Актуальність. Система забезпечення економічної безпеки здебільшого залежить саме від управління зовнішньоекономічною діяльністю. Також хотілось б зазначити, що економічна безпека вважається головною складовою національної безпеки, а також має властивість визначати державну спроможність, щодо забезпечення захисту національних економічних інтересів як від внутрішніх, так і від зовнішніх загроз.
Дослідженням даної теми займались такі вчені: Ковальчук Т.Т., Разумкова О., Пастернак-Таранушенко Г., Губський Б., Жаліло Я..
Метою написання даної статті є пізнання сутності системи забезпечення економічної безпеки, визначення її загроз, а також пошук шляхів їх недопущення.
Через те, що проблематика національної безпеки переважно має найвищий статус в державній політиці, поняття економічної безпеки стає аргументом, щодо прийняття політичних рішень. Система забезпечення економічної безпеки передбачає здійснення постійного моніторингу соціально–економічних процесів з точки зору їхнього впливу на стан економічної безпеки, оцінку з цих позицій стратегічних програм, нормативно–правових актів, а також аналіз ефективності поточних рішень у сфері економічної політики. Відтак, визначення поняття економічної безпеки має визначальне значення для формування державної політики в економічній сфері загалом.[6]
Належний рівень економічної безпеки досягається здійсненням єдиної державної політики, яка підкріплена системою заходів, щодо внутрішніх та зовнішніх загроз. Без такої політики неможливо домогтися виходу з кризи, стабілізувати економічну ситуацію в Україні, створити ефективні механізми соціального захисту населення.
Зважаючи на досить тривалу економічну кризу, доцільно на базі Концепції економічної безпеки розробити державну стратегію національної економічної безпеки. Вона повинна базуватися на багатоваріантності прогнозів соціально-економічного розвитку України.
Державна стратегія національної економічної безпеки повинна передбачати:
- характеристику та класифікацію внутрішніх і зовнішніх загроз;
- визначення і моніторинг факторів, які підривають соціально-економічну систему держави;
- визначення критеріїв і параметрів, які характеризують національні економічні інтереси;
- формування економічної політики та необхідного механізму, що усуває або пом'якшує дію факторів, які підривають соціально-економічну систему держави;
- управління та координацію діяльності органів державної влади по забезпеченню економічної безпеки на національному, регіональному і глобальному рівнях.
У зв'язку з тим, що Конституція України покладає на Верховну Раду України визначення основ національної безпеки, в її складі створено постійний Комітет з питань національної і глобальної економічної безпеки.
До сфери компетенції такого Комітету відноситься:
- розробка законодавчої бази економічної безпеки;
- розгляд законопроектів щодо їхньої відповідності вимогам економічної безпеки та національних економічних інтересів;
- контроль за процесом приєднання України до системи ГАТТ/СОТ та вступу до інших міжнародних економічних організацій;
- контроль за укладанням та підготовкою пропозицій щодо ратифікації міжнародних угод, які стосуються питань економічної безпеки тощо.
Система забезпечення економічної безпеки повинна відповідати таким основним вимогам, як функціонувати в рамках, визначених законом; забезпечувати надійний захист національної економіки; прогнозувати і своєчасно відвертати загрози економічній безпеці.
Вона повинна охоплювати органи законодавчої, виконавчої і судової влади, організації окремих громадян та їхні об'єднання і функціонувати в таких режимах:
- повсякденному;
- підвищеної готовності;
- глобального та локального застосування.
Необхідність втручання держави в економіку зумовлена саме створенням умов для ефективного функціонування самого ринкового механізму, усуненням негативних наслідків ринкових процесів, захистом національних інтересів на світовому ринку, вирішення проблем, які ринковий механізм вирішити не може або вирішує їх погано.
Економічна безпека - це стан держави, за яким вона забезпечена можливістю створення і розвитку умов для плідного життя її населення, перспективного розвитку її економіки в майбутньому та в зростанні добробуту її мешканців. Вона являє собою комплексну систему, що створюється завдяки виконанню визначеної кількості дій і має багато напрямків:
1.Демографічна безпека - дозволить визначити як в сьогоденні, так і на перспективу, наявність трудових ресурсів, їх склад та можливості, які кошти та заходи застосувати, щоб створити потрібну державі демографічну ситуацію, як забезпечити економічну безпеку мешканцям країни та запобігти демографічній експансії інших народів.
