Ксенія Кравченко,
4 курс,спец «Туризм», д.ф.н.
Наук. кер.- Ткаченко І.В.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м.Чернівці
Аналіз травматизму, пов’язаного з виробництвом за регіонами України за 2008-2009 роки
У статті висвітлено поняття і причини травматизму пов’язаного з виробництвом в Україні. Проведено аналіз показників виробничого травматизму та визначено зміни за період 2008-2009 років.
Постановка проблеми. Травмування – це раптове порушення анатомічної цілісності організму або його функцій через короткочасну дію будь-якого зовнішнього чинника внаслідок чого настає тимчасова або постійна втрата працездатності. Виробничий травматизм - це сукупність нещасних випадків на виробництві (підприємстві, галузі). Травматизм на виробництві не випадково почали прирівнювати до національного лиха. Він завдає не лише багато горя і страждань конкретним людям, їхнім рідним та близьким, а й безпосередньо впливає на економіку країни, бо ці особисті трагедії зливаються в чималі суспільні втрати, негативно позначаються на рівні життя народу.
Аналіз дослідження та публікацій. Зважаючи на актуальність, проблему травматизму пов’язаного з виробництвом неодноразово досліджували у своїх працях такі вчені, як : Березуцький В.В., Винокурова Л.Е., Васильчук М.В., Гаман М.В., Жидецький В. Ц., Джигирей В. С., Мельников О. В.
Мета дослідження полягає у вивченні показників травматизму пов’язаного з виробництвом та аналізі зміни показників за регіонами України.
Основні результати дослідження. За даними Міжнародної Організації Праці (МОП), щороку в світі фіксується близько 125 млн. нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, у тому числі 10 млн. з тяжкими і 220 тис. зі смертельними наслідками. На сьогоднішній день зареєстровано близько 60—150 млн. випадків захворювань, пов’язаних з працею, 60 млн. працівників піддаються впливу канцерогенних речовин, 500 млн. працівників непрацездатні з причин невідповідності умов і стану безпеки праці санітарним вимогам.
Під виробничою травмою розуміють порушення анатомічної цілісності або фізіологічних функцій тканин чи органів людини внаслідок механічного, теплового, хімічного чи іншого впливу факторів виробничого середовища на організм людини в зв’язку з виконанням професійної праці, будь-якого виробничого завдання та громадського доручення.
Слід знати, що відповідно до впливу чинників виробничого середовища травми поділяють на механічні (забиті місця, переломи, рани та ін.), теплові (опіки, обмороження, теплові удари), хімічні (хімічні опіки, гостре отруєння, задуха), електричні, комбіновані й ін. [1,с.58]
Розрізняють кілька причин виробничого травматизму:
1. Технічні, що виникають внаслідок конструкторських недоліків, несправностей машин, механізмів, недосконалість технологічного процесу, недостатньої механізації та автоматизації важких і шкідливих робіт.
2. Санітарно-гігієнічні, пов'язані з порушенням вимог санітарних норм (наприклад, по вологості, температурі), відсутністю санітарно-побутових приміщень, недоліками в організації робочого місця.
3. Організаційні, пов'язані з порушенням правил експлуатації транспорту та обладнання, поганою організацією вантажно-розвантажувальних робіт, порушенням режиму праці та відпочинку (понаднормові роботи, простої і т.п.), порушенням правил техніки безпеки, несвоєчасним інструктажем, відсутністю попереджувальних написів.
4. Психофізіологічні, пов'язані з порушенням працівниками трудової дисципліни, сп'янінням на робочому місці, умисним травмуванням , перевтомою, поганим здоров'ям.
Більшість виробничих травм в межах держави відбувається через ігнорування та нехтування працюючими елементарних вимог правил і норм безпеки під час виконання робіт.
У 2008 році кількість випадків травматизму на виробництві зменшилась на 12,2% травмованих осіб і зменшилося на 7,4% (травмованих осіб із смертельним наслідком.
Рисунок 1. Кількість потерпілих з втратою працездатності на 1 робочий день і більше та зі смертельним наслідком за 2008 рік [2,ст.1].
