Олеся Мекетейчук ,
3 курс,спец."Фінанси",д.ф.н.,
Наук. кер.- Чичун В.А..,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м.Чернівці
ВІДМІННІСТЬ ПОНЯТЬ „КЕРІВНИЦТВО” І „ЛІДЕРСТВО” ТА ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ВИБІР СТИЛЮ КЕРІВНИЦТВА
В статті розглянуто поняття „лідерство” та „керівництво”, проаналізовано їхні відмінні риси. Визначено чинники, які впливають на поведінку керівника і формують відповідний стиль керівництва.
Ключові слова: керівництво, управління, лідерство, влада, стиль керівництва, фактори вибору стилю керівництва.
В умовах сьогодення, стан економіки України характеризується пошуком на підприємствах ефективних важелів та інструментів здійснення виробничо-господарської діяльності. Посилення ролі приватної власності, розвиток фондового ринку, активізація зовнішньоекономічної діяльності вимагають удосконалення механізму управління організаціями, пошуку ефективних стилів керівництва як найважливішого чинника впливу на працівників з метою досягнення поставлених цілей та місії організації. Саме центральною фігурою будь-якої групи або організації є керівник, основною діяльністю якого є співпраця з людьми.
Функціонування будь-якого господарюючого суб’єкта неможливе без ефективної управлінської діяльності, тому значення керівництва на підприємствах є актуальним питанням сьогодення. Уміння керівника створити сприятливий соціально-психологічний клімат в колективі, зацікавити роботою працівників, застосувати певні мотиваційні та управлінські методи, виявити свої лідерські здібності, вміння спілкуватися та вирішувати конфліктні ситуації – все це залежить від обраного стилю керівництва і впливає на ефективність та результативність організації. Керівник повинен до кожного підлеглого знайти підхід, створити сприятливі умови для ефективного виробництва, мотивувати до діяльності, бути лідером. З огляду на це потрібно приділити увагу поняттям „лідерство” та „керівництво”, визначити чинники, які впливають на поведінку керівника та вибору ним стилю керівництва.
Ще починаючи з 30-х рр. минулого століття, в менеджменті ведеться вивчення феномена стилів керівництва. Накопичено великий емпіричний матеріал, побудовано багато теоретичних моделей, які розрізняють на різній основі стилі керівництва.
Питанням дослідження стилів керівництва займалися такі зарубіжні та вітчизняні науковців як: Р. Блейк, Д. Моутон, М. Виноградський, В. Гладунський, А. Гончаров, О. Донченко, О.Є. Кузьмін, К. Левін, Д. Макгрегор, В. Терещенко, А. Шегда, Н. Мала та ін.
Проте, слід зазначити, що аналіз літературних джерел свідчить про те, що в зарубіжних виданнях не існує диференціації понять „стилю лідерства” і „стилю керівництва”, стиль і метод керівництва існують у певній єдності, не виділені характерні риси стилю керівництва.
Основною метою даної статті є уточнення сутності поняття „стиль керівництва”, виявлення відмінних рис між лідерством та керівництвом, визначення місця стилів керівництва в системі менеджменту, обґрунтування ролі стилів керівництва на підприємствах та визначення системи чинників, які впливають на вибір того чи іншого стилю керівництва.
Протягом усієї історії розвитку менеджменту ведуться суперечки навколо визначення суті і природи керівництва та лідерства. У працях зарубіжних вчених немає диференціації понять „лідер” і „керівник”. Американські теоретики менеджменту дотримуються думки, що кожен керівник вже є лідером. В ідеалі так повинно бути, для цього існує відповідна система навчання для керівників. В українській теорії менеджменту ці два поняття обґрунтовано розрізняють.
Більшість людей не помічають відмінностей між поняттями „лідерство”, „керівництво” та „влада” і вважають, що, перебуваючи на керівній посаді, менеджер автоматично має владу над підлеглими і є лідером колективу. Формально це так, однак на практиці співвідношення цих трьох складових управлінського впливу надзвичайно різноманітне, оскільки воно формується під впливом багатьох чинників, до яких належать тип організації, її масштаби, напрям діяльності, місце в ієрархії управління, особистісні риси керівника.
Влада – це можливість реально вплинути на поведінку інших людей, тобто влада – це знаряддя впливу. Чим більша залежність підлеглих від керівника, тим більша влада керівника над підлеглими [3, c.87].
Лідерство – це здатність завдяки особистим якостям впливати на поведінку окремих осіб та груп працівників з метою зосередження їхніх зусиль на досягнення цілей організації [3, c.114].
Керівництво – це вид управлінської діяльності, який на засадах влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення шляхом використання комунікацій [2]. Керівництво в системі менеджменту є об’єднувальною функцією, яка пронизує всі управлінські процеси в організації.
За останні 50 років в теорії і практиці менеджменту проблема співвідношення лідерства і керівництва стала однією із ключових. „Лідерство” як тип управлінських стосунків відрізняється від поняття „керівництво”. Можна відмітити, що керівництво та лідерство є двома відмінними, але взаємодоповнювальними системами, кожна з яких має свої функції та характерні види діяльності, причому обидві є необхідними складовими управління будь-якої організації.
