У процесі переходу економіки України на ринкові умови господарювання постає складна проблема вдосконалення відносин між державою та платниками податків. Це пояснюється тим, що сутність, мета підприємництва, а також економічна основа суспільства перейшли на інший рівень. Податки повинні слугувати не тільки джерелом отримання доходів бюджету, а й виступати найважливішим інструментом податкового регулювання економіки. Крім того, на сьогоднішній день зростає відповідальність за соціально-економічні наслідки прийнятих управлінських рішень у сфері оподаткування.
Саме тому реформування української економіки передбачає створення такої ринкової економіки, яка б забезпечувала розвиток конкурентоспроможного національного виробництва та гарантувала гідні рівень та якість життя населення, його добробут. Для створення відповідних умов підвищення конкурентоздатності економіки України на світовій арені держава повинна використовувати податкову систему як головний інструмент економічного впливу. Та інтеграційні та глобалізацій ні процеси висувають нові вимоги до податкової системи, реалізація яких можлива лише шляхом прийняття законодавчих актів, які б враховували реальний стан економіки України.
Так, запровадження спеціальних інструментів податкового регулювання покликане стимулювати підприємницьку діяльність, а тому доцільне лише у контексті загального реформування податкової системи країни. Таке реформування передбачено Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011.
Але, слід зазначити, що новий Податковий кодекс вирізняється недосконалістю, тому удосконалення окремих норм і положень Податкового кодексу України набуло особливої актуальності і значимості.
Сутність та принципи державного податкового регулювання розглядались у роботах В.Т. Александрова, Ф.Ф. Бутинця, Н.С. Вітвіцької, П.К. Германчука, М.М. Коцупатрого, Н.М. Малюги, О.І. Назарчука, О.А. Ногіної, Н.І. Петренко, Н.І. Рубана, І.Б. Стефанюка, М.Т. Фенченко, І.Ю. Чумакової. Однак, до теперішнього часу недостатньо уваги приділяється принципам податкового регулювання.
Метою дослідження є розкриття основних проблем податкового регулювання та обґрунтування шляхів їх вирішення.
Податкове регулювання - цілеспрямований вплив держави на учасників економічних відносин шляхом використання засобів та інструментів податкової політики. В основі використання оподаткування як одного з найважливіших важелів економічної політики держави лежить властива податкам і системі оподаткування в цілому регулювальна функція.
За формою впливу податкове регулювання відносять до непрямих методів, що базується не на прямому примусі суб’єктів господарювання, а на використанні їхніх економічних інтересів [2, c.144]. Річ у тім, що, використовуючи засоби податкової політики, держава створює умови, за яких платникові стає невигідним робити те, що суперечить інтересам суспільства, і вигідно враховувати інтереси держави в процесі здійснення своєї діяльності.
Податкове регулювання здійснюється на загальнодержавному і на місцевому рівні. Заходи податкового регулювання, залежно від цілей, обраного інструменту й порядку його застосування, можуть мати як довгостроковий (стратегічний), так і оперативний (тактичний) характер. Довгострокове регулювання передбачає використання таких механізмів, результатом дії яких є досягнення стратегічних цілей у той період, у якому вони були застосовані. При оперативному регулюванні мова йде про заходи, які забезпечують отримання необхідного результату одразу після їх використання.
Серед важливих завдань, які можна вирішити за допомогою податкового регулювання, виділяють такі:
• регулювання попиту та пропозиції;
• вплив на темпи інфляції;
• формування раціональної галузевої структури;
• стимулювання інвестиційних процесів;
• підтримка інноваційної діяльності;
• збільшення обсягів діяльності й розвиток конкурентного середовища;
• стимулювання раціонального використання ресурсів;
• стримування зростання обсягів виробництва товарів.
Реалізація податкового регулювання можлива лише при взаємодії інтересів держави та платників податків, механізми та правила якої зафіксовані в єдиному документі – Податковому кодексі України. Потреба в подібному кодексі, покликаному стати практично єдиним нормативно-правовим актом, регулюючим усі податкові питання, зокрема визначення переліку податків і зборів, характеру взаємин податкових органів і платників податків, міжбюджетних відносин, порядок розрахунку і сплати всіх передбачених податків, назріла вже давно. Такий документ повинен вивести податкову систему країни на якісно новий рівень взаємин між податковими органами і платниками податків, і подібне вже має місце в цілій низці країн [4, c.68].
