4 курс, спец. «Економіка рідприємства», д.ф.н., Наук. Керівник – Катана А.В., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
Роль держави у процесі регулювання ринку продтоварів
Ринок продовольчих товарів є невід’ємним елементом у розвитку економіки України. Саме на ньому виникають взаємовідносини з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання харчових продуктів з метою задоволення суспільних потреб та отримання прибутку суб’єктами господарювання. Сучасний ринок продтоварів характеризується високим рівнем конкуренції, що спричиняє ліквідацію певних господарюючих суб’єктів, які змушені покинути даний ринок. Як наслідок, погіршується становище ринку продтоварів, загострення ситуації між попитом і пропозицією, що у свою чергу проявляється у постійному підвищенні цін на продукти харчування, скорочення робочих місць, збільшенням рівня безробіття в країні, погіршення якості життя населення. У відповідь на це відбувається зменшення реальних доходів населення та їх купівельної спроможності, що створює напружену соціальну ситуацію серед споживачів, а виробники змушені зменшити свої витрати на виробництво та обіг[3]. Дослідженню стану ринку продовольчих товарів та його регулювання присвячені праці М.М. Одінцова, Н.О. Офіленко, П.М. Купчака, С.В. Майстров, В.А. Гросула, О.М. Филипенка, Н.О.Власової, Т.Б. Кушніра, А.А. Мазаракі, В.Д. Лагутіна, Ю.Я. Лузана, Т.І. Олійника, М.Х. Коропецького, О.В. Артемової, Л.В. Балабанової, Ф. Котлера ін. Дослідженню стану продовольчого ринку, зокрема ціновій ситуації, що склалася на ньому, присвячували свої роботи такі вчені-економісти як В.А. Ільяшенко, І.Л. Руйнін, Р. Мудрак та багато інших. Питання з приводу державного регулювання ринку продтоварів мають місце у вище перерахованих працях вчених-економістів, які вважають, що державне регулювання ринку має здійснювати координований процес управлінського впливу державних органів на сегменти ринку за допомогою макро- та мікрорегуляторів з метою досягнення його рівноважного стану. Основними проблемами, які впливають на розвиток ринку продтоварів є: відсутність належної інфраструктури ринку; зростання конкурентної боротьби, нерозвиненість транспортної інфраструктури, банкрутство багатьох сільськогосподарських підприємств; відсутність фінансових коштів та іноземних інвестицій для розвитку ринку; гальмування формування високотоварного аграрного сектору, недостатнє задоволення внутрішнього продовольчого ринку вітчизняною харчовою продукцією, що переважно пов’язане з техніко-технологічною відсталістю галузі; погіршення якості життя населення. Однією з найважливіших проблем, яка найбільше вплинула на розвиток вітчизняного ринку продовольчих товарів, стала фінансово-економічна криза[7]. Вона призвела до того, що у першому кварталі 2009 року відбулося збільшення частки витрат на продукти харчування [8]. І тому залишається актуальним регулювання ринку продтоварів державою. Ефективне державне регулювання галузі необхідне для подолання кризових явищ і забезпечення подальшого інтенсивного розвитку. Метою даної роботи є визначення стану ринку продтоварів у економіці країни, його особливостей, значення державного регулювання ринку. Продовольчий ринок виступає як певна сфера взаємодії його суб’єктів, до яких відносять: з боку формування пропозиції – виробників сільськогосподарської продукції, переробні підприємства, підприємства харчової промисловості, оптові і роздрібні торговельні підприємства; а з боку формування попиту – споживачів. Ринок продовольчих товарів – сукупність економічних взаємовідносин щодо виробництва, розподілу, обміну та споживання харчових продуктів з метою задоволення в них суспільних потреб та отримання доходу усіма його суб’єктами у відповідності з роллю і значенням виконуваних ними функцій[2]. Основна функція даного ринку полягає в тому, щоб задовольнити потреби громадян країни достатньою кількістю економічно доступних для них продтоварів. Продовольчий ринок має низку специфічних особливостей, які впливають на відмінності формування попиту та пропозиції на ньому: він задовольняє першочергові, життєво необхідні, фізіологічні потреби людини; продуктам харчування притаманна певна сезонність виробництва, обмежені терміни зберігання і реалізації; розміри попиту і пропозиції на продовольчі товари досить великі, кон'юнктура ринку в значному ступені залежить від реальних доходів населення, економічного потенціалу агропромислового комплексу, розвитку переробних галузей; ринку притаманна як цінова, так і нецінова конкуренція; багато товарів з окремих товарних груп є товарами першої необхідності, що зумовлює наявність державного регулювання ринку[2]. Сьогодні, на продовольчому ринку відбувається обмеженість цінової доступності для споживача, тобто деяка частина населення не в змозі забезпечити собі повноцінне харчування. Ця ситуація зумовлена падінням реальних доходів населення на 10,8%( у 2009 році) порівняно з попереднім роком, що стало одним із чинників зменшення обсягів споживання населенням окремих продуктів харчування[1]. Це зумовлено також зростанням цін на продовольчі товари (2009р.