проблем, що загострюють процес управління ризиками: кризовий стан економіки перехідного періоду; незавершеність формування банківської системи; відсутність або недосконалість деяких основних законодавчих актів; інфляцію у посткризовий період, що переходить у гіперінфляцію та інше.
Управління ризиками є важливою складовою стратегії і тактики розвитку як комерційного банку так і банківської системи в цілому. Банки є успішними тільки тоді, коли ризики ”розумні”, контрольовані і знаходяться в межах їх фінансових можливостей і компетенції.
На сьогодні, подальший розвиток банківської системи України стримується через наявність великої кількості проблем, більшість яких лежать поза площиною власне банківської системи. Але існують проблеми, притаманні суто банківській системі, серед них, найактуальнішою є проблема відсутності в банках ефективних механізмів та інструментів управління ризиками.
За двадцять років свого існування банківська система України не змогла сформувати повноцінні інструменти і процедури управління ризиками, захисту від системних ризиків [2, с.38].
Окремі аспекти управління банківськими ризиками досліджували такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: В.В. Галасюк, П. П. Гармидаров, Т.Коршикова, О.К. Малютін, Л.О. Примостка, О.М. Кузьмак, П. Роуз та ін.
В загальних рисах у банківській системі існує майже 300 різноманітних ризиків. Для українських банків основними зараз є такі: ризики процентних ставок, валютного курсу, кредитні ризики, ризики операційних рахунків, ліквідності, інвестиційні ризики, технологічні, ризики позабалансових зобов’язань (гарантій), платоспроможності, рефінансування, кадрові ризики, податкові, системні (банківські), ризик країни (дефолт, інфляція).
З вищенаведеного портфеля ризиків видно, що левову частку їх складають дві групи: кредитні та валютні ризики. За сучасних умов великого значення набувають і державні ризики [2, с.38].
Під кредитним ризиком розуміють ризик невиконання позичальником початкових умов кредитної угоди, тобто неповернення (повністю або частково) основної суми боргу і відсотків по ньому у встановлені договором строки. Застосування внутрішніх способів мінімізації кредитного ризику полягає у оцінці кредитоспроможності позичальника, лімітуванні, нормуванні, диверсифікації, створенні резервів. В свою чергу зовнішні способи зниження ризику (передача ризику) свідчать про те, що банк передає відповідальність за кредитний ризик (повністю чи частково) комусь іншому, прагне розподілити ризик серед головних об’єктів чи, наприклад, передати його страховій компанії [1, с.38].
Валютні ризики є частиною комерційних ризиків, до яких схильні учасники міжнародних економічних відносин. Валютний ризик–це ризик втрат при купівлі-продажу іноземної валюти за різними курсами. Першим кроком до управління валютними ризиками є встановлення лімітів на валютні операції [3, с.38].
Управління ризиками – одна з ключових функцій стратегічного управління банком. Його суть полягає в обмеженні або мінімізації ризиків, оскільки повністю уникнути їх неможливо [4, с.24].
Відмітимо, що процес управління ризиками складається з чотирьох етапів:
1) усвідомлення ризику, визначення причин його виникнення та ризикових сфер;
2) оцінювання величини ризику;
3) мінімізація або обмеження ризиків шляхом застосування відповідних методів управління;
4) здійснення постійного контролю за рівнем ризиків з використанням механізму зворотного зв’язку [4, с.25].
В банківському секторі основними методами зниження банківських ризиків є:
1) метод диверсифікації, що полягає у контролі ризику за рахунок підбору активів, доходи за якими по можливості мало корелюють між собою;
2) метод об’єднання ризику, який направлений на зниження ризику шляхом перетворення випадкових збитків у відносно невеликі постійні витрати;
3) метод розподілу ризику, при якому ризик ймовірного збитку ділиться між учасниками таким чином, що можливі збитки кожного відносно невеликі;
4) метод лімітування передбачає розробку детальної стратегічної документації, яка встановлює гранично допустимий рівень ризику по кожному напрямку діяльності банку, а також чіткий розподіл функцій і відповідальності банківського персоналу;
5) хеджування, що являє собою балансуючу трансакцію, націлену на мінімізацію ризику.
Банківські труднощі можна подолати лише за умови системного підходу до управління банком у цілому та управління ризиками зокрема.
Так управління ризиками комерційного банку має задовольняти дві умови: відповідати загальній ризиковій політиці банку, зорієнтованій на оцінку інтегрального ризику; відповідати цілям спеціальної ризикової політики, в межах якої оцінюються політичні, господарські, ринкові ризики та ризики, пов’язані з платоспроможністю клієнтури [5, с.265].
В сучасних умовах господарювання загострення конкуренції, фінансова лібералізація і диверсифікованість ринків ставлять перед банківськими установами нові проблеми і сприяють появі нових ризиків. Банківська діяльність виявляється успішною, коли прийняті ризики контрольовані і знаходяться в межах фінансових можливостей банку. Досягнення даних умов лежить в основі фінансово-кредитної політики банку щодо прийняття ризиків і управління ними.
Список використаних джерел:
1. Галасюк В.В. Методи оцінки кредитоспроможності позичальників. Вісник НБУ 2007 №2 с.35-42
2. Гармидаров П. П. Удосконалення системи управління ризиками в банках/ П. П. Гармидаров // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України : зб. наук. праць / Державний вищий навчальний заклад "Українська академія банківської справи Національного банку України". - Суми, 2004. - Т. 9. - C. 297-301.
3. Горячек У. Види банківських ризиків та управління ними// Економіка.Фінанси.Право.-2008.-№8.-с.36-38
4. Коршикова Т. Контроль та управління ризиками в кредитній діяльності банків// Вісник Націоналного банку України.-2006.-№1.-с.24-25
5. Малютін О. К. Стратегія управління ризиками у банківській діяльності/ О. К. Малютін // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України : зб. наук. праць / Державний вищий навчальний заклад "Українська академія банківської справи Національного банку України". – Суми, 2003. – Т. 8. – C. 263-269.
