У статті досліджуються питання доцільності таргетування інфляції в умовах перехідної економіки. Зроблена спроба спрогнозувати наслідки запровадження таргетування інфляції для економіки України.
Твердження «помірна інфляція стимулює економічний розвиток», вважається економічною аксіомою. Звідси, економічного розвитку можна досягти за стабільної та низької інфляції. Проте у слаборозвинутих економіках інколи цей чинник не спрацьовує.
Над проблемами інфляції та її соціально-економічними наслідками, працювала велика плеяда світових та вітчизняних вчених, починаючи від засновника сучасного монетаризму М. Фрідмена і його послідовників М. Лейдера, Ф. Мишкіна і закінчуючи відомими українськими економістами А. Гальчинським, М. Савлуком, М. Пуховкіною, І. Дзюблюком та іншими.
Зважаючи на прикрі наслідки інфляції, що проявилася у другій половині ХХ століття (в Україні у 90-х роках), більшість європейських країн, окрім активної антиінфляційної політики, розпочали таргетування інфляції.
Незважаючи на актуальність, теорія та практика таргетування, опрацьовані сьогодні недостатньо, у тому числі й вітчизняною економічною наукою. Дана стаття присвячена в основному практичним аспектам таргетування (управління, прогнозування) інфляції.
Висока і нестабільна інфляція є несприятливою для економіки, тим паче для країн з перехідною економікою, до яких відноситься Україна, адже, вона зменшує темпи зросту інвестицій та знижує кредитну активність. В Україні інвестиції в основний капітал фінансуються за рахунок власних коштів підприємств, але останні здебільшого не є самоокупними і не можуть самофінансуватися. Висока і нестабільна інфляція, яка не дозволяє знижувати рівень відсоткових ставок банків, викликає додаткові витрати бюджету та створює валютні ризики для економіки. Перевищення показників інфляції в Україні над показниками інших країн веде до падіння цінової конкурентоспроможності економіки, і нарешті, висока інфляція є додатковим податком, для тих, чиї доходи деноміновані у національній валюті, оскільки знижує норму заощаджень серед населення [3, c.4].
«Цінова стабільність» - це постійне незначне зростання цін, тобто низька і стабільна інфляція. А. Грінспен вважав, що інфляційні очікування можуть бути закріпленими у довгостроковому періоді за допомогою певної прозорої заяви центрального банку. Щоб досягти низької та стабільної інфляції, більшість країн застосовує систему інфляційного таргетування, що дає змогу підвищити ефективність монетарної політики.
Бажаний результат, буде досягнутий, якщо перехід до таргетування буде супроводжуватися структурними змінами, удосконаленням соціальних програм, розвитком фінансових ринків, разом із іншими заходами щодо зниження інфляції. Потрібний певний перехідний період, тривалість якого залежить від поточного рівня інфляції та сучасного стану економіки.
Рішення, загалом центрального банку, про перехід до таргетування має погоджуватися з урядом, оскільки це рішення може бути частиною ширшого пакета економічних реформ. Додатковими умовами таргетування інфляції можуть стати:
- незалежність і прозорість монетарної політики центрального банку;
- здоровий стан державних фінансів та стала макроекономічна стабільність;
- якісна методологія прогнозу інфляції[3, c.5].
Важливим чинником економічного розвитку і, зокрема, успішної реалізації заходів таргетування є довіра суспільства до влади. Для забезпечення такої довіри необхідно:
1) законодавчо визначати рівень інфляції на довгостроковий період;
2) удосконалити інструментарій проведення монетарної політики;
3) налагодити конструктивний діалог уряду і центрального банку із суспільством.
Для переходу до таргетування потрібне законодавче закріплення угоди про співпрацю між НБУ та урядом про досягнення цінової стабільності. Упродовж останніх років перед Україною постало триєдине завдання:
- пом’якшити зовнішні та внутрішні чинники на ключових товарних ринках шляхом проведення адекватної торговельної, бюджетної та структурної політики.
- підвищити ефективність управління цінової політики;
- підвищити якість фіскальної та регуляторної політики[3, c.6].
Все це має допомогти монетарній політиці у формуванні низько-інфляційного середовища, є важливою передумовою успішного запровадження таргетування.
Ряд країн допускалися помилок в таргетуванні інфляції, орієнтуючись на контроль «чистої інфляції». Краще таргетувати індекс споживчих цін, а перехід до режиму, можна проводити прозоро, публічно з наперед визначеним рівнем інфляції на весь період.
Якщо, цінова конкурентоспроможність економіки визначається зміною ефективного обмінного курсу, а не номінального, тоді підтримати економічну конкурентоспроможність на постійній основі потрібно шляхом підвищення продуктивності праці, поліпшення якості експортного товару та диверсифікацією ринків збуту.
Отже, монетарний режим таргетування має допомогти розвитку економіки України, але для запровадження інфляційного таргетування необхідно створити комплекс економічних та політичних передумов, чітко розуміти ефективність впливу на інфляцію інструментів грошово-кредитної політики, мати в наявності інструментарій для прогнозування інфляції. Тільки за таких умов можна буде запровадити таргетування інфляції.
Таргетування допоможе Україні забезпечити цінову стабільність за умови збереження незалежності центрального банку, прозорості стратегій монетарної політики, наявності зрозумілого плану дій, визначення чітких цілей та рішень. Все це сприятиме удосконаленню системи комунікацій НБУ із суспільством, оздоровленню державних фінансів та досягненню макроекономічної стабільності.
Список використаної літератури:
1. Гальчинский А.С. Основи економічної теорії/А.С. Гальчинський, П.С Єщенко, Ю.І. Палкін – Вища школа – 1995. — С. 480.
2. Мороз А. М. Національний банк і грошово-кредитна політика: Підручник./А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пудовкіна.—Київ.- 2002.— С.476.
3. Петрик О. Інфляція в Україні: проблеми, ризики, перспективи О. Петрик//Вісник НБУ.— 2007.— №3.— С.2-8.