2.Екологічна безпека - напрямок забезпечення економічної безпеки держави задля створення населенню країни найбільш сприятливих умов щодо існування та плідного життя.
3.Продовольча безпека - одна з умов існування людей, тварин, рослин.
4.Військова безпека - один з найбільш коштовних (для народного господарства країни) напрямків економічної безпеки.
5.Ресурсна безпека - найбільш вразливий напрямок економічної безпеки.
6.Прісноводна безпека - різновид продовольчої безпеки, водночас, різновид ресурсної безпеки.
7.Енергетична безпека - один з головних напрямків збереження економічної безпеки держави, різновид ресурсної безпеки.
8.Цінова безпека - різновид безпеки, що має найбільший вплив на економіку.
9.Фінансово-грошова безпека - різновид безпеки, що має вплив на всі галузі економіки держави.
10.Політична безпека - один з найголовніших різновидів безпеки, що використовує політичні засоби для економічного та соціального балансу (або його відсутності) державного устрою.
11.Соціальна безпека - різновид безпеки, що базується на психічному та психологічному стані населення країни.
12.Кримінальна безпека - різновид безпеки, який не має конкретного носія, але потужно впливає на економічний стан держави (через економічні злочини) та її мешканців (через вбивства, ґвалтування, крадіжки, пограбування).
13.Медична безпека - один з найважливіших різновидів безпеки, який має вплив на будь-яку сферу діяльності людини.
14.Інформаційна безпека – зараз набуває найбільшої значимості через дещо завищену вагу засобів масової інформації.
Будь-яка концепція економічної безпеки держави будується на відомій тріаді: “інтереси – загрози – захист”. Перехід до інноваційної моделі соціально-економічного розвитку вимагає нових підходів до побудови такої тріади.
Наприклад, в частині визначення життєво важливих економічних інтересів України на сучасному етапі в рамках концепції в умовах нової господарської парадигми і розвитку глобальних процесів потрібно насамперед враховувати зміну акцентів у підпорядкуванні і взаємовпливі, по-перше, особистих, суспільних і державних інтересів, і по-друге, внутрішньо- і зовнішньоекономічних інтересів України.
Визначення критеріїв і параметрів, що характеризують загальноекономічну кон’юнктуру, а також системи показників стану динаміки тієї чи іншої сфери безпеки дозволяє забезпечити комплексне відображення, по-перше, всієї сукупності чинників, які впливають на рівень даної сфери безпеки, по-друге, всієї повноти суперечностей всередині самої сфери як джерел загрози економічній безпеці.
Щодо найбільш значних сучасних загроз економічній безпеці держави, то вони зумовлені:
- нестійкістю економічного зростання та його надмірною залежністю від зовнішніх чинників;
- збереженням структурних деформацій у національній економіці, неефективністю використання матеріальних ресурсів, зокрема енергетичних, переважанням галузей з невеликою часткою доданої вартості, що спричиняє низьку конкурентоспроможність вітчизняної продукції;
- неефективністю захисту права власності, відсутністю умов для формування необхідного інвестиційного потенціалу в національній економіці, зокрема розвинених фінансового та фондового ринків, несприятливим макроекономічним та політико-правовим кліматом для залучення іноземних інвестицій та розвитку внутрішнього інвестиційного процесу;
- високим рівнем тінізації економіки, зумовленим, зокрема, поширенням тіньової зайнятості, розповсюдженням напівлегальних методів ухилення від оподаткування, криміналізацією економічних відносин, наявністю в країні організованих злочинних угруповань, що претендують на контроль над діяльністю суб’єктів господарювання.
Щоб запобігти або усунути появу конкретної загрози, застосовується третій головний базовий елемент в економічній безпеці – захист. Він втілює в собі комплекс заходів по запобіганню або локалізації збитків, нейтралізації небезпек. Методи та заходи по здійсненню захисту можуть бути досить різноманітними і не обов’язково симетричними загрозам. Головна властивість і направленість таких заходів – їх адекватність загрозам та зниження рівня небезпеки. Держава повинна забезпечити всі види захисту як своїх економічних інтересів, так і інтересів суспільних структур та громадян. При цьому, головними принципами забезпечення захисту як процесу повинні бути:
а) законність;
б) отримання балансу інтересів держави, підприємств різних форм власності і фізичних осіб;
в) їх взаємна відповідальність по забезпеченню захисту.
