В сучасних умовах сфера послуг ( третинний сектор ) утворює ядро постіндустріальної економіки і в багатьох аспектах визначає її основні мікроекономічні і макроекономічні параметри. У більшості країн починаючи з 60-70-х рр. ХХ ст. збільшуються обсяги виробництва сфери послуг.
Нематеріальне виробництво в наш час відіграє одну з провідних ролей в економіці будь-якої держави, оскільки воно включає в себе такі галузі, без яких існування людства просто неможливе: охорона здоров’я, освіта, культура, мистецтво, спорт, туризм, духовне виробництво тощо.
По-іншому нематеріальне виробництво можна ще назвати сферою послуг. Друга половина ХХ-ХХІ ст. характеризується динамічним розвитком нематеріального виробництва. Роль цього сектора в формуванні ключових фрагментів економічного зростання є дуже важливою.
Рівень нематеріального виробництва у високо розвинутих країнах складає майже 50% економіки держави. [4] Дуже багато країн світу саме завдяки високому рівню нематеріального виробництва розвивають всю свою економіку, адже, як відомо надання різноманітних послуг також сприяє надходженню додаткових грошових мас, які в подальшому використовуються у виробництві.
Проте аналіз показав, що існує ще багато недосліджених теоретичних питань та невирішених практичних проблем, особливо ця проблема є актуальною для України в період трансформації ринкової економіки яка пов’язана з функціонуванням сфери послуг, як фактора економічного розвитку. Слід зазначити, що в програмах економічного розвитку України сфера послуг не віднесена до пріоритетних напрямів розвитку і навіть не розглядається в якості самостійного об’єкта структурної політики. Дослідженню даної теми присвячені: Н.С. Венгерська [1], З.О. Манів, І.М. Манів [3] та ін.
Метою роботи є аналіз сучасного стану та напрямків розвитку нематеріального виробництва в України враховуючи оцінку досвідченого у даній сфері праці Гулевича О.Ю. [2] Тенденція до збільшення частки доходів від сфери послуг в структурі ВВП досить швидко поширюється на всі країни. В Україні ця частка становить близько 20% в структурі ВВП. [4] На даний час, за оцінками Всесвітнього банку ця частка складає близько 68% світового ВВП. [4]
Рівень розвитку нематеріального виробництва в країнах досить різний. Відомості в цьому напрямку ( частки у ВВП ) і темпах його росту за останні 30 років дозволяють умовно розділити всі країни на чотири групи:
1) США, Бельгія,Великобританія, Нідерланди, Франція – 70% ВВП.
2) Австрія, Фінляндія, Італія, Іспанія – 65-70 % ВВП.
3) Норвегія, Марокко, Україна, Чилі , Коста-Ріка – 50-60% ВВП.
4) Гана, Боствана, Малі – менше 50% ВВП. [4]
З точки зору розвитку сфери послуг, Україна ще відстає від провідних країн світу, тому для неї залишається важливою проблемою розвиток сфери послуг як складової економічного зростання, оскільки її рівень ВВП складає 57,9%. [4]. Активний розвиток нематеріального виробництва обумовлений впливом ряду факторів, до цих факторів відносять: політику держави, соціальні зміни, тенденції розвитку бізнесу, розвитку інформаційних технологій , інтернаціоналізацію і глобалізацію організацій нематеріального виробництва.
Завданнями державної політики повинні стати: стимулювання
підприємництва, розширення інноваційної діяльності, освоєння нових сучасних
вадів послуг, інтенсивне залучення інвестицій, використання факторів
постіндустріального розвитку.
Проведений аналіз сучасного стану нематеріального виробництва в світі показав, що кожна країна має свій індивідуальний шлях розвитку. В одних країнах «сервісна економіка» сформована на досить високому рівні і займає провідне місце в економіці, а в інших вона лише формується. Та в цілому можна сказати , що існує загальна тенденція до підвищення ролі сервісного сектора в світовому економічному просторі.
Отже , при становленні та розвитку сервісної економіки державі необхідно в економічній політиці віддати пріоритет заходам щодо визначення напрямів економічної ефективності діяльності сфери послуг. Основними моментами сервісної політики повинні бути заходи, спрямовані на стимулювання малого підприємництва, освоєння нових сучасних видів послуг та інтенсивного залучення інвестицій. Заходи щодо розвитку сфери послуг в Україні повинні носити концептуальний характер, так як національна сервісна політика реалізується розрізнено і безсистемно. Економічна політика такого виду не наближає Україну до постіндустріальної стадії, вона протистоїть світовим тенденціям розвитку. Хоча за останній період національна сфера послуг збільшувала свої темпи, але в контексті потреб країни і світових тенденцій вона знаходиться на початковому етапі постіндустріального розвитку.
Список використаних джерел:
1. Венгерська Н.С. Особливості розвитку сфери послуг в Україні / Н.С.Венгерська // Науковий вісник БДФА. Серія Економічні науки : зб. Наук. Праць / гол. Ряд. В.В Прядко : Міністерство Фінансів України, БДФА. – Чернівці : Технодрук, 2009. – № 3. - С.217 – 223
2. Гулевич О.Ю. Сфера послуг в сучасній економіці : фактори та регіональні особливості / О.Ю.Гулевич // Регіональна економіка. – 2010. - № 4. – С. 120-125
3. Регіональна економіка: Навчальний посібник / За ред. З.О.Маніва, І.М.Луцького, С.З. Маніва – Львів: «Магнолія 2006» , 2008. – 640 с.
4. Офіційний сайт державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.