Актуальність проблеми. Прийнятий в 2010 року Податковий кодекс наробив багато галасу серед підприємців. За словами урядовців Податковий кодекс України направлений на удосконалення економіки, зменшення її тіньового сегмента, полегшення підприємницької діяльності малому та середньому бізнесу.
Метою даної статті є аналіз Податкового кодексу України з погляду малого та середнього бізнесу та прогнозування майбутнього розвитку такого бізнесу за умов нового законодавства.
Матеріал дослідження. Ще донедавна, малий та середній бізнес України боровся за виживання з світовою фінансово-економічною кризою. Хоча ця битва не пройшла без втрати, але ми встояли.
В результаті кризи малий та середній бізнес в Україні зіткнувся з проблемами глобального характеру, основними причинами, яких є : девальвація гривні, різні коливання валютних курсів, затримки платежів, політичні ризики, а також обмежений доступ до позичкових коштів.[2]
Та незважаючи на нелегкі часи для малого та середнього бізнесу, українські можновладці вигадали нові „репресії” – Податковий кодекс України.
За ідеєю він мав стати путівником підприємця лабіринтами податкового законодавства. У деяких моментах він повинен був взяти на себе і роль бульдозера, щоб розчистити бюрократичні завали на шляху розвитку приватного бізнесу. Особливу увагу при розробці даного документа мали приділити створенню сприятливого податкової середовища для малого і середнього підприємця.
Проте, нова податкова система формується таким чином, що малий бізнес не лише не зазнає розвитку, але взагалі може зникнути. В результаті, ринок праці сколихнеться від нової проблеми – 5 мільйонів безробітних, що тільки вчора забезпечували бюджет держави, сьогодні ж самі потребують від неї допомоги.
Українські політики, мабуть забули, що малий бізнес - це соціально-економічний фундамент, без якого не може стало розвиватися будь-яка інноваційно-орієнтована держава. Малий бізнес багато в чому визначає темпи економічного зростання, структуру і якість внутрішнього валового продукту.
Прийняття такого Податкового кодексу перетворює Україну в країну де мешкатимуть тільки дві касти людей – олігархи та їх обслуговуючих персонал. Середній клас, який є основою існування демократичної країни і який почав ставати на ноги після світової кризи в Україні, зникне. Прийняттям цього кодексу влада чітко дала громадянам зрозуміти, що їй не потрібні незалежні, думаючі, забезпечені громадяни. Їй потрібні раби, біомаси, якими зручніше керувати.
За допомогою кодексу політичне керівництво держави, можна сказати, забирає останнє у тих, кого у 90-х роках держава викинула на вулицю, як непотріб. Проте, ці люди не стали чекати від держави подачок, вони змогли довести що їх не зломиш, відкривши невеличкий бізнес – магазин, взуттєву майстерню, перукарню тощо, з роками ставши на ноги і утворивши основу для середнього класу, працевлаштовуючи себе і дали можливість заробляти іншим. Українці звикли надіятись тільки на себе.
Більшість із них вели свою діяльність на основі спрощеної системи оподаткування – фіксованого і єдиного податків. У прийнятому владою кодексі фіксований податок взагалі скасовується. Тобто, малому бізнесу залишається єдиний податок, плюс додаткові пенсійні збори.
Додатковим навантаженням для малого та середнього бізнесу стали розпочаті з 1 січня 2011 року „податкові канікули”. Суть яких заключається в тому, що малий бізнес протягом 5 років звільняється від податку на прибуток та ПДВ. Також, за особистим розпорядженням Президента України з 1 квітня цього року відбудеться зниження податку на прибуток з 25% до 23%. А в подальшому, починаючи з 2014 року, він буде знижуватися до 16%.
Як порахували, самі підприємці, в результаті таких „податкових канікул” для малого і середнього бізнесу, які обіцяв кандидат в Президенти Янукович, тепер щомісяця доведеться платити у бюджет від тисячі до трьох тисяч гривень. Цим рішенням влада практично заганяє малий бізнес у тінь, не дає йому можливість розвиватися. Додатковим ударом для малого бізнесу стала заборона понад 20 видів підприємницької діяльності. Зокрема, рекламна діяльність, оренда торгових точок, оптова торгівля, бухгалтерські послуги, правова діяльність та інші віднині є недоступні для фізичних осіб - підприємців. Аби не дати остаточно можливості «підняти» голову такому ненависному їм середньому класу, влада заклала у документ ще одну норму: з 1 січня 2011 року юридичним особам буде заборонено включати до складу витрат витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у фізичних осіб, які працюють на єдиному податку.[1]
Отже, сучасний Податковий кодекс України стоїть на захисті крупного бізнесу, але начебто робить якісь кроки назустріч малому та середньому бізнесу.
Список використаних джерел:
1. Податковий кодекс України. – К.-2011.
2. Демченко А. Адаптація малого та середнього бізнесу до господарювання в умовах кризи //Вісник.-2010-№2-с. 13-14.