Актуальним напрямком вдосконалення бюджетного процесу є, безсумнівно, підвищення результативності бюджетних витрат, адже витрати бюджетів всіх рівнів повинні бути орієнтовані на кінцевий результат, який, у свою чергу, повинен бути досягнутий найбільш ефективним способом. Сьогодні, коли почалося практичне впровадження орієнтованого на результати бюджетування і сучасних методів фінансового менеджменту, пріоритетною стає необхідність впровадження в практику діяльності уряду України сучасних методів оцінки ефективності бюджетних витрат з точки зору кінцевих цілей соціально-економічної політики. Програмно-цільовий підхід в управлінні не є чимось принципово новим. Однак, на нашу думку, в тому вигляді, в якому програмно-цільовий метод розвивається в Україні в даний час, його із упевненістю можна віднести до сучасних методів фінансового менеджменту.
Проблеми використання програмно-цільового методу в бюджетному процесі України висвітлені в працях українських вчених: В.М. Білопольської, Т.І. Єфименко, М.І. Крупки, Г.В. Кучер, К.В. Павлюк, М.Т. Пашути,
Д.Д. Рожко, а також зарубіжних вчених: В. Гамукіна, І.В. Кривогова, А.М. Лаврова, Ф. Мошера, Б.А. Райзберга та ін.
Метою статті є обґрунтування теоретико-методологічних засад застосування програмно-цільового методу в контексті вдосконалення бюджетного процесу на регіональному рівні.
Програмно-цільове планування і управління – це один з видів планування та управління, в основі якого лежить орієнтація діяльності на досягнення поставлених цілей [3].
Цей метод дозволяє реалізувати потреби у здійсненні інтеграційних процесів в економіці, зумовлених, з одного боку, зростанням складності проблем економічного розвитку, що вимагають для свого вирішення ефективних міжгалузевих, міжвідомчих, міжрегіональних взаємодій, і, з іншого – високим ступенем галузевої та територіальної диференціації розвитку продуктивних сил. Даний метод дає можливість досягнення цілей, які передбачають докорінні зрушення в розвитку економіки та соціальної сфери, перехід до нових станів економічних систем, які не можуть бути досягнуті в процесі реалізації окремих цілей розвитку будь-яких виробничих, інфраструктурних або інших елементів регіональних господарських систем. Для цього необхідно забезпечити інтеграцію діяльності або об'єднання матеріальних і фінансових ресурсів незалежних суб'єктів-учасників
програм [1].
Умовами використання програмно-цільового підходу є:
– необхідність кардинальної зміни несприятливих пропорцій, структури, тенденцій розвитку економіки і соціальної сфери;
– комплексність соціально-економічної, науково-технічної та природно-екологічної проблеми, що вимагає міжгалузевої та міжрегіональної координації програмних заходів;
– відсутність можливостей досягнення необхідних цілей розвитку, виходячи тільки з існуючого рівня взаємозв'язків між рівнями управління, господарюючими суб'єктами тощо;
– необхідність скоординованого використання фінансових і матеріальних ресурсів різної відомчої, галузевої, регіональної приналежності для досягнення особливо важливої мети (державної, регіональної або муніципальної значимості) [2].
В сучасних умовах програмно-цільовий метод стає одним з основних методів планування, а цільова програма – основним плановим документом, що містить ув'язаний за ресурсами, строками, виконавцями комплекс заходів для забезпечення ефективного використання бюджетних коштів.
Практика показує, що цільові програми можуть бути ефективно використані для управління соціальними та економічними процесами в регіонах. Використання програмно-цільових методів при прогнозуванні соціально-економічного розвитку регіонів, з одного боку, викликано неможливістю вирішити ту чи іншу проблему традиційними способами, і необхідністю прискореного вирішення міжрегіональних проблем, а з іншого - необхідністю узгодження цілей, ресурсів багатоцільового призначення і великої кількості виконавців.
На територіальному рівні значення програмно-цільового методу зростає. Це обумовлюється складністю структури керуючого впливу в регіоні, обмеженими можливостями вирішення великих завдань окремими господарськими ланками.
До числа найважливіших особливостей використання програмно-цільового планування територіального розвитку слід віднести:
– необхідність узгодження інтересів держави, регіону, господарюючих суб'єктів і населення, в той час як раніше пріоритет віддавався загальнодержавним інтересам;
– скорочення обсягу фінансових ресурсів, що виділяються в директивному порядку. Це означає, що має бути розроблений механізм залучення фінансових ресурсів з інших джерел, а також система страхування від інвестиційних ризиків;
– зміна способів залучення виконавців програм: адресність та обов'язковість виконання учасниками програми запланованих заходів забезпечується не директивністю завдань, як раніше, а господарськими договорами (контрактами), що укладаються на конкурсній основі.