ціни зросли на 110,0%, 2010р. – 110,6%). Найбільше ціни на продукти харчування зросли з початком 2010 року в Херсонській (112,2%), Донецькій (113,3%) областях та м. Севастополі (113,1%)[4]. Оскільки ціни формуються за рахунок пропозиції певного виду товару зі сторони виробника та попиту – зі сторони споживача на даний вид товару, то можна вважати, що платоспроможність різних прошарків населення є вагомим фактором забезпечення рівноваги між попитом і пропозицією на даному ринку. І тому виникає необхідність у державному регулюванні ринку для забезпечення сталості його функціонування. Ринок продтоварів регулюється державою за допомогою правових актів ринкового спрямування, фінансової підтримки науки, освіти, культури, соціального захисту населення, через податкову, кредитну, банківську системи, політику ціноутворення та ін. Можна відзначити, що існуюча система державного регулювання даної сфери має несистемний характер. Багато з її елементів не мають чітких орієнтирів на майбутнє. Крім того, деякі заходи державної підтримки застосовуються у відриві від інших форм регулювання, у результаті цього ефективність таких дій знижується. Це впливає також на аграрний ринок України, який представлений торгівлею продовольчими товарами без належної інфраструктури продовольчого ринку. Свідченням цьому є сучасний ринок зерна, цукру, насіння соняшнику тощо, хоча на продовольчому ринку представлено багато інших продуктів і товарів.[7] Таке регулювання ринку продовольства не забезпечує повноцінного функціонування підприємств в аграрному секторі, що негативно впливає на розвиток економіки. У свою чергу, на вирішення проблеми формування і розвитку продовольчого ринку як важливої складової відновлення українського села спрямована нещодавно прийнята концепція Державної цільової програми сталого розвитку сільських територій на період до 2020 року.[6] Саме зараз держава має прослідкувати за раціональним використанням продовольчих та інших видів ресурсів, зменшити соціальну напруженість в суспільстві. Крім того, необхідно впровадити механізми, які підвищують інвестиційну привабливість для аграрного сектора, що призведе до покращення функціонування ринку продтоварів[5]. Країні потрібно швидко збільшити обсяг інвестування, у тому числі значною мірою з-за кордону. Це може призвести до швидкого виходу з кризи. Адже вирішити питання матеріально-технічного оснащення галузі без залучення інвестиційних та кредитних ресурсів неможливо. Практика останніх років показує, що в існуючих умовах для розвитку українського продовольчого ринку необхідно державну підтримку здійснювати в трьох основних формах: - програмної, спрямованої на фінансування заходів, що сприяють технічному переоснащенню функціонуючих підприємств, створенню лізингового фонду, переорієнтації суб'єктів на виробництво тих продуктів, які користуються підвищеним попитом у споживачів; - ринкової, що забезпечує гарантований збут продовольчої продукції й одержання достатнього прибутку виробниками, особливо в аграрному господарстві; - протекціоністської, що передбачає систему заходів захисту вітчизняних виробників.[6] Отже, роль держави надзвичайно важлива у структурній перебудові національної економіки, і, зокрема, у формуванні продовольчого ринку. Розбудова національного продовольчого ринку потребує значних фінансових коштів, у першу чергу іноземних інвестицій. Але іноземні інвестиції в Україну стримуються через те, що її нинішня економіка є занадто нестабільною. Для покращення даної ситуації, потрібно сприяти збереженню тенденцій щодо підвищення особистих доходів споживачів, підтримки їх купівельної спроможності, подальшого формування конкурентоспроможного сектору продовольчого виробництва шляхом технічної та технологічної модернізації, стимулювання їх інноваційній діяльності, впровадження дієвих методів регулювання в галузі. Забезпечення ефективного державного регулювання ринку продовольчих товарів сьогодні, сприятиме зміцненню його позиції на внутрішньому ринку країни в майбутньому.
Список використаних джерел:
1. Звіт про стан продовольчої безпеки у 2009р. [Електронний ресурс]-http://www.me.gov.ua/file/link/149977//file/Zvit_2009.doc. 2. Економічні проблеми розвитку споживчого ринку продуктів харчування за сучасних умов (Текст): звіт про НДР (заключний): №0105U007669; кер. Н.О.Власова; викон.:М.В.Чорна – Харків:ХДУХТ, 2006. – 219с. 3. Васильєва Л.М. Ціноутворення на продукцію АПК в умовах ринку/ Л.М. Васильєва//http://bibl.kma.mk.up/pdf/naukpraci/economi/2004/30-17-2.pdf. 4. Ільчук Л. Підсумковий моніторинг розвитку соціальної сфери за 2010 рік.–2011. http://cpsr.org.ua/index.p....emid=24 5. Лузан Ю.Я. Розвиток державної підтримки аграрного сектору України в умовах членства в СОТ/Ю.Я.Лузан//Облік і фінанси АПК. – 2008.-№3.-с.6. 6. Одінцов М.М. Механізм регулювання розвитком продовольчого ринку-2010. http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=471 7. Офіленко Н.О. Ринок і ресурси споживчих товарів/Підр.:Товарознавство. http://pidruchniki.com.ua/1376102....volstva 8. Черенько Л., Лібанова Е., Саріогло В. Аналіз бідності соціальних наслідків економічної кризи в Україні//Програма розвитку ООН в Україні/Київ:2010.
