У 1990 – 1994 роках всі країни Східної Європи відчули на собі проблему скорочення пенсійних внесків та зростання чисельності пенсіонерів. Внаслідок переходу економіки в тіньовий сектор виникла проблема несплати пенсійних внесків, що більше загострило існуючі фінансові та політичні проблеми. Деякі країни вирішили проблеми інвестування та фінансового забезпечення довгострокових пенсій перейшовши до багаторівневої пенсійної системи, за якою фінансування здійснюється за рахунок роботодавців через приватні пенсійні фонди третього рівня пенсійної системи або за рахунок держави. Інші країни відійшли від державної монополії солідарної системи та запровадили добровільне приватне пенсійне забезпечення[1].
Сьогодні пенсійна система України знаходиться в процесі реформування, мета якого створення дієвої багаторівневої пенсійної системи, яка складається з обов’язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, шляхом застосування накопичувальних механізмів та формування недержавних пенсійних фондів. Спираючись на досвід європейських країн можна стверджувати, що впровадження та розвиток недержавних пенсійних фондів є вагомим аспектом у процесі забезпечення стабільності доходів населення та економічного розвитку країни.
Проблеми соціальної політики та пенсійного забезпечення вивчалися багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими. Питання недержавного пенсійного страхування відображено у наукових працях таких відомих вчених, як А.Бахмач, І.Васькович, В.Грушко, І. Ломанов, В. Новіков, В. Яценко та ін. Проте, недостатньо опрацьованими залишаються проблеми організації недержавного пенсійного страхування та перспективи його розвитку.
Розглядаючи процес реформування пенсійних систем східноєвропейських країн бачимо, що частина обов’язкових внесків із солідарної пенсійної системи була спрямована до приватних фінансових установ (пенсійних фондів), які відкривають для кожного працівника персональний рахунок обліку внесків та інвестують нагромаджені кошти задля отримання прибутку. Приклад проведення реформи через запровадження умовно-нагромаджувальних пенсійних рахунків падала Латвія, використавши метод розроблений Швецією. Латвійську пенсійну систему перетворили в нову систему на основі персональних пенсійних рахунків. Розмір пенсійних внесків, які обліковуються на рахунках, коригується відносно рівня зростання середньої заробітної плати в країні. Розмір пенсії кожної особи залежить від умовно-нагромадженої суми, облікованої на персональному пенсійному рахунку, яку ділять на середню тривалість життя для особи пенсійного віку в момент виходу на пенсію. Таким чином система автоматично реагує на зміни у базі внесків та середньої тривалості життя.
В Україні розпочато широкомасштабне реформування пенсійної системи,пріоритетним напрямком якого є запровадження накопичувальної складової державного пенсійного страхування та накопичувальної системи недержавного пенсійного забезпечення. Зараз виникає багато невирішених питань, що заважають реалізувати намічені плани. Проблемою є нерозуміння людей суті нової пенсійної системи та переваг, що вона надає безпосередньо їм та державі. З приводу цього проводяться інформаційно-роз’яснювальні роботи, але їх рівень є недостатнім.
Необхідно вирішити питання підвищення привабливості для пенсійної системи державних боргових цінних паперів, прискорити впровадження в обіг іпотечних цінних паперів, створити умови для виведення на організований фондовий ринок нових корпоративних цінних паперів[2, с.53].
Потребує реального опрацювання механізм роботи з накопичувальними рахунками. Не можна зволікати з вирішенням достатньо складних методологічних, процедурних та організаційних питань впровадження накопичувальної системи.
Україна може обрати власних шлях вирішення даних проблем тай взагалі свій шлях реформування пенсійної системи, але варто все таки враховувати досвід інших країн.Світовий досвід з розвинутою сферою недержаного пенсійного забезпечення показує, що виплати з недержавного пенсійного фонду завжди перевищують державні пенсії, і поступово витісняють солідарну систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.У європейських країнах недержавні пенсійні фонди за своїм фінансовим потенціалом та впливом на соціально-економічний розвиток держави займають вагоме місце серед сегментів фінансового ринку.
Отже, реформування пенсійного забезпечення має створити умови для підвищення рівня пенсій, раціонального перерозподілу функцій між державою, роботодавцями і працюючими щодо соціального захисту громадян пенсійного віку, та залучити накопичувальні пенсійні кошти для економічного зростання країни. Виходячи з цього вірне вирішення питань розвитку недержавних пенсійних фондів, матиме велике значення для майбутнього добробуту України.
Список використаних джерел:
1. Порівняння Пенсійної системи в країнах Європи та СНД. Бесплатныепубликации для личногоознакомления[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.diplomukr.com.ua/news
2. Вінер М. Як створити систему недержавного пенсійного забезпечення, якій довірятимуть громадяни //Україна: аспекти праці. – 2000. - №3. – С.52-59.