Переваги програмно-цільового методу управління економічним і соціальним розвитком регіонів характеризуються в цілому такими принциповими особливостями:
– індикативним характером програм, терміни реалізації яких знаходяться у прямій залежності від забезпеченості програм необхідними матеріальними і фінансовими ресурсами;
– системним характером основних цілей і завдань програми щодо вирішення складних комплексних (міжгалузевих і міжрегіональних) проблем розвитку економіки та соціальної сфери регіону;
– забезпеченням єдності методологічних і методичних підходів до вирішення завдань розвитку регіонів різного рівня;
– здатністю концентрувати і спрямовувати обмежені матеріальні і фінансові ресурси на вирішення принципових питань соціально-економічного розвитку регіону, від яких залежить поступальний розвиток економіки і зростання життєвого рівня населення;
– можливістю використовувати ефект мультиплікатора при цільовому використанні обмежених бюджетних ресурсів за рахунок додаткового залучення позабюджетних коштів, власних коштів зацікавлених державних та комерційних підприємств і фірм, банківського кредиту й інших залучених коштів потенційних вітчизняних та іноземних інвесторів. У зв'язку з цим можна говорити про ініціюючий характер цільових програм, здатний залучити в багатьох випадках значні фінансові ресурси, якщо намічені перспективи розвитку регіону різко підвищують його інвестиційну привабливість для вітчизняних та зарубіжних інвесторів і гарантують повернення кредитних ресурсів;
– можливістю поєднувати в ході державного управління розвитком економіки і соціальної сфери на всіх територіально-структурних рівнях програмно-цільовий метод управління регіональним розвитком із методами регіонального прогнозування та індикативного планування. Це відноситься як до розвитку господарських комплексів, так і до пріоритетного розвитку окремих регіонів країни, до державної підтримки кризових, депресивних і відсталих регіонів; регіонів, які зазнали впливу природних і техногенних катастроф і аварій тощо;
– потенційною можливістю забезпечення громадського контролю при формуванні цілей і завдань програмного розвитку та використанні фінансових ресурсів (експертиза, формування міжвідомчих комісій з їх реалізації тощо).
На рівні регіоні використання програмного підходу вимагає вирішення таких проблем, як здійснення докорінних структурних зрушень в економіці. У їх числі:
– створення нових, розвиток і підтримка існуючих прогресивних виробництв – «точок зростання», об'єктів виробничої і соціальної інфраструктури, що дозволяють реалізувати конкурентні переваги регіону;
– cтворення сприятливих загальноекономічних умов функціонування і розвитку підприємств в регіоні на основі: розвитку законодавчої і нормативної бази, спрямованої на створення сприятливих умов для регіональних виробників, що працюють у пріоритетних для розвитку регіону сферах економіки і галузях виробництва, включаючи середнє і мале підприємництво; створення сприятливого інвестиційного клімату в регіоні;
– розвиток ринкової інфраструктури регіонального та місцевого значення;
– участь у міжрегіональних програмах зі спільного створення виробничих та інфраструктурних об'єктів, вирішення екологічних проблем.
Для підвищення ефективності цільових регіональних програм необхідно прагнути до їх оптимальної кількості на основі грамотного, науково обґрунтованого відбору об'єктів програмування. У програму мають включатися лише найнеобхідніші, контрольовані і забезпечені ресурсами заходи. У ній повинні бути скоординовані дії державних і регіональних органів за спільним вирішенням особливо гострої проблеми або вкрай важливого завдання. При таких вимогах кількість програм в регіоні не буде надмірно великою. Цільові програми мають розроблятися як доповнення до довгострокових та поточних планів стратегічного розвитку регіонів.
Регіональні програми повинні мати пріоритетний фінансовий і управлінський режим, сувору цілеспрямованість та адресність, переліки конкретних завдань і заходів, узгоджених з майбутніми їх виконавцями. В них має бути закладений механізм фінансування, реалізації і контролю, який повинен почати діяти відразу після затвердження програми. Тобто, вже на стадії розробки мають бути визначені джерела фінансування, механізм роботи з ними, відомі постачальники і споживачі програмної продукції тощо.
Таким чином, ефект програмно-цільового планування в умовах регіону полягає не тільки в повному вирішенні конкретних проблем його розвитку. Він полягає також у підвищенні ступеня використання місцевих резервів і можливостей розвитку, у зміцненні господарських зв'язків між підприємствами регіону та розвитку практики спільного вирішення різних виробничих і соціальних питань. Реалізація цільових програм сприяє підвищенню рівня комплексності економіки регіону, що веде в остаточному рахунку до стабільності і стійкості його розвитку.

Список використаних джерел:
1. Білопольська В.М. Проблеми в сфері управління ресурсами регіону / В.М. Білопольська, К.О. Чурікова // Финансы, учет, банки. – 2009. – Вып. № 1 (15). – С.20-32.
2. Райзберг Б.А. Программно-целевое планирование и управление: учебник / Б.А. Райзберг, А.Г. Лобко. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 128 с.
3. Рожко Д.Д. Особливості використання програмно-цільового методу бюджетного планування в Україні / Д.Д. Рожко // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. – 2010. – № 1. – С.250-256.