У даній статті досліджується окремі практичні питання емісії, обігу та відображення в обліку електронних грошей. Узагальнено досвід використання електронних грошей в міжнародних та національних платіжних системах.
Електронні гроші незважаючи на широке використання у системі розрахунків та платежів залишаються малодослідженим об’єктом в науковій економічній літературі.
Окремими дослідженнями щодо суті, ролі, значення та розвитку електронних грошей в Україні займалися такі українські вчені, як М. Савлук [1], С. Овсєєнко, В. Міщенко, О. Махаєва А. Мороз, М. Пуховкіна та інші, однак детального дослідження, яке б охоплювало все коло питань щодо обігу електронних грошей не проводилося. Крім того, ніхто не займався питаннями їх відображення в бухгалтерському обліку, ефективності їх застосування, специфікою контролю та обігу. Метою даної статті є дослідження сутності електронних грошей та перспектив їх розвитку в Україні.
У 2008 році НБУ затвердив Положення про електронні гроші в Україні, яке регламентує діяльність, пов’язану з випуском електронних грошей в Україні, та запроваджує моніторинг за такою діяльністю. Згідно даного положення: електронні гроші – це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов’язанням емітента [2]. Дане визначення відповідає Директиві Європейського Парламенту і Ради ЄС від 2000 року, яке під електронними грошима (e-money) розуміє грошову вартість, що зберігається на електронному пристрої; емітується під час отримання грошових коштів у вартісному вимірнику, не меншому ніж емітована грошова вартість; приймається як засіб платежу підприємствами, іншими ніж емітент [3].
Поняття «електронні гроші» можна розглядати з економічної, технічної та юридичної точок зору.
З юридичної точки зору електронні гроші є грошовим зобов’язанням емітента, який повинен обміняти їх на традиційні гроші за вимогою пред’явника. З технічної точки зору електронні гроші – це електронний запис про певний обсяг вартості, який захищений відповідними криптографічними алгоритмами. З економічної точки зору електронні гроші прив’язані до певної традиційної грошової одиниці або мають установлений фіксований курс обміну, тому їм властиві функції, які притаманні традиційним грошам, а саме міра вартості та засіб обігу. Вони фактично є ідеальною формою грошей, яка не має матеріальної форми і має цінність тільки тому, що інші учасники погоджуються приймати їх як платіжний засіб.
У період 2005-2006 рр. спостерігалося постійне збільшення обсягу електронних грошей, проте фінансова криза вплинула на цей процес і за 2008 рік їхній обсяг не збільшився.
В Україні електронні гроші на основі карток запроваджені наперед оплаченими картками міжнародної платіжної системи MasterCard та картками Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП). Електронні гроші на основі карток є досить поширеними у світі і в Україні. Вони представлені смарт-картками з вбудованим чипом, що містить інформацію про суму електронних грошей. Обіг електронних грошей на картках завершується після першої операції з купівлі товарів і надання послуг. Торговці, які приймають ці електронні гроші, лише пред’являють їх для здійснення обміну на готівку або безготівкові кошти.
З 2008 року ( після набрання чинності Положенням НБУ № 178) випуском електронних грошей, так само як і всіх відомих платіжних карток, можуть займатися виключно банки [2]. У такий спосіб НБУ обмежив коло суб’єктів, котрі займалися цим видом діяльності. НБУ застеріг, що сума випущених банком електронних грошей не може перевищувати суму готівкових (безготівкових) коштів, внесених йому при емісії, у вклади, та поповнення рахунків.
Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також відповідальність суб’єктів переказу визначає Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»[4]
Система електронних платежів (СЕП) – це загальнодержавна платіжна система, яка забезпечує здійснення розрахунків в електронній формі між банківськими установами (та їх філіями), як за дорученням клієнтів, так і за зобов’язаннями банків один перед одним на території України. Основним документом НБУ, що регламентує проведення розрахунків за допомогою СЕП, є: «Положення про міжбанківські розрахунки в Україні», затверджене постановою НБУ від 27.12.1999 року.
Співтовариство всесвітніх інтербанківських фінансових телекомунікацій (SWIFT) – це акціонерне товариство, яке з другої половини ХХ ст. забезпечує левову долю міжбанківських переказів у світі, використовуючи відповідні комплекси програмно-технічного забезпечення та електронні гроші. За такими ж принципами побудовані абсолютно всі небанківські платіжні системи Western Union, Moneymail, Money bookers та інші.
НСМЕП – це внутрішньодержавна банківська багатоемітентна платіжна система масових платежів, у якій розрахунки за товари та послуги одержання готівки та інші операції здійснюється за допомогою платіжних смарт-карток за технологією розробленою НБУ [5], який розглядає цю систему як продовження СЕП та необхідним етапом у справі формування єдиного платіжного простору в Україні.
Метою створення НСМЕП є розробка та впровадження в Україні відносно дешевої надійно захищеної автоматизованої системи безготівкових розрахунків, яка в основному розрахована на роботу в режимі «off-line».
У НСМЕП застосовують платіжні картки з вбудованими чіп-модулями – смарт-картки. Смарт-картка, яка є носієм копії фінансової інформації НСМЕП, на відміну від пластикової картки з магнітною смугою, якнайповніше задовольняє вимоги безпеки. На її основі створено високоефективну офф-лайнову технологією, тобто таку, що не потребує оперативного зв’язку з банківським рахунком під час виконання платіжних операцій і яка значно зменшує експлуатаційні витрати, це дуже важливо, враховуючи недостатньо високу якість вітчизняних каналів зв’язку.
За рахунок цього участь в НСМЕП може брати населення України з малими доходами (пенсіонери, студенти, школярі), а швидкість обслуговування набагато більша, ніж при розрахунках готівкою та операціях картками з магнітною смугою.
Висновки:
Єдине, що об’єднує всі сучасні платіжні системи є використання електронних грошей. Таким чином електронні гроші є основою функціонування всіх платіжних систем дозволяють забезпечити надійність, оперативність переказів та комфортність для користувачів і членів платіжних систем. Як об’єкт наукового дослідження електронні гроші потребують подальшого дослідження особливості їх функціонування та практичного використання.
Список використаної літератури:
1. Савлук М. Електронні гроші: сутність та порівняльний аналіз якісних властивостей // Вісник НБУ – 2004. - №11. – С.10.
2. Положення про електронні гроші в Україні, затв. Постановою Правління НБУ від 25.06.2008 р. № 178.
3. Директива Європейського Парламенту і Ради 200/46/ЄС від 18.09.2000 р.
4. Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (Відомості Верховної Ради України 2001, №29, ст. 137).
5. Національна система масових електронних платежів // http:// www.bank.gov.ua/ PL_SYST/ NSMEP/ NSMEP/htm.