Реальне трансформування національної економіки України передбачає взаємодію усіх чинників розвитку зі зміною співвідношення між ними. Інтегрування української економіки зі світовою зумовлюється значною потребою у нових технологіях, інвестиційних та фінансових ресурсах. Важливе місце у виконанні завдань з розширення інтеграційних зв’язків між країнами посідають міжнародні фінансові відносини. В умовах глобалізації усіх форм міжнародної економічної діяльності валютна політика будь-якої країни є одним з найважливіших елементів її економічної стратегії. Національні валютні системи пов’язують економіки окремих країн в єдиний світогосподарський комплекс. Актуальність дослідження розвитку системи валютного регулювання України як частини валютної політики зумовлена також високою питомою вагою експорту у валовому внутрішньому продукті держави.
Необхідно зазначити, що сьогодні існує необхідність комплексного дослідження особливостей розвитку національної системи валютного регулювання як частини валютної політики держави. Серед авторів, які досліджували зазначені проблеми, можна відзначити В.С. Білошапку, Ю.А. Бовтрук, О.В. Боришкевич, Б.Ю. Лапчук, В.Г. Кабанова, В.О. Храмова, Т.С. Шемет. Проте окремі аспекти валютного регулювання в Україні потребують подальшого дослідження.
На думку більшості вітчизняних авторів, валютне регулювання є частиною валютної політики країни, спрямованої на впорядкування проведення операцій із валютними цінностями. Валютна політика – сукупність заходів у сфері міжнародних валютних відносин, здійснюваних державою відповідно до тактичних (поточних) і стратегічних цілей країни.
Метою даної статті є дослідження механізму валютного регулювання та ознайомлення з ефективністю результатів застосування основних інструментів валютної політики в умовах фінансової кризи економіки 2009-2010 років.
Під механізмом валютного регулювання розуміється сукупність спеціальних інститутів, органів, осіб, що беруть участь в процесі відносин валютного регулювання (суб’єктивна складова), а також набір форм і методів їх діяльності (функціональна складова)[9, 92].
Мета валютного регулювання полягає у підтримці економічної стабільності та утворенні міцної основи для розвитку міжнародних економічних відносин шляхом впливу на валютний курс та на операції обміну валюти.
Практика валютного регулювання виробила ряд методів (інструментів), які забезпечують переважно економічний вплив на валютні відносини. Систематизуємо дані методи на рис. 1.

Рис. 1. Інструменти валютного регулювання

Розглянемо застосування даних інструментів на практиці та їх значення в регулюванні валютних відносин.
Девальвація валюти. Девальвація валюти передбачає цілеспрямовані дії відповідних інституційних структур, що мають на меті знизити обмінні курси валюти власної країни. Таке зниження використовується, з одного боку, для стимулювання споживчого попиту на внутрішньому ринку, з іншого боку - для підвищення конкурентоспроможності і поліпшення торговельних позицій країни на світовому ринку.
Ревальвація валюти. Ревальвація валюти має протилежний зміст. Вона пов'язана з відповідними діями, спрямованими на підвищення курсу національної валюти. У даному разі ставиться мета утримати на внутрішньому ринку споживчий попит і стимулювати товарний імпорт і приплив інвестицій [9, 101].
Розглянемо дані процеси в Україні. За 2009-2010 роки в Україні спостерігається девальвація гривні як засіб пом’якшення негативного впливу фінансової кризи. Валютне регулювання було направлене на те, що девальвація гривні стимулюватиме експорт і перешкоджатиме імпорту, таким чином сприяючи зменшенню торгового дефіциту і створюючи передумови для швидшого відновлення економіки. Також додатковою перевагою експортно-орієнтованих галузей є їх відносно низьке боргове навантаження. Так, чотири галузі, що сукупно забезпечують 70% українського експорту (металургія, машинобудування, транспорт і хімічний сектор), мають боргове навантаження нижче середнього рівня по економіці в цілому (коефіцієнт Борг/Власний капітал в діапазоні від 23% до 38%, в порівнянні з середнім по економіці показником 41%)[8]. Серед названих галузей в найбільш вигідному положенні опиняться ті компанії, витрати яких деноміновані переважно в гривні.
