Сьогодення приваблює тенденція нинішньої влади до нововведень та змін майже у всіх сферах за рахунок нових реформ та законів, а також доповнень до існуючих норм. Одним із найвпливовіших чинників впливу є економічна політика уряду і її ефективні складові: фінансова, бюджетно-податкова, грошово-кредитна, соціальна політика. В сучасних умовах найбільш суттєвого значення набуває бюджетно-податкова політика. Саме система регулювання економіки значною мірою залежить від зміцнення державних фінансів, через які держава акумулює грошові ресурси для фінансування суспільних потреб.
У статті досліджуються бюджетно-податкова політика в системі державного регулювання економічним розвитком держави, її цілі, функції, принципи побудови.
Необхідно відзначити, що деякі питання бюджетної та податкової політики, їх місця в державному регулюванні економіки розглядали в своїх працях такі зарубіжні вчені, як У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, В.М. Пушкарева, І.І. Янжул та інші. У вітчизняній фінансовій літературі проблеми бюджету та оподаткування знаходять своє відображення в працях В.Л. Андрущенка, О.Д. Василика, В.П. Вишневського, А.М. Соколовської, А.О. Єпіфанова, В.І. Сало, І.І. Д’яконова та інших. Але аналіз існуючих наукових джерел у даній сфері дає змогу визначити, що проблеми бюджетно-податкової політики є актуальними, а тим більше тепер, з прийняттям нового чинного Податкового кодексу, та вимагають подальших досліджень, розроблення і впровадження заходів щодо стабілізації і розвитку економіки держави.
В економічній літературі термін “політика” розглядається принаймні у двох напрямках, по-перше, це суспільна наука і, по-друге, це особливий вид діяльності на різних рівнях (макрорівень і мікрорівень) [8, с. 66].
На нашу думку, економічну сутність бюджетно-податкової політики слід надавати з визначення категорії бюджету. Згідно з Бюджетним кодексом України бюджет – це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду [1, Ст. 2].
З економічної точки зору, бюджет – це сукупність грошових відносин, які виникають у державі з юридичними і фізичними особами з приводу перерозподілу національного доходу у зв’язку з утворенням і використанням централізованого фонду грошових коштів, який призначений для фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів, потреб оборони тощо [9, с. 3].
Формування бюджету будь-якої країни забезпечується за рахунок податків. Податки, у свою чергу, встановлені вищим органом законодавчої влади як обов’язкові платежі до бюджетів та державних цільових фондів, які сплачують юридичні та фізичні особи в порядку і на умовах, передбачених чинним законодавством [4, с.2]. З цього визначення випливає таке:
 по-перше, встановлення і скасування податків і зборів здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою АРК і сільськими, селищними, міськими радами;
 по-друге, податки і збори сплачуються до бюджетів різних рівнів та до державних цільових фондів;
 по-третє, платниками податків і зборів є юридичні і фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори;
 по-четверте, податки і збори в Україні встановлюються податковими законами.
З вищезазначеного випливає, що в ринковій економіці податки потрібно використовувати не лише як джерело доходів бюджету, а й як невід’ємний і безпосередній структурний елемент державного регулювання економіки. Це багато в чому залежить від податкової політики держави, яку розробляє і впроваджує уряд країни.
Податкова політика є частиною бюджетної політики держави, оскільки її метою є формування фінансових ресурсів бюджету з одночасним стимулюванням ділової активності суб’єктів господарювання.
Сутність бюджетної політики виражається у формах і методах мобілізації фінансових ресурсів та їх використанні на державні потреби. Вона відображається в статтях доходів і видатків бюджету, у джерелах їх формування і напрямках використання. З іншого боку, бюджетна політика являє собою сукупність пріоритетів (національних інтересів) і конкретних заходів щодо організації і використання фінансових ресурсів держави для вирішення економічних і соціальних завдань країни. Вона передбачає створення умов для постійного підвищення реальних доходів населення, якості життя та якості державних послуг, соціально-економічного розвитку регіонів та їх економічного потенціалу, зміцнення ресурсної бази місцевих бюджетів. Така політика передбачає якісний прорив у створенні сприятливого інвестиційного клімату, розвитку підприємницької активності громадян [6, с. 44].
На нашу думку, розмежування бюджетної і податкової політики має умовний характер, оскільки вони взаємозв’язані і реалізуються одна через одну. Саме застосування терміну бюджетно-податкової політики держави вказує на сферу докладання зусиль держави у процесі регулювання соціально-економічних відносин. Виходячи з цього сутність бюджетно-податкової політики виявляється в сукупності правових, фінансових і організаційних заходів держави у сфері регулювання бюджетних і податкових відносин, які спрямовані на формування і використання фінансових ресурсів у системі регулювання економічного розвитку країни. Вона визначається ступенем впливу держави на соціально-економічні процеси і змінюється під впливом інтеграційних процесів, що відбуваються у світо-господарських зв’язках.
Доречно відзначити, що бюджетно-податкова політика залежить від багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів. До внутрішніх факторів можна віднести: структуру та стан розвитку економіки країни, форми власності, рівень добробуту населення тощо. До зовнішніх факторів: економічні взаємовідносини держави з іншими країнами світу, процеси міжнародної інтеграції.
Бюджетно-податкова політика України зараз знаходиться на етапі системних реформ у частині зниження загального рівня податкового навантаження, зміни структури податкових надходжень бюджету і напрямків використання фінансових ресурсів, покращання податкового клімату, вдосконалення реалізації регулюючої функції податків, реорганізації самої податково-митної служби і т. ін. сама підготовка реформаційних змін відбувалася нерівномірними темпами. Підготовлюючи реформи орієнтувалися на динамічні трансформації, що спостерігаються у країнах – нових членах ЄС, які є одними з головних конкурентів України на світових ринках товарів і капіталів.