Рисунок 2. Кількість потерпілих з втратою працездатності на 1 робочий день і більше та зі смертельним наслідком за 2008 рік.
Проведений аналіз стану виробничого травматизму та профзахворювання в Україні за 2009 рік показав, що незважаючи на заходи, які вживаються роботодавцями щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці на кожному робочому місці, робочими органами виконавчої дирекції Фонду, центральними та місцевими органами виконавчої влади, які здійснюють контроль та нагляд за станом охорони праці в різних галузях економіки, рівень виробничого травматизму та професійних захворювань залишається ще досить високим.
За 2009 рік, у порівнянні з 2008 роком, кількість випадків травматизму на виробництві зменшилась на 23% травмованих осіб (з 16 491до 12 760). На підприємствах України травмовано 81% чоловіків та 19 % жінок. Зниження виробничого травматизму відмічається по всім регіонам України. Це, Донецька область – на 756 травмовані особи, Дніпропетровська область – на 333 особи, Луганська область – на 493 особи, Запорізька область – 292 особи ,м. Київ – 188 особи.
Рисунок 3. Кількість потерпілих з втратою працездатності на 1 робочий день і більше та зі смертельним наслідком за 2008-2009 роки.
Найнижчий рівень травматизму, за 2009 рік, 0,4% (49 осіб) у м. Севастополі, Закарпатській – 0,5% (69 осіб), Чернівецькій – 0,5% (70 осіб), Тернопільській – 0,6% (80 осіб), Івано-Франківській – 0,8% (96 осіб) областях від їх загальної кількості по Україні.
Найбільша кількість нещасних випадків зареєстрована у Донецькій (35%), Луганській (14%) і Дніпропетровській (8%) областях. Кількість травмованих осіб у цих областях складає близько 57% від їх загальної кількості по Україні.
До найбільш травмонебезпечних місяців у 2009 році відносяться червень місяць – травмовано 1179 осіб, серпень – 1118 осіб, вересень – 1111 осіб, липень – 1096 осіб.
За даними проведеного аналізу виробничого травматизму віком до 20 років травмовано 178 осіб, від 20 до 30 років – 2580 осіб, від 30 до 40 років 3134 особи, від 40 до 50 років – 3462 осіб, від 50 до 60 років – 2735 осіб, від 60 до 70 років – 517 осіб, понад 70 років – 99 осіб [3,с.2].
Висновки. Отже,незважаючи на щорічне зниження рівня виробничого травматизму, стан справ, що склався з охороною праці на підприємствах, вимагає удосконалення профілактичної роботи з боку всіх зацікавлених сторін.
В процесі розслідування й аналізу нещасних випадків встановлено, що переважна більшість (до 80%) їх трапляється не з технічних чи технологічних причин, а через неправильну організацію праці та дію людського чинника. Усі зазначені причини виробничого травматизму та іншого негативного впливу мають бути системою організаційних і технічних засобів, що запобігають діям шкідливих та небезпечних виробничих чинників на організм людини.
Під організаційними заходами розуміють правильну організацію праці та робочих місць, дотримання відповідного режиму праці та відпочинку, проведення якісного навчання та інструктажів. Під технічними заходами розуміють належне використання існуючих спеціальних колективних та індивідуальних засобів працюючих, виконання відповідних інженерних розрахунків, що забезпечують безпечне виконання робіт при використанні електричного струму фізичних, біологічних або інших потужностей, що певною мірою можуть спричиняти виникнення небезпечних або шкідливих обставин у виробничій сфері [4,с.124].
Список використаних джерел:
1. Керб Л. П. Основи охорони праці: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. –К.: КНЕУ, 2001. –252 с.
2. Безпека умов праці та травматизм на виробництві. Економічна доповідь. Головне управління статистики в Чернівецькій області. –Чернівці.:2008,2009.
3. Офіційний сайт Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України – www.social.org.ua.
4. Москальова В.М. Охорона праці: Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення. – Рівне.:НУВГП , 2009. –270с.