Одним із важливих аспектів зовнішньоекономічної діяльності є з'ясування функцій управління економічної безпеки як обов'язків або здатності до діяльності.
Кожній функції управління властиве конкретне умовно замкнуте коло операцій або видів діяльності. Функції управління виконують роль і збудників мотивації і фактичної їх реалізації. Функції управління покликані формувати і підтримувати необхідні умови для уникнення витрат у зовнішньоекономічній діяльності на засадах економічної безпеки.
До найбільш характерних функцій управління економічною безпекою відносяться:
- завчасне передбачення ситуацій можливого виникнення процесів як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках, що можуть завдати економічної шкоди зовнішньоекономічній діяльності;
- опрацювання спеціального фінансового і правового клімату, спрямованого на недопущення деструктивного розвитку зовнішньоекономічної діяльності;
- забезпечення оптимального співвідношення між адміністративними, економічними і правовими важелями впливу на економічну безпеку зовнішньоекономічної діяльності;
- активізація процесу пошуку оптимального співвідношення між протекціонізмом та лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності;
- формування системи стимулів з метою підвищення зацікавленості суб'єктів до забезпечення економічної безпеки зовнішньоекономічної діяльності;
- пошук та систематизація найбільш типових факторів, з якими пов'язані причини виникнення деструктивних процесів у розвитку зовнішньоекономічної діяльності, появою в ній структурної кризи;
- формування наукової бази для створення сучасної системи підготовки фахівців з метою забезпечення економічної безпеки в сфері зовнішньоекономічної діяльності кваліфікованими кадрами та для зміцнення інформаційного поля експортно-імпортних операцій як важливої передумови зростання рівня економічної безпеки.
Для забезпечення економічної безпеки зовнішньоекономічної діяльності важливе значення має наукове обгрунтування місця і ролі такої категорії, як механізм економічної безпеки, в якому економічні явища відбуваються у взаємозалежному імпульсивно-послідовному порядку, тобто, початкове явище обумовлює наступне. Економічний механізм не має кількісного виміру, в ньому завжди будь-яке кінцеве явище «поглинає» попереднє.
З огляду економічної безпеки важливо, щоб економічний механізм спрямовувався на розв'язання вузлових проблем і зокрема на те, щоб зовнішні позичкові зобов'язання до обсягу експорту перевищували - 50%; зростання експорту товарів; зовнішньоекономічна діяльність була одним із головних джерел валютних надходжень в національну економіку; експортно-орієнтовані підприємства мали можливість суттєво зміцнити свій фінансовий стан; зростання темпів імпорту товарів не перевищувало темпи зростання експорту товарів; уникати дисбалансу між зовнішнім і внутрішнім ринками; обмежити розбіжності між фактичним експортним потенціалом і фактичними значеннями експортних поставок; не знижувати валютні ресурси експорту у тому числі за рахунок бартеризації.
Отже, підвівши підсумки по вище сказаному, потрібно зазначити, що управління зовнішньоекономічною діяльністю України має великий вплив на систему забезпечення економічної безпеки. Якщо зухвало ставитись до управління зовнішньоекономічною діяльністю, то система забезпечення економічної безпеки стане ще більш не стійкою та легко-вражаючою. Тому потрібно передбачати та бути готовими до найбільш значних сучасних загроз, які можуть негативно вплинути на економічну безпеку держави.

Список використаних джерел:
1. Губський Б. В. Економічна безпека України: методологія виміру, стан і стратегія забезпечення. - К., 2001.
2. Жаліло Я. А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика. - К.: НІСД, 2003. - С. 53-87.
3. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення : монографія / В.Т. Шлемко, І.Ф. Бінько. –К.: НІСД,1997. – Сер. Нац. Безпека. -144с. – Вип. 2.
4. Пастернак-Таранушенко Г. Демографічна складова економічної безпеки. - “Вісник НАН України”,1995, N11-12, С. 26-31.
5. Концепція економічної безпеки України / Ін-т екон. Прогнозування, кер. Проекту В.М. Геєць. –К.: Логос, 1999. -56с.
6. Мунтіян В.І. Економічна безпека України / В.І. Мунтіян. –К.: КВЩ, 1999. – 462 с.