Україна почала жити за новим ПКУ досить недавно, але вже можна відзначити ряд переваг та недоліків.
Що стосується переваг, то, деякі плюси в оподаткуванні є для середнього і великого бізнесу. З 2011 року зменшується ставка податку на прибуток із 25 до 19%, а потім і до 16%. Щодо податку на додану вартість, то з 2014 року він зменшується на 3% - із 20 до 17%.
Серед недоліків можна виділити те, що новий кодекс повністю орієнтований на Європейську систему оподаткування, тобто всі норми перенесені в українське оподаткування, не враховуючи при цьому сучасного стану економіки України.
Згідно нового Податкового кодексу з 1 квітня практично знищується галузь підприємництва та підприємці, що перебувають на єдиному податку. Згідно з підрозділом 8 розділу ХХ Податкового Кодексу України фізичні особи платники єдиного податку не можуть бути платниками податку на додану вартість. Ця норма значно обмежує діяльність підприємців, що працюють на спрощеній системі оподаткування. Застосування цієї норми призводить до того, що підприємства на загальній системі оподаткування не бажають співпрацювати з таким підприємством. Крім того, норма змушує підприємців замислюватись, чи залишатися суб’єктом господарювання, чи ліквідовуватись, оскільки перехід на загальну систему оподаткування є збитковим для фізичної особи підприємця, суттєво збільшує податкове навантаження та витрати на ведення бухгалтерського обліку.
Негативним явищем для підприємств спрощеної системи оподаткування виступають також норми Податкового кодексу, які стосуються перевірок суб'єктів спрощеної системи оподаткування, зокрема, фактичні перевірки без попередження платника податку, визначені статтею 80 ПКУ. Так, в статті 82 ПКУ визначено, що тривалість проведення перевірки суб’єктів малого підприємництва складає 10 робочих днів, але може бути продовжена ще на 5 днів. Крім того, статтею 20 Податкового кодексу пунктом 20.1.5 надається право контролюючому органу вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки [1, ст.20]. Все це в сукупності значно ускладнює діяльність будь-якого суб’єкта малого підприємництва та може призводити до посилення корупції з боку контролюючих органів.
Наявність цих та інших проблем породжує недовіру до податкової системи, негативні очікування від виконання контрольних функцій податкових органів та обмеження ринку товарів та послуг для підприємців. Все це вже призвело до ліквідації тисяч підприємств малого бізнесу, і тенденція продовжує зростати. У майбутньому може виникнути ще більша тінізація суб’єктів малого підприємництва, збільшитись безробіття та зрости соціальна напруга.
Для розв’язання цих та багато інших проблем податкової політики необхідно реалізовувати наступне: підтримка не конкретних підприємств, а підприємництва, зокрема податкова підтримка розвитку малого бізнесу; створення однакових умов роботи для всіх; низькі податки, які будуть сплачуватись усіма; податкове стимулювання ефективної зайнятості населення; захист податкової політики від некомпетентності та лобіювання [3, c. 14].
Таким чином, широке використання заходів податкового регулювання може призводити до викривлення дії ринкових механізмів, створення нерівних умов конкуренції та невиправданих переваг для окремих платників. Тому вони повинні бути рівними по відношенню до всіх суб’єктів господарювання. Отже, дослідження сучасного стану податкової системи свідчить, що на сьогодні залишаються відкритими питання переорієнтації чинної податкової системи на стимулювання процесів соціально-економічного розвитку країни, вирішення яких може стати кроком до підвищення конкурентоспроможності держави та сприяти розвитку економіки України.

Список використаної літератури:
1. Податковий кодекс України ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, №13-14, ст.112). - http://zakon.rada.gov.ua
2. Г.Нагорняк. Проблеми податкового регулювання в Україні та шляхи їх вирішення / Г.Нагорняк, Ю.Вовк // Галицький економічний вісник. — 2010. — №2(27). — с.140-152 - (фінансово-кредитне забезпечення діяльності господарюючих суб’єктів).
3. Іванов Ю.Б. Світові тенденції антикризового податкового регулювання //Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). - 2010. - №1(48). – с.10-15.
4. Новицький В.Є. Податкове регулювання в системі інструментів соціально-економічного розвитку: питання методології // Фінанси України. – 2007. – № 10. – С. 60–73.