Важливою характеристикою економіки кожної країни є її конкурентоспроможність. Під конкурентоспроможністю національної економіки розуміється стан і потенційна можливість економіки забезпечувати ефективність виробничих процесів та добробут громадян через використання конкурентних переваг у міжнародних економічних відносинах [1].
Дослідження проблем підвищення конкурентоспроможності проводили такі зарубіжні та вітчизняні науковці: Аткинсон Е., Базилевич В., Базилюк Я., Вітвицький В., Гальчинський А., Дайян А., Кастенс М., Кругман П., Мільнер Б., Портер М., Рікардо Д., Робінсон Дж., Самуельсон П., Сміт А., Філіпенко А. [4].
Сучасні визначення національної конкурентоспроможності в основному узгоджені з теорією М. Портера, головними постулатами якої є твердження: «Національне процвітання не успадковується – воно створюється.»; «Єдина розумна концепція конкурентоспроможності на національному рівні – це продуктивність праці та капіталу.» [2, c. 39].
За концепцією «національного ромбу» М. Портера, конкурентоспроможність країни в міжнародному обміні визначається взаємодією чотирьох основних компонентів: 1) умов чинників виробництва; 2) умов попиту; 3) станом обслуговуючих і близьких галузей; 4) стратегією фірми в певній конкурентній ситуації [1].
Узагальнивши наукові дослідження у напрямку виявлення основних проблем формування конкурентоспроможності економіки України, можна акцентувати увагу на наступних труднощах: недостатній розвиток інфраструктури; неефективний державний апарат; розвиток «тіньової» економіки; низька якість і висока ціна національних товарів; стримування внутрішнього попиту; непропорційне зростання доходів населення порівняно з продуктивністю праці; залежність від імпорту, в першу чергу від паливно-енергетичних ресурсів; нераціональна експортно-імпортна структура, внутрішня структура виробництва; інфляція та валютне регулювання; неефективна податкова і амортизаційна політика [2; 3; 4].
Важливим критерієм оцінки ефективності економічного розвитку країни є рівень міжнародної конкурентоспроможності. Показник зростання конкурентоспроможності розраховується незалежною міжнародною організацєю – «Світовий економічний форум» – у вигляді індексу глобальної конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index, GCI) [4].
За даними звіту СЕФ «Про глобальну конкурентоспроможність 2010-2011» Україна у 2010 р. погіршила свій результат на 6 позицій, посівши 89 місце серед 139 країн світу. Найнижчі показники порівняно з 2009 р. Україна демонструє за такими категоріями: «Інститути» ― 134 місце (погіршення на 14 позицій), «Макроекономічна стабільність» ― 132 місце (на 26 позицій), «Розвиненість фінансового ринку» ― 119 місце (на 13 позицій) та «Ефективність товарних ринків» ― 129 місце (на 20 позицій) [5].
Дослідницька організація «European Management Forum», яка регулярно проводить дослідження конкурентоспроможності країн світу, оцінює її на основі 10 чинників: динамізм економіки; ефективність промислового виробництва; динамізм ринку; розвиток фінансової системи; людські ресурси; роль держави; ресурси й інфраструктура; політика країни стосовно нововведень; соціально-політичне середовище [1].
Вважаємо, що основними заходами відродження конкурентоспроможності економіки України є: розвиток інновацій та впровадження НТП; посилення інвестиційної спрямованості державного бюджету; відновлення фінансової стабільності; активізація заходів амортизаційної політики для інвестицій; введення стимулюючої податкової системи; стимулювання економії енергетичних та ресурсних витрат; вдосконалення нормативно-правової бази розвитку конкурентного середовища; постійний розвиток і вдосконалення інфраструктури; посилення макроекономічної стабільності; підвищення ефективності товарних ринків; підвищення продуктивності праці.
Отже, для проведення системної політики забезпечення зростаючої конкурентоспроможності економіки України потрібно акумулювати та мобілізувати інвестиційні ресурси для інноваційного відтворення та науково-технічного розвитку національної економіки та здійснення активної політики держави у напрямі посилення конкурентоспроможності підприємств, стимулювання поширення технологій і відкриття можливостей для розвитку внутрішнього ринку та здійснення зовнішньої торгівлі.
Список використаних джерел:
1. Чепурна О.П. Теоретико-методологічні засади конкурентоспроможності національної економіки [Електронний ресурс]: Нац. бібліотека ім. В.І. Вернадського/ Електронні фахові ви¬дання. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal....39.pdf.
2. Федулова Л.І. Україна в міжнародних рейтингових оцінках: чинник інноваційно-технологічного розвитку // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №5 (95). – С. 39-53.
3. Стовбан Ю.Т. Проблеми конкурентоспроможності національної економіки України в умовах глобалізації [Електронний ресурс]: Нац. бібліотека ім. В.І. Вернадського/ Елект¬ронні фахові ви¬дання. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Aprer/2010_6_2/31.pdf.
4. Дергачова В.В., Шеремет Т.Г. Україна в системі міжнародної конкурентоспроможності: оцінка позицій, причини і шляхи відродження [Електронний ресурс]: Нац. бібл. ім. В.І. Вернадського/ Електронні фахові видання. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal...._7.pdf.
5. World economic forum: The global competitiveness report 2010-2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.weforum.org.