Сьогодні в Україні стали більше приділяти увагу розгляду проблем конкурентоспроможності України та шляхів їх подолання. Проблема конкурентоспроможності країни стає більш актуальною в умовах глобальної боротьби за конкурентні переваги на світових ринках товарів, послуг, капіталів, робочої сили, фінансів та інформації.
Метою дослідження є аналіз визначення конкурентоспроможності та виявлення основних чинників, які формують високу конкурентоспроможність підприємств.
Конкурентоспроможний стан України в умовах євро інтеграційних процесів полягає в тому, що за останні роки рівень економіки країни надалі залишається нестабільним, але не зважаючи на це наша країна шукає шляхи покращення рівня економіки.
Також потрібно зазначити, що у світовому економічному просторі Україна на достатньо низьких позиціях, враховуючи її потенціал та можливості до її економічного зростання. Це обумовлено: зменшенням частки промисловості у ВВП, негативними тенденціями в макроекономічній стабільності, рівнем розвитку фінансового ринку. [2. c. 29]
Дослідженням та знаходженням більш ефективного розв’язку таких проблем займаються: Н.О. Рибак, Є.В. Полунєєв, Д.Г. Лук’яненко, А.М. Поручник, О.О. Циганок та інші, а також важливу роль у дослідженні конкурентоспроможності країн відіграє Всесвітній Економічний Форум.
Міжнародна конкурентоспроможність в теперішній час стає ключовим параметром, що визначає місце держави в геополітичному просторі та в структурі світо господарських зв’язків. Цей параметр не може розглядатись як суто економічний. Потенціал конкурентоспроможності визначається складною комбінацією політичних, економічних, соціальних та культурних факторів. [1. c. 816]
Конкурентоспроможність країни - це здатність економіки країни, держави брати участь в міжнародній торгівлі, утримувати і розширювати певні сегменти на світових ринках, проводити продукцію, відповідну світовим зразкам. Визначається техніко-економічним рівнем виробництва в країні, величиною витрат виробництва, якістю вироблюваних товарів, розвиненістю інфраструктури, наявністю абсолютних і відносних переваг [2].
Існує велика кількість критеріїв оцінки конкурентоспроможності країни.
Згідно з даними Звіту Світового Економічного Форуму (СЕФ) «Глобальний огляд конкурентоспроможності 2010-2011 рр.», Україна посіла 89 місце серед 139 країн світу за рівнем Індексу глобальної конкурентоспроможності (у 2009 – 82 місце серед 133 країн, у 2008 – 115 серед 131 країн).
Індекс глобальної конкурентоспроможності враховує 12 ключових факторів, зокрема такі: стан державних та приватних інститутів; інфраструктура; макроекономічна стабільність; охорона здоров’я та початкова освіта; вища та післядипломна освіта; ефективність товарних ринків; ефективність ринку праці; технологічна готовність; ефективність фінансових ринків; обсяг ринку; «розвиненість» бізнесу; інновації.
Загальний індекс є основою індексу глобальної конкурентоспроможності і складається з субіндексів, про які мовилося вище. Його розрахунок відбувається шляхом зіставлення значень кожного з аналізованих показників і обчислення індексів по кожному з них. На основі отриманих результатів країні привласнюється певне місце в рейтингу, яке прямо пропорційне її балам, тобто, чим вище бали, тим вище рейтинг країни серед інших країн світу, отже, тим вище її конкурентоспроможність.
Згідно зі Звітом, у порівнянні з минулим роком Україні вдалося покращити свої позиції за такими складовими конкурентоспроможності як «інфраструктура» – 68 місце (покращення на 10 позицій), «охорона здоров’я та початкова освіта» – 66 місце (на 2 позицій), а також «інновації» – 52 місце (на 10 позицій).
Разом із тим, значне погіршення відбулося за такими складовими: «стан державних та приватних інститутів» – 134 місце (на 14 позицій); «макроекономічна стабільність» – 132 місце (на 26 позицій); «ефективність товарних ринків» – 129 місце (на 20 позицій); «ефективність фінансових ринків» – 119 місце (на 13 позицій). [4. c. 7]
Дуже малий рівень розвитку підприємств, саме тому більшість сучасних організацій перебувають у кризовому стані, який вимагає залучення антикризових заходів, конкретних скоординованих дій.
Значною мірою перешкоджають зміцненню конкурентоспроможності такі чинники, як: низький рівень розвитку фінансово-кредитної системи; нерозвиненість інфраструктури країни; недостатня гармонізація українських стандартів якості з міжнародними; недостатність державного цільового фінансування науково-технічних розробок; великий ступінь зношеності основних фондів; низький рівень технологічної оснащеності, що вимагає залучення значних об’ємів інвестицій для можливості розвитку високо технологічних виробництв. Все це не дає змогу Україні прирівнятися до стандартів світового ринку.
Для подолання існуючих проблем конкурентоспроможності видається доцільною реалізація заходів за такими основними напрямами, як: гармонізація стандартів якості продукції згідно зі стандартами ЄС; налагодження сучасної інфраструктури; посилення кооперації господарств населення виробників сільськогосподарської продукції; налагодження співпраці між виробниками; збільшення технологічних нововведень, інновацій, що є основним джерелом конкурентоспроможності.
В умовах євро інтеграційних процесів досягнення успіху в конкурентній боротьбі залежить від потенціалу країни, а ефективне вирішення стратегічних і тактичних завдань вимагає пошуку нових чинників підвищення конкурентоспроможності країни. [3. c. 201]
Зараз Україна є країною із слаборозвиненою економікою, що підпорядковується іноземним інтересам. Проте маючи потенціал та можливості забезпечити конкурентоспроможність на європейських та світових ринках, ми повинні створювати передумови для подальшого прогресивного розвитку конкурентоспроможності.
Список використаних джерел:
1. Загорна Т.О. Конкурентоспроможність підприємства: Навчальний посібник / Т.О. Загорна. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006 р. – с. 815-819.
2. Рибак Н.О. Проблеми взаємообумовленості конкурентоспроможності країни / Н.О. Рибак // Вісник. – 2010 р. – №2. – с. 28-30.
3. Циганюк О.О. потенціал підприємства та резерви підвищення конкурентоспроможності // Держава та регіони – 2009 р. – № 4. – с. 200-201.
4. Звіт про конкурентоспроможність України 2010, Фонд «Ефективне управління», http://www.feg.org.ua/ua/article/30.html