На даному етапі становлення ринкової економіки в Україні відбулося виконання таких реформа у сфері бюджетно-податкової політики:
- зміна цінової політики;
- здійснення податкової реформи;
- здійснення освітньої реформи;
- здійснення пенсійної реформи та багато іншого.
Саме ці напрямки бюджетно-податкової політики зазначені в Програмі діяльності Кабінету Міністрів України “Український прорив: для людей, а не політиків”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2010 року № 14.
Згідно з Програмою бюджетна політика повинна бути узгоджена з цілями довгострокового економічного зростання. Необхідно запровадити сучасні підходи та принципи адміністрування державних видатків, що спрямовані на підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів та перетворення бюджетної політики на дієвий інструмент соціально-економічного розвитку в умовах ринкової економіки. Крім того, одним із завдань бюджетної політики України повинна стати реструктуризація видаткової частини бюджету шляхом раціоналізації витрат на загальнодержавні функції управління, виконання соціальних програм; збільшення державних видатків, спрямованих на економічний розвиток, зокрема, реалізацію проектів енергозбереження, а також збільшення ресурсної частини бюджету (зокрема, за рахунок надходжень від приватизації) в обсягах, які відповідають збільшенню бюджетних видатків, спрямованих на економічний розвиток[8, с. 2-7].
Здійснення реформування податкової системи України потребує послідовності та наступності економічної політики. Це вимагає поступового зниження рівня податкового навантаження; підвищення рівномірності його розподілу; розширення бази оподаткування; мінімізацію податкових пільг тощо.
Діючий бюджетний механізм регулювання економіки не можна вважати ефективним. Скорочення видаткової частини бюджету слід поєднувати з рівнями інфляції і в разі потреби зменшувати обсяги споживання, а не обсяги капіталовкладень. Збільшення обсягів внутрішніх заощаджень призведе до збільшення обсягів капіталовкладень і забезпечить економічне зростання держави.
Зазначимо, що значним резервом розширення обсягів бюджетного інвестування народногосподарського комплексу України має стати перебудова структури бюджетних видатків, одним з напрямків якої є перегляд політики субсидій, соціального забезпечення та заробітної плати. Політика субсидій держави повинна базуватись на диференціації рівня доходів різних верств населення, оскільки менш забезпечені верстви населення витрачають порівняно більший обсяг своїх доходів, ніж високозабезпечені. Це дасть змогу значно скоротити надання різних субсидій і переорієнтувати вивільнені кошти на інвестиційні потреби. Ці питання вже почали активно опрацьовуватися владними гілками і викликали негативні враження громадян, але хочеться вірити, що все буде робитися лише на користь громадян держави.
Формування податкової системи, яка б стимулювала виробництво, особливо в умовах грошово-кредитної та банківської систем, є складним процесом. Податкова система має стати засобом створення сприятливих умов для вітчизняних товаровиробників. При цьому слід враховувати, що від моменту запровадження нової податкової системи, яка б включала зниження податкового навантаження, до економічного зростання минає два-три роки. Прямі податки, які прямо залежать від обсягів доходів, є більш виправданими, ніж непрямі, які не залежать від обсягів доходів. Податкова система в Україні недосконала, вона не сприяє економічному зростанню, відродженню вітчизняного товаровиробника та випуску конкурентоспроможної продукції. Діюче податкове законодавство України не несе в собі стимулюючої функції, а результатом його застосування є те, що майже половина, а в деякі періоди (1992-1993 pp.) більше 2/3 податкових надходжень до бюджету складалися з податку на прибуток (доходи) юридичних осіб та податку на додану вартість (ПДВ), обсяг якого найчастіше перевищував обсяги надходжень до бюджету від податку на прибуток [9, с. 19].
Отже, суттєвого значення, у сучасних умовах становлення ринкових відносин в Україні набуває бюджетно-податкова політика. Саме реформування ринкової економіки значною мірою залежить від зміцнення державних фінансів, через які держава акумулює грошові ресурси для фінансування суспільних потреб. Крім того бюджетно-податкова політика спрямована на встановлення умов для активізації економічного зростання і підвищення суспільного добробуту, а це найголовніше для пересічного громадянина нашої країни.

Список використаних джерел
1. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р. № 2542-III зі змінами і доповненнями (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 37-38, ст. 189).
2. Податковий кодекс України від 01.01.2011 (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492).
3. Програма діяльності Кабінету Міністрів України “Український прорив: для людей, а не політиків”, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2010 року № 14 (ВВР, 2010, N 9, № 10-11,ст.96).
4. Базілінська О. Деякі аспекти бюджетно-податкової політики в сучасних умовах / О. Базілінська // Економіка України (укр.). – 2009. – № 12. – 75с.
5. Грицюк Т. В. Налогово-бюджетная политика как инструмент макроэкономического регулирования / Т. В. Грицюк // Финансы и кредит (рус.). – 2004. – № 13. – 250с.
6. Едронова В. Н. Сущность и элементы налоговой политики / В. Н. Едронова, Н. Н. Мамыкина // Финансы и кредит (рус.). – 2005. – № 5. – 190с.
7. Єфименко Т. І. Концептуальні підходи до реформування податкової системи України / Т. І. Єфименко // Формування ринкових відносин в Україні (укр.). – 2004. – № 9 – 75с.
8. Лазебник Л. Л. Сутність та компоненти фінансової політики / Л. Л. Лазебник // Фінанси України (укр.). – 2006. – № 1. – 167с.
9. Лютий І. О. Бюджетна політика і стабільність соціально-економічного розвитку України / І. О. Лютий, Л. М. Демиденко // Фінанси України. – 2006. – № 10. – 25с.