Актуальність теми дослідження полягає у виявленні основних проблем транзиту і перспективи розвитку транзитного потенціалу України.. Глобалізація економічних процесів зумовила актуалізацію проблем прискорення термінів вантажних перевезень, розвитку і ефективного використання транзитного потенціалу країн, формування єдиної світової транспортної мережі.
Цю тему досліджували такі видатні вчені як: Блудова Т. В., Пирожков С. І., Прейгер Д. К., Геєць В. М., Гуцал А.Ф., Губський Б.В., Мунтіян В.І., Сухоруков А.І., Пастернак-Таранушенко Г. І, Власюк О.С., Данилишин Б.М., Жаліло Я.А., Шлемко В.Т., Зінько І.Ф., Бегма В.М., Кредисов А.І., Новицький В.Є., Токар Л.П., Антоненко Л.А., Лисецький А.С.
Географічне положення України, розвинена транспортна мережа, наявність незамерзаючих портів повинні сприяти тому, щоб обсяги транзитних вантажопотоків через її територію збільшувалися. Інфраструктура транзиту енергоносіїв є ключовим стратегічним активом для України, обумовленим перевагами географічного розташування країни. Трубопроводи для транзиту нафти і газу поповнюють як бюджет країни, будучи вагомим джерелом доходу для України, так і енергетичну безпеку держави, забезпечуючи постачання нафти і газу на внутрішній ринок. Той факт, що Україна за своїм транзитним потенціалом займає одне з перших місць у Європі, визначає особливу значущість розробки і проведення ефективної транспортної політики. Провідну роль у ній мають відігравати прискорений розвиток транспортної інфраструктури, створення відповідно до міжнародних стандартів національної мережі міжнародних транспортних коридорів, її інтегрування в транспортні системи Європи та Азії, Балтійського і Чорноморського регіонів. Особливої ваги набуває реалізація проектів, які повинні забезпечити Україні участь у формуванні міжнародних транспортно-комунікаційних мереж, зокрема, в доставці каспійських енергоресурсів на внутрішній та міжнародні ринки. Складні та масштабні завдання пов'язані з модернізацією управління транспортними системами, які дадуть можливість поглибити сумісність з мережами країн ЄС. Технологічні потужності національної транспортної інфраструктури дозволяють щорічно перевозити залізницями, внутрішнім водним і автомобільним транспортом і переробляти в портах понад 60-70 млн. т і доставляти трубопроводами до 200 млн. т товарів. Однак фактичні обсяги транзиту становлять лише 200 млн. т, тобто наявний транзитний потенціал України використовується на 70%, а транспорт загального користування без трубопроводів) - лише на 50%.
В останні роки спостерігаються тенденції до певного зростання транзитних перевезень. Основні транзитні вантажопотоки через територію України - це транспортування газу, нафти і нафтопродуктів магістральними газо-і нафтопроводами з Росії, на яку припадає близько 80% обсягів усього транзиту в європейські країни.
Для ряду транзитних вантажів визначені спецставки "Укрзалізниці". У цьому ряду фігурують вугільні вантажі, чорні метали, чавун, сірка, добрива (головним чином направленням на порти України) [1]. Слід визнати, що за останні роки обсяги транзитних перевезень через Україну зростають повільними темпами, а інколи продовжують зменшуватися. У морських портах переробка транзиту зростає в основному за рахунок нафти і нафтопродуктів. Транзит генеральних вантажів майже не зростає, а контейнерних - зменшується. Практично зупинилися транзитні перевезення річковим флотом. Питома вага високотарифних, зокрема, контейнерних вантажів залишається низьким. Транзитні потоки головним чином формуються в країнах СНД. Наші найближчі сусіди: Російська Федерація, Білорусь, країни Прибалтики - проводять скоординовану транзитну політику, спрямовану на збільшення вантажопотоків через власну територію. Значна кількість транзитних вантажів, які проходили по Україні, пішли в обхід через Білорусь на Прибалтику, Новоросійський морський порт.
На середньострокову перспективу в основному збережеться існуюча структура транзитних потоків з пріоритетом у західному напрямку, тобто це будуть потоки, що зароджуються в Росії та інших країнах СНД і прямують до Європи через прикордонні залізничні станції та морські порти і газо нафтопроводами.
Надаючи транспортно-експедиторські послуги при здійсненні понад 60% експортно-імпортних перевезень і близько 75% транзитних, ми з упевненістю можемо констатувати, що проблеми, з якими ми стикаємося в процесі роботи, стосуються всього ринку перевезень зовнішньоторговельних вантажів. Реалізація транзитного потенціалу України шляхом сприяння діяльності транспорту, а саме у сфері перевезень транзитних вантажів, в умовах кризи є рятівним варіантом не тільки для транспортного сектора економіки. Створити сприятливі і конкурентні умови для залучення обсягів перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів є в цих умовах першочерговим і пріоритетним завданням. Це необхідно зробити для збереження сектору перевезень і тих об'єктів інфраструктури, які співпрацюють з ним, у т.ч. і державних. [2].
Існують реальні потоки вантажів для транзитних автомобільних перевезень між країнами Південної та Південно-Східної Європи та Росії, а також для розвитку транзиту внутрішнім водним транспортом, транзитних перевезень в комбінованому сполученні за участю різних видів транспорту. Перш за все необхідно підвищити якість обслуговування вантажовласників, поліпшити стан рухомого складу та транспортної інфраструктури. Розроблено ряд урядових програм поповнення та оновлення рухомого складу. Недостатнім є рівень транспортно-експедиційного обслуговування транзитних перевезень.
Сьогодні, щоб залучити іноземних вантажовласників, ми повинні враховувати їх інтереси на всьому технологічному ланцюжку перевезень [3]. Успішне вирішення завдань поліпшення організації транзитних перевезень без відповідного нормативно-правового забезпечення неможливо. Тут слід зазначити відставання головних управлінь Мінтрансу: в першу чергу, правового забезпечення та зовнішніх зв'язків. Неупорядкованими і тривалими залишаються процедура контрольно-перевірочних операцій та механізм оформлення документів на транзитні вантажі. Особливо це відноситься до автомобільних і контейнерних перевезень. Необхідно виконувати закони України «Про транзит вантажів», навести, нарешті, належний порядок на кордоні [4].
Основні причини, що стримують розвиток транзиту вантажів в Україну, криються в невлаштованості системи контролю вантажів на кордоні, в оплаті високої вартості послуг, які надаються митними брокерами, контрольними службами і транспортними терміналами, в численних бюрократичних перешкодах при оформленні транзитних перевезень, низькій швидкості доставки вантажів. Крім того,доречним буде впровадження типового проекту автомобільного пункту пропуску модульного типу відповідно до європейських стандартів[5] та розробка та впровадження методик встановлення гнучких тарифів на транспортування нафти, природного газу та аміаку магістральними трубопроводами України з урахуванням світових цін на енергоносії [6].

Література:
1. slavzerno.org/news/
2. tbu.com.ua/articles/
3. vitrenko.at.ua/
4. korrespondent.net/business/economics/
6. niurr.gov.ua/ru/
5. Колесников А. Перспективы для транзита: Порты Украины /А. Колесников.- 2009 -№4.