Як істинний творець, основоположник економічної науки А. Сміт займає особливе місце в історії економічної думки. Заслуга вченого полягає у тому, що він:узагальнив та систематизував накопичені до нього економічні знання, здійснив глибоке теоретичне дослідження ринкової економіки, що уможливило перехід до системного аналізу та побудови сукупності субординованих економічних категорій; створив «перший великомасштабний трактат з економіки»[2, с.26].
У теорії «Перевага поділу праці» причиною багатства, А. Сміт вважав розповсюдження поділу праці. Автор думав, що праця та її поділ забезпечують добробут людей. Тобто якщо людей поділити на певні групи, які будуть виробляти один вид товару постійно, то покращаться навички роботи у людей, якісь і швидкість виконання роботи. В цій теорії Сміт заперечував, що прибуток є іншим видом заробітної плати. Автор стверджував, що робітник продає свою працю капіталісту. Насправді капіталіст купує робочу силу. Слід зауважити, що заробітною платою некоректно називають доходи менеджерів. Так, у США близько 10 тисяч вищих менеджерів щорічно отримують понад 1 млн. «жалувань», а розміри останнього збільшились з 1960 по 2001 у 540 разів [3, c .9 ].
У своїй «теорії вартості» автор говорить про споживчу та мінову, тобто природню цінність товарів. Цінність у Сміта має два значення: корисність і можливість придбання інших предметів. Перше він називає «цінністю в споживанні», друге - «цінністю в обміні. Речі, що мають велику цінність у споживанні, зазначає він, часто мають невелику цінність в обміні, і навпаки. Для з’ясування основних правил Сміт ставить і вирішує три завдання: 1) визначити дійсне мірило мінової цінності, тобто визначити дійсну ціну всіх товарів; 2) показати, з яких частин вона складається; 3) з’ясувати, в силу яких обставин відбувається відхилення ринкової ціни від природної.
В сучасному світі також використовується «теорія вартості». Але вона має дещо специфічний характер. Існує мінова та споживча вартості, але вони дещо по іншому називаються – номінальна та реальна ціна (заробітна плата). Робітники виступають у ролі продавців своєї праці, а підприємці – у ролі покупців цієї праці.
Сміт розмежував людську працю на продуктивну і непродуктивну. Він визначає продуктивну й непродуктивну працю не лише залежно від того, де вона застосовується, а й від того, що вона виготовляє. Автор вважав: якщо людина виробляє якійсь цінний товар, який можна буде продати чи обміняти, то це – продуктивна праця. Це, наприклад, мануфактурний робітник чи ремісник. В разі якщо людина не виробляє нічого цінного, це непродуктивна праця. Таку ситуацію можна спостерігати на прикладі домашнього слуги. Згідно з такими твердженнями сфера послуг вважалась непродуктивною. І в наш час теж праця розмежовується на продуктивну і непродуктивну. Продуктивною вважають ту працю, яка приносить дохід, а непродуктивною – ту, що не приносить доходу.
Такий підхід характеризує продуктивність праці лише з точки зору матеріально – речового змісту. Якщо його взяти за основу, то праця людей у сфері послуг буде непродуктивною, а за нинішніх умов це означає що, наприклад, у США непродуктивною працею зайнято менше 25% від загальної чисельності працюючих [1, c.5].
Заслуга Сміта полягає не лише в тому, що він започаткував систематизований виклад політичної економії. Сміт підкреслив значення особистого інтересу як рушійної сили прогресу за умов, коли всім забезпечено однакові можливості. Коли власний інтерес намагаються реалізувати за рахунок інших, він набирає несприятливого для суспільства характеру. Ринковий механізм створить гармонію лише тоді, коли його буде включено у відповідні правові та Інституціональні рамки. Англійський історик економічної думки М. Блауг писав: «…Сміту немає рівних ні у XVIII, ні навіть у XIX ст. за глибиною і точністю проникнення в суть економічного процесу, економічної мудрості…»
Список використаних джерел:
1. А. Качкалда. Адам Сміт – поведінковий економіст // HBS Working Knowleage. – 2006. - №1. – С. 5.
2. А. Сміт. The Wealth of Nations / Багатство Націй // Економічна література. – 2008. [Електронний ресурс]. URL: http://6201.org.ua/load/67-1-0-320
3. Г. Р. Коуз. Природа бізнесу, або Чому існують компанії // Why do firms exist?. – 2010. - №16. – С. 9.