Формування та закріплення якісно нових для української економіки інститутів державних фінансів спрямовано на розв'язання соціально-економічних протиріч у житті країни. Рішення даного завдання, шляхом створення всіх необхідних для цього передумов (інституціонального середовища), можливо шляхом реформування фінансової системи, орієнтованої на ринкову економіку.
У зв'язку з цим зростає роль такого інструмента як місцеві бюджети, завдяки якому фінансові ресурси держави можуть бути спрямовані на рішення соціальних завдань, активізацію ділової активності регіонів, реалізацію програм місцевого значення.
Це, у свою чергу, вимагає вдосконалення теоретико-методичних основ і механізму формування місцевих бюджетів, оскільки їхній сьогоднішній стан характеризується низьким рівнем фінансової автономії, відсутністю чіткого законодавчого розмежування функціональних повноважень між центральним і місцевим бюджетами, зниженням частки доходів місцевих бюджетів у загальному обсягу консолідованого бюджету й збільшенням частки видатків.
Питаннями формування доходів місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин в Україні займаються такі українські вчені:
Бак Н., Бескид Й., Бойцун Н., Бречко О., Вишневський В., Захарін А., Калашникова Л., Кириленко О., Колодій С., Корчинський В., Косова Т., Огонь Ц., Омелянович Л., Опарін В., Павлюк К., Полозенко Д., Романів М., Слухай С., Тарангул Л., Толуб'як В., Федосов В., Чугунов І., Юрій С.
Проведення аналізу відносної податкоспроможності дає можливість встановити, що ряд податків і зборів, вагомих по своєму обсягу в загальній величині доходів, не надають стимулюючої дії на територіальному рівні, оскільки вони є закріпленими. Це обумовлено діючою законодавчо-нормативною базою, що знижує мотивацію місцевих органів влади в нарощуванні податкоспроможності регіонів. Встановлення причин негативних тенденцій дозволило дати рекомендації щодо збільшення податків і зборів, які мають стати власними для місцевих бюджетів з урахуванням особливостей і умов їхнього формування. Практична реалізація даних пропозицій дозволить збільшити ресурсну базу бюджетів, яка використовується на фінансування програм місцевого значення.
Реформування бюджетного механізму на принципах децентралізації робить актуальним розробку методичних підходів до якісної оцінки її рівня. На основі адаптації методики ОЕСР слід розробити інтегральну оцінку бюджетної децентралізації по виділених критеріях на основі бального методу. Її використання на практиці дозволить зробити висновок про відсутність елементів бюджетної децентралізації в Україні і виявити пріоритетні напрями вдосконалення міжбюджетних відносин.
Обмеженість фінансових ресурсів і високий рівень централізації бюджетної системи обумовлює необхідність підвищення ефективності розподільчих процесів. Існуючі методичні основи аналізу видаткової частини бюджетів різних рівнів доповнено пріоритетним підходом на основі еластичності видатків по доходах. Його використання місцевими органами влади дозволить їм реально оцінювати видатки бюджету, їхній взаємозв'язок і взаємозалежність із власними доходами, трансфертами, зіставляти результати аналізу із цими ж показниками інших регіонів, контролювати виконання запланованих цілей.
Вдосконалення міжбюджетних відносин у контексті принципів бюджетної децентралізації дозволить підвищити мотивацію місцевих органів влади в нарощуванні податкового потенціалу територіальних одиниць, навіть при збільшенні тієї дохідної частини, що закріплюється за місцевими бюджетами і враховується при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, та збільшить власну фінансову ресурсну базу