В той же час, девальвація гривні негативно вплине на імпорт, створюючи сприятливий грунт для розвитку виробників продукції, орієнтованої на внутрішній ринок. Різке дорожчання імпортних товарів на тлі скорочення реальних доходів населення і заморожування банківського кредитування робить вітчизняну продукцію набагато привабливішою для споживачів. Крім того, тенденція до заміщення імпорту створить передумови для розміщення виробничих потужностей крупних міжнародних компаній в Україні, оскільки тільки таким чином вони зможуть зберегти свої позиції на ринку.
Проте така політика не є оправданою, оскільки Україна належить до малих відкритих економік, які не впливають на глобальний ринок. Залежні від експорту країни постраждають набагато серйозніше, ніж крупні гравці.
Ефект від девальвації уже вичерпався, зокрема, у зв'язку із зростанням зарплат і цін на сировину, а це посилює позиції гривні. За даними НБУ, реальний ефективний обмінний курс гривні за вісім місяців 2010 року зміцнився на 7,3%[7].
Україна втрачає конкурентоспроможність, тому що інфляція у нас вища, ніж у наших торгових партнерів. При цьому надмірний приплив валюти у разі загострення міжнародної монетарної боротьби додатково тиснутиме на гривню.
Поряд із девальвацією і ревальвацією, що є досить жорсткими, по суті, «хірургічними» засобами державного втручання у сферу валютних відносин, широке застосування мають і інші інструменти валютної політики. Одним із найдієвіших є валютна інтервенція.
Механізм валютної інтервенції, санкціонованої МВФ як норма міждержавних валютних відносин, пов'язаний з операціями купівлі та продажу власної валюти. Такі операції впливають на співвідношення на валютному ринку попиту і пропозиції певної грошової одиниці і викликають кореляцію її обмінного курсу.
Розглянемо як даний механізм реалізовувався в Україні в 2010 році.
На тлі покращення показників платіжного балансу у березні-червні 2010 року (формування позитивного рахунку поточних операцій в умовах утворення з квітня профіциту зовнішньоторговельного балансу та відновлення з березня притоку капіталу за фінансовим рахунком) домінування попиту на іноземну валюту на міжбанківському ринку змінилося стійким перевищенням її пропозиції[1].
Поточна ситуація на міжбанку (підвищений попит на валюту) грає на руку НБУ, оскільки регулятор вилучає гроші з економіки, скуповуючи гривню з початку осені 2010 року[1].
НБУ скуповує надлишок валюти на ринку за рахунок вже випущеної гривні (якщо у нього надлишок коштів на рахівницях) або за рахунок додаткової емісії (якщо гривні не вистачає). Емісія таки відбулася в кінці 2010 року. Додаткова кількість гривні в обігу за рахунок інтервенцій Нацбанку і дії грошового мультиплікатора викликає додатковий попит на товари і послуги, що підштовхує ціни вгору. За підсумками 2010 року монетарна база в Україні зросла на 15,6% (майже вклалися в умови кредитування за програмою «Stand by», де зростання грошової маси не повинно перевищувати 15,4% )[7].
В обох випадках (як емісії, так і викиду вже наявної гривні на ринок) кількість національних дензнаків у обігу збільшується навіть більшою мірою, ніж обсяг покупки валюти через дію мультиплікатора. Мультиплікатор же виникає в результаті оборотності грошей через банки. Зараз значення грошового мультиплікатора знаходиться на рівні 2,5, і даний показник контрольований емісією.
Здійснення валютних інтервенції зумовлено зростанням валютних резервів НБУ. За даними Нацбанку, міжнародні резерви України у грудні 2010 року зросли на 3,1%, або на 1,037 млрд. доларів, - до 34,576 млрд. доларів[7].
Стабільне зростання валютних резервів країни - факт позитивний. Але, враховуючи високу залежність країни від зовнішнього ринку, який не перестає штормити, $30 мільярдів не так багато. А тому уряд не перестає вести переговори з МВФ, оскільки кредитування за програмою «Stand-by» може покрити 80% валютних резервів України [7].
Зростання валютних резервів вказує на здатність НБУ підтримувати стабільність гривні і запобігати різким коливанням валютного курсу. Підтримка валютного курсу та конвертованість валют є ще одним дієвим механізмом валютного регулювання. Крім того НБУ, проводячи валютні інтервенції, прагне уповільнити зміни валютного курсу, щоб запобігти різким змінам конкурентоспроможності експортних секторів економіки, запобігти коливанню рівня зайнятості та інфляційних тенденцій.