Відмінності між лідером і керівником випливають із функцій, які вони виконують. Керівник здійснює управління на основі прийнятих рішень і контролює їх виконання. Лідер надає право приймати рішення кожному співробітникові, концентрується на погодженні протилежних інтересів працівників. Серед основних відмінностей між ними можна виділити такі:
лідерство виникає стихійно, а керівника призначають;
керівництво ґрунтується переважно на формальних аспектах діяльності, тоді як лідерство – на неформальних;
висування лідера залежить від настрою групи, тоді як керівництво – явище стабільніше;
керівник стає на чолі організації в результаті формалізації відносин у ній (делегування повноважень), натомість лідерами стають не з волі організації, а завдяки особистому авторитету, харизмі та багатьом особистим якостям індивіда, насамперед – творчим здібностям [2].
Виділивши основні відмінності понять „керівництво” і „лідерство”, з’ясуємо поняття „стиль керівництва”. Вперше питання про стилі керівництва було розглянуте К. Левіним в праці „Експериментальний підхід до вивчення автократії та демократії” (1938 р.) [4].
Стиль керівництва – явище суто індивідуальне, тому що він визначається специфічними характеристиками конкретної особистості, відображає особливості роботи з людьми та технологію прийняття рішень саме цією особистістю. Отже, стиль керівництва регламентується особистими рисами керівника, менеджера. У процесі трудової діяльності формується виключно індивідуальний тип керівника, дії якого повторити в деталях практично неможливо.
Вивчення літературних джерел дало змогу уточнити сутність поняття „стиль керівництва”. Отже, стиль керівництва – це стиль поведінки керівника щодо своїх підлеглих, який змінюється залежно від ситуації, охоплює суб’єктивно-психологічні характеристики керівника і є спрямованим на досягнення поставлених завдань. Поведінка – сукупність дій і вчинків, спосіб життя, певні дії, уміння поводити себе відповідно до встановлених правил [2].
Кожен керівник повинен бути психологом, адже правильно вибраний стиль керівництва підвищує якість і результативність роботи, впливає на результати діяльності колективу. Поведінка керівника, його вміння керувати підлеглими створює здоровий клімат в колективі, сприяє розвитку творчої ініціативи працівників, що в кінцевому результаті дає не менший виробничий ефект, ніж автоматизація праці.
На вибір того чи іншого стилю керівництва організацією здійснює вплив система різноманітних факторів, чинників. Поняття чинник (від лат. factor – роблячий, виробляючий) – причина, рушійна сила якого-небудь процесу, явища, яка визначає його характер або окремі риси; істотна обставина в будь-якому процесі, явищі [1].
Тобто, під чинниками впливу слід розуміти сукупність аргументів, причин, мотивів, спонук, що зумовлюють певну поведінку керівника.
На основі аналізу наукової літератури та дослідження взаємодії між керівниками та підлеглими можна запропонувати наступну класифікацію чинників, що впливають на вибір стилю керівництва організацією (рис. 1).
Рис. 1. Чинники, що впливають на вибір стилю керівництва
Як бачимо, чинників є доволі багато, проте, можна зазначити, що усі вони взаємозалежні, доповнюють один одного, а іноді і суперечать один одному.
За результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що керівництво та лідерство є двома відмінними, але взаємодоповнювальними системами, кожна з яких має свої функції та характерні види діяльності, причому обидві є необхідними складовими управління будь-якої організації. Керівництво є об’єднувальною функцією менеджменту і пронизує всі управлінські процеси на підприємстві.
Чинники, які впливають на формування стилів керівництва організацією є досить різноманітними. Варто зазначити, що оскільки управлінець, коли здійснює керівну діяльність досягає мети організації, то і чинники, які впливають на обрані стилі керівництва, пов’язані з реалізацією цілей організації.
Список використаних джерел:
1. Кузьмін О.Є. Динаміка взаємодії керівника з підлеглим та фактори, які впливають на неї / О.Є. Кузьмін, Н.Т. Мала // Вісник Національного університету „Львівська політехніка”: Менеджмент та підприємництво в Україні і етапи становлення і проблеми розвитку. – Львів: Вид-во НУ „Львівська політехніка”, 2006. – № 517.
2. Мостовая И. Акцентуации личности руководителей и их влияние на стиль управления / И. Мостовая // [http://www.hr-portal.ru/article/aktsentuatsii-lichnosti-rukovoditelei-i-ikhvliyanie-na-stil-pravleniy с].
3. Туленков М.В. Концептуальні засади організації сучасного менеджменту: моногр. / М.В. Туленков. – Київ ; Ніжин : Аспект-Поліграф, 2010. – 312 с.
4. Levin C., Lippitt R. and White R.K. Patterns of Aggressive Behavior in Experimentally Greated Social Climates, Journal of Social Psychology, vol. 10 (1939), pp. 271–301.
