Транспорт є однією з базових галузей національної економіки, ефективне функціонування якої є необхідною умовою для забезпечення обороноздатності, захисту економічних інтересів держави, підвищення рівня життя населення. І тому, на сьогоднішній день участь України в міжнародних транспортних послугах є важливим фактором для підтримки конкурентного економічного становища в порівнянні з іншими країнами. Актуальним є те, що перед Україною постає завдання збільшення експортного потенціалу, що спричинене умовами поглиблення світових інтеграційних процесів. У свою чергу, міжнародні транспортні послуги, будучи специфічним товаром, продаються і купуються на міжнародних транспортних ринках, що дає можливість країнам, у тому числі і Україні, проводити свою зовнішньоекономічну діяльність.
Питання розвитку міжнародних транспортних послух в Україні відносилося на розгляд багатьма вченими, економістами. Серед них: Мірошко В.М., Прейгер Д., Малярчук І., Макаренко Ю., Блудова Т.. Такі вчені як Цвєтков М. та Макаренко Ю. аналізують сучасний стан транспортної інфраструктури України, а також напрямки її реформування.
Метою даної роботи є аналіз сучасного стану України на міжнародному ринку транспортних послуг, виділення основних проблем щодо здійснення даної діяльності.
Міжнародний транспорт - це послуги всіх видів транспорту з переміщення предмета транспортної операції, що надаються резидентами однієї країни резидентам іншої країни. І тому спектр транспортних послуг є широким.
Відповідно вигідне економіко-географічне положення України, роль транспортної галузі у забезпеченні позитивного балансу зовнішньоторговельних операцій повинна збільшуватися.[1] Це можна забезпечити шляхом спрямування зусиль на розбудову транспортної інфраструктури з урахуванням конкурентоспроможності транспортної мережі України у світову транспортну систему, а також забезпечення відповідності роботи транспортної системи новим вимогам, які залежать від розвитку економіки країни, забезпечення високої якості та швидкості здійснення як внутрішніх, так і міжнародних перевезень.
Україна має досить розгалужену транспортну інфраструктуру, яка за системою таких показників, як рівень забезпечення швидкості, інформаційне забезпечення, збереження вантажу, рівень обслуговування на кордоні, сервіс на дорогах, відстає від вимог міжнародних стандартів.
У структурі зовнішньоекономічних вантажопотоків через державний кордон України найбільшу частину займає транзит – 54,2%. Експорт становить 27,4% зовнішньоекономічних вантажопотоків через державний кордон України, імпорт – 18,4%. Якщо розглядати структуру зовнішньоекономічних вантажопотоків за видами транспорту, то найбільший обсяг припадає на трубопровідний транспорт – 177 397,79 тис.т,або 43% загального обсягу вантажопотоків через державний кордон. Велика частка припадає також на залізничний транспорт - 169 686,01 тис.т, що становить 41,22%. У структурі експортних вантажопотоків переважає залізничний транспорт – 59,44%, імпортних та транзитних – трубопровідний (відповідно 44,24% та 64,47%). Найменші обсяги зовнішньоекономічних вантажопотоків через кордон України припадають на авіаційний та річковий транспорт. Частка вітчизняного морського флоту у відправленнях експортних і транзитних вантажів становить 8%. І тому в країні спостерігається витіснення українських перевізників із міжнародних ринків перевезень через втрату флоту, захоплення ринку перевезень транспортними та експедиторськими компаніями. [2]
Значну роль у розвитку транспортних послуг, які надає Україна іншим країнам, відіграє транспортно-дорожній комплекс західноукраїнських областей, який забезпечує належний рівень обслуговування міжнародних автомобільних перевезень у напрямках міжнародних транспортних коридорів. Таким чином, головним завданням галузі автомобільного транспорту на період 2005 -2015 рр. є створення належних умов для входження українських міжнародних перевізників в європейську транспортну систему. На даний час в Україні налагоджено взаємовідносини в міжнародному автомобільному сполученні з 48 країнами.[3]
У зв’язку з цим, на міжнародному рівні Україна приєдналася або проводить процедури приєднання до основних конвенцій і багатосторонніх угод у галузі транспорту. Серед цих заходів найважливішими є приєднання до Конвенцій про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), проведення роботи щодо підписання Конвенції про процедуру міжнародного митного транзиту під час перевезення вантажів залізничним транспортом, розробка проекту Закону «Про приєднання України до Конвенції про спільну транзитну процедуру» та ін..[4]
Отже, для подальшого ефективного функціонування транспортної системи України потрібно забезпечити відповідну діяльність нормативно-правової бази, зростання експорту транспортних послуг на основі правильного використання конкурентних переваг країни, таких як вигідне економіко-географічне положення країни, мережі транспортних шляхів, можливість реалізації транспортних проектів. Вирішення цих завдань дасть змогу створити транспортну систему, яка відповідатиме світовому ринку транспортних послуг.

Список використаних джерел:
1. «Про схвалення Транспортної стратегії України на період до 2020 року», схвалено розпорядженням КМУ від 20 жовтня 2010р. №2174-р.
http://www.nau.kiev.ua/index.p....-%D1%80
2. Проблеми та основні напрямки реформування залізничного транспорту України / Ю.М. Цвєтков, М.В. Макаренко та ін. – К.:КУЕТТ, 2008. – 222 с.
3. Підсумки та тенденції розвитку міжнародних автомобільних перевезень//http://wwwbusiness.if.ua/themes/business/material.asp?folder=1984₰matlID=2887.
4. Пікулик О.С. «Міжнародні економічні відносини» / Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки/ - 2008.- 106с.