Роки побудови незалежної держави та реформування економіки України характеризуються відсутністю вирішення на належному рівні проблем функціонування ринку праці. Якщо моделі ринку праці розвинених країн є результатом еволюції соціально-економічних відносин, то в Україні це швидше набір спонтанних явищ та дій. Такого висновку можна дійти аналізуючи той факт, що ринок праці в Україні нині майже не регульований, глибока криза ринку доводить це.
Процеси глобалізації, євроінтеграції, перспектива входження України до СОТ, перехід до ринкових відносин вимагають від науковців глибокого теоретичного аналізу та осмислення загальних закономірностей становлення й функціонування цивілізованого ринку праці.
Дослідження сутті і природи ринку праці в різні часи висвітленні у працях багатьох фахівців у галузі економіки, як зарубіжних так і вітчизняних науковців. Зокрема, як У. Петті, Ф. Кене, Т. Мальтус, Ж. Сісмонді, А. Сміт, Ф. Рікардо, К. Маркс. Основні положення державного регулювання ринку праці викладені в працях А. Маршала, А. Пігу, Дж. Кейнса, П. Самуельсона, Р. Солоу, М. Фрідмена, Дж. Гелбрейта, А. Філіпса, А. Оукена. Питанням формування нового, достатньо ефективного механізму реалізації економічних можливостей людей присвячені роботи Г. Беккера, Р. Дорнбуша, Е.Ф. Денісона, С. Фішера, Р. Шмалензі, Т. Шульца. Значний внесок у розвиток теорії ринку праці зробили відомі українські вчені, такі як І. Вернадський, С. Подолинський, М. Туган-Барановський.
Фундаментальні положення нової концепції зайнятості, підходи до аналізу місця, ролі та методів державного регулювання ринку праці в умовах трансформаційної економіки викладено у працях С.Бандура, Д.Богині, І.Бондар, В.Брича, С.Вовканича, В.Геєця, М.Долішнього, Т.Заяць, С.Злупка, А.Колота, О.Кузьмін, Г.Купалової, Л.Лисогор, та інших вчених. Окремі аспекти цієї проблеми досліджувалися в роботах російських науковців, зокрема Б.Бреєва, М.Заславського, Р.Капелюшникова, Р.Колосової, В.Костакова та інших.
Мета роботи полягає у розробці та теоретичному обґрунтуванні методологічних підходів і практичних рекомендацій щодо формування і розвитку ринку праці України в умовах переходу до соціально орієнтованої економіки.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність визначення і вирішення таких завдань: дослідити еволюцію наукових поглядів зарубіжних і вітчизняних економістів на ринок праці; проаналізувати історичні фактори розвитку ринку праці в Україні; проаналізувати сучасний стан ринку праці та окреслити проблеми його функціонування в умовах ринкової трансформації економіки.
Стан ринку праці є похідною від стану економіки держави в цілому, це аксіома. Тому, ринок праці в Україні залежить від останніх негативних подій в економіці: падіння ВВП більше як на 30%, особливо в галузях промисловості та будівництва, рецесія економіки, інфляційні процеси, різке коливання курсів валют, зменшення доходів населення та купівельної спроможності. Всі ці фактори в 2008- 2009рр., так чи інакше, вплинули на стан ринку праці в Україні [2, с.113-122].
В даний час український ринок праці не збалансований, про що свідчать серйозний дисбаланс у першу чергу з боку попиту. Криза в економіці, закриття великих промислових підприємств ведуть до безробіття й одночасно до необхідності широкомасштабної перекваліфікації значної частини робочої сили. Розвиток ринку праці кваліфікованої робочої сили є нагальною потребою для забезпечення сталого людського розвитку. Для цього професійно-кваліфікаційна та освітня структура попиту та пропозиції на ринку праці має відповідати потребам ефективного функціонування економіки. [3, с.139-141].
Найбільш характерною особливістю формування ринку праці в Україні є те, що воно проходить в умовах зростання пропозиції робочої сили і скорочення попиту на неї при деякому збільшенні попиту на висококваліфіковану працю. Виявлено, що формування ринку праці в Україні відбувалося в умовах погіршення ситуації у сфері зайнятості, а сам ринок праці поступово набував нових рис. По-перше, виникли суттєві деформації у відтворенні трудового потенціалу і структури зайнятості. По-друге, не дивлячись на певне пожвавлення на ринку праці, продовжувало зберігатися приховане безробіття. По-третє, підривалася матеріально-технічна база зайнятості та її раціоналізація. Така ситуація значною мірою обумовлена тим, що темпи структурної перебудови економіки були недостатніми для створення нових робочих місць. Вибуття робочих місць переважало над введенням нових, а нові дуже часто створювалися на старій технологічній основі. [1, с.172-175].