Згідно основних засад грошової політики України на 2011 рік уряд прогнозує, що загальний розвиток валютного ринку у 2012-2014 роках визначатиметься низкою вже існуючих тенденцій, а також ефективністю зусиль, спрямованих на поглиблення структурних перетворень у вітчизняній економіці. Суттєвий вплив на динаміку загального балансу попиту та пропозиції іноземної валюти матимуть заплановані обсяги платежів за зовнішніми борговими зобов’язаннями, а також структура їх фінансування. При цьому розмір надходжень за зовнішніми кредитами значною мірою впливатиме на загальний стан не лише рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій, але й всього платіжного балансу. Тому нетто-баланс попиту та пропозиції іноземної валюти на внутрішньому ринку та курсова динаміка гривні знаходитимуться під прямим впливом позичкової активності вітчизняних банків та підприємств [6].
Поетапне зняття регулятивних обмежень на валютному ринку України узгоджуватиметься з темпами економічного зростання, рівнем конкурентоспроможності вітчизняної продукції, зниженням доларизації економічних відносин та посиленням стійкості національної фінансової системи, включаючи її здатність автономно нівелювати шокові валютні коливання з використанням інструментів фондового ринку.
Валютна політика враховуватиме можливість підвищення курсової гнучкості гривні, що відображатиме зміни у співвідношенні попиту та пропозиції на валютному ринку.
Офіційний курс гривні до долара США встановлюватиметься на підставі її котирувань на міжбанківському ринку, сприяючи формуванню в суспільстві об’єктивної оцінки валютних ризиків.
Валютні інтервенції передбачатимуть необхідність досягнення інфляційних цілей, згладжування різких курсових коливань гривні та підвищення міжнародних резервів до рівня, що забезпечує необхідний захист національної економіки від негативних зовнішніх шоків. Крім того, враховуватиметься, що за існуючими критеріями безпеки обсяг міжнародних резервів має становити не менше ніж 100% короткострокового боргу країни за залишковим терміном погашення.
Валютне регулювання передбачатиме заходи з удосконалення моніторингу зовнішніх запозичень, своєчасної ідентифікації системних ризиків, їх мінімізацію шляхом сприяння іноземним капіталовкладенням в українську економіку[6].
В умовах зміни економічної ситуації в країні активізуються зміни в законодавстві щодо валютного регулювання з метою підтримки ліквідності грошової маси, тобто в Україні відбувається постійний розвиток валютних відносин.
Таким чином, виважене регулювання обсягу монетарної бази дозволятиме Національному банку, з одного боку, вчасно реагувати на монетарні ризики посилення інфляційного та девальваційного тиску, а з іншого – сприяти в межах компетенції стабільності фінансової системи через забезпечення на ринку необхідного обсягу ліквідності. Такі підходи відповідають засадам стабілізаційної програми «Stand-by», яка підтримується Міжнародним валютним фондом.

Список використаних джерел

1. Аналітична записка щодо ситуації на валютному ринку у I кварталі 2010 року//Міністерство економічного розвитку та торгівлі//[ http://www.me.gov.ua]
2. Дєнков Д. Валютні війни поховають гривню?/Д. Дєнков//Економічна правда від 25 жовтня 2010 року// [http://www.epravda.com.ua].
3. Кабанов В. Г. Сучасний стан валютного ринку України та шляхи стабілізації негативних явищ в умовах кризи / В. Г. Кабанов // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2009. - № 4. - С. 53-58.
4. Майна Н. Економічні підсумки десятиліття/Н. Майна// Про гроші від 31 грудня 2010 року// [http://news.finance.ua/ua].
5. Основні засади грошово-кредитної політики на 2010 рік//[http://www.bank.gov.ua].
6. Основні засади грошово-кредитної політики на 2011 рік//[http://www.bank.gov.ua].
7. Офіційний сайт Національного банку Eкраїни//[http://www.bank.gov.ua].
8. Офіційний сайт Державного комітету статистики України//[http://www.ukrstat.gov.ua].
9. Центральний банк і грошово-кредитна політика: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / М. Ф. Пуховкіна, Т. П. Остапишин, В. С. Білошапка та ін. − 2-ге вид., перероб. і доп. − К.: КНЕУ. – 2003. – 180 с.
10. Черніков А. Сім факторів інфляції/ А. Черніков// Економічна правда від 15 лютого 2011 року// [http://www.epravda.com.ua].