Аналізувавши зміни в зайнятості і розвитку ринку праці протягом 1993-I півріччя 2009 рр., дозволяє виділити чотири етапи в процесах зайнятості населення України: 1993-1999 рр. – падіння активності населення, скорочення зайнятості і зростання безробіття як наслідок трансформаційного спаду в економіці; 2000-2002 рр. – зростання показників зайнятості при скороченні безробіття як результат початку економічного зростання; 2003-2005 рр. – незначне зростання економічної активності населення при несуттєвому скороченні безробіття і зростанні зайнятості; 2006-I півріччя 2009 рр. – зміцнення позитивних тенденцій розвитку ринку праці [4].
При цьому,у 2009-2010 рр. виявлено наступні особливості формування ринку праці: значний спад за період реформ економічної активності населення внаслідок трудоеміграційних процесів і скорочення природного приросту населення, реструктуризація діяльності підприємств, скорочення державного сектора, зростання сфери послуг, недостатня інвестиційна активність і збереження при цьому значної частки фізично і морально застарілих основних засобів виробництва, дотаційність праці в більшості галузей економіки [4].
В результаті відбувалося скорочення зайнятості при зростанні безробіття, особливо в сільській місцевості, зростання тривалого безробіття, переважання чисельності зайнятих в особистому підсобному господарстві, значна частка ручної праці, наявність прихованих форм зайнятості і безробіття. Разом з тим, за останні 6 років попит на робочу силу дещо зріс, а навантаження на 1 вільне робоче місце суттєво знизилося.
В наш час держава приділяє значну увагу розвитку ринку праці. Серед короткострокових програм найбільш важливим з точки зору здійснення активної політики зайнятості є «План дій з реалізації основних напрямів державної політики зайнятості» до 2010 року, який затверджено розпорядженням Уряду від 13.04.07 № 156-р. Чи не найбільша увага в цьому документі приділяється працевлаштуванню населення. Так, до кінця 2011 року кількість працевлаштованих в Україні має зрости до 21,2 млн. осіб проти 20,7 мільйона у I півріччі 2010 р. При цьому враховано процес щорічного зменшення населення: за прогнозами кількість громадян у 2011 році порівняно з 2009-м скоротиться з 47,3 млн. до 45,8 млн. осіб, з яких працездатних буде 28,1 млн. [4].
Складна ситуація на ринку праці в Україні, що була характерна для 2010-го року, збережеться й у новому році, хоча є і позитивні зрушення. З початку осені в Україні стала зростати кількість робочих місць і, за даними президента рекрутингового порталу SuperJob Олексія Захарова, в 2011-му році це число виросте ще більш ніж на 20%.
Нарощують обсяги виробництва і відкривають нові виробництва з набором штату промислові підприємства, що спеціалізуються на виробництві продуктів харчування (наприклад, нові потужності від компанії Nestle), побутової хімії тощо. Цей процес продовжиться в 2011-му році.
Незважаючи на дуже складну ситуацію у виробництві будівельних матеріалів саме ця галузь буде активно оживати і відкривати нові вакансії. Проте, залишиться досить складною ситуація на ринку праці в галузях, орієнтованих на експорт: металургійні, машинобудівні, хімічні та нафтопереробні. Їм із кризи не дозволяє вийти заборгованість експортерам по ПДВ, що досягла вже 20 млрд. грн.[4].
Отже, в сучасних умовах Україні необхідна державна політика зайнятості, спрямована на забезпечення повної, продуктивної, вільно обраної діяльності і соціальний захист населення. В основі такої політики повинен лежати комплексний підхід, який передбачає збалансоване регулювання всіх елементів ринку праці. Сьогодні на вітчизняному ринку праці повною мірою не діють ринкові регулятори, тому держава, враховуючи умови розвитку української економіки, повинна зайняти чіткішу позицію щодо регулювання ринку праці.
Список використаних джерел:
1. Гриневич С.С., Кавуза О.І. Формування і розвиток ринку праці в Україні, напрями його регулювання // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України, 2006, №163 – С. 172-175.
2. Демуш О.Б. Сучасні теоретико-методичні основи формування ринку праці // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. – Тернопіль: Економічна думка, 2005. – С. 113-122.
3. Милашенко Т.Т. Проблеми та особливості ринку праці в Україні. – С.139-141.
4. Статистично-аналітичний огляд стану ринку праці у 2007-2009.// www.ukrstat.gov.ua (Офіційний сайт Державного комітету статистики).