Останнім часом інвестиції стали відігравати особливу роль у житті будь-якої країни пострадянського періоду. Наявність коштів дає змогу інвестувати їх в основні фонди або в оборотні кошти, та якщо продукція має достатній ринок збуту, це дає можливість жити досить респектабельно навіть в умовах нестабільної економіки.
У забезпеченні виходу економіки з кризового стану і стабільного її розвитку вирішальну роль відіграє науково обгрунтована інвестиційна політика держави. Саме вона визначає реальні джерела, напрями, структуру інвестицій, здійснює раціональні та ефективні заходи для виконання загальнодержавних, регіональних та місцевих соціально-економічних і технологічних програм, відтворює процеси на макро- й мікроекономічному рівнях. Водночас держава повинна створювати сприятливий інвестиційний клімат з метою ширшого залучення, поряд з внутрішніми, іноземних інвесторів на взаємовигідних засадах. Загальновідомо, що ефективне реформування економіки будь-якої країни, її структурне перетворення з якісним оновленням товаровиробництва, ринкової та соціальної інфраструктури немислимі без відповідних капіталовкладень, тобто без належного інвестування.
Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку економічних систем виникає необхідність досягнення високих і стабільних темпів економічного зростання, яке досягається за рахунок переважно інвестиційної діяльності. Але продуктивна інвестиційна діяльність неможлива без твердої і чіткої правової бази, яка регулює інвестиційну діяльність. На сьогоднішній день в Україні інвестиційна діяльність знаходиться у стані спадання, чому сприяє ряд чинників. Зміцнення правової опори дозволить Україні вийти на новий рівень розвитку і дозволить залучити більшу кількість інвестицій.
Предметом дослідження є теоретичні, практичні та методичні аспекти інвестиційної діяльності та її правового регулювання.
Об’єктом дослідження є система правових відносин, що виникає в сфері використання суб’єктами господарювання інвестиційних ресурсів та механізми регулювання інвестиційної діяльності.
Проблема правового регулювання інвестування економіки вивчалася такими вітчизняними та зарубіжними вченими - юристами як Башилов А.П., Брандт Б.Ф., Брауде І.Л., Кузнєцова Н.С., Заменгоф З.М., Мамутов В.К., Омельченко А.В., Лаптєв В.В., Рене Саватьє, Гайворонський В.М., Жушман В.П., Суханов Є., Розенберг Дж. М., Толстой Ю.К., Халфина Р.О., Барнес С. Б., Кулагін М.І., Коссак В.М., Алексєєв С.С. та багатьох інших.
Першим законодавчим актом у сфері правового регулювання іноземних інвестицій був Закон України «Про захист іноземних інвестицій в Україні», який був прийнятий 1991 р. Він не відповідав загальним вимогам, тому що вміщав в себе лише певні загальні фрази, які стосувалися захисту та гарантування іноземних інвестицій. У 1992 – 1993 роках Верховною Радою України були прийняті важливі закони, а саме Закон України «Про іноземні інвестиції» (який пізніше був скасований Законом України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» від 17.02.2000), «Про державну програму заохочення іноземних інвестицій» (який також втратив чинність на основі Декрету КМ України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996) та декрет КМ України «Про режим іноземного інвестування». Прийняття цих законів дали поштовх до збільшення надходжень іноземних інвестицій в економіку нашої держави. Прийняті закони встановлювали преференційний режим інвестування, що дозволяло підприємствам з іноземними інвестиціями отримувати податкові пільги, якщо інвестування було здійснене у встановленому законодавством розмірі. Ці пільги називалися «податкові канікули».
Пізніше зазначені законодавчі акти були скасовані, але держава надала гарантії підприємствам, які вже працювали на той момент і запевнила, що податкові пільги будуть залишені за ними. Ці гарантії були затверджені в Постанові Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України "Про режим іноземного інвестування"».
У 2000 році був прийнятий закон, який скасовував усі пільги для іноземних інвесторів і надавав їм рівний статус з вітчизняними інвесторами. Для іноземних інвесторів був встановлений національний режим інвестування.
Потрібно також відмітити, що інвестор, який хоче проводити інвестиційну діяльність в Україні повинен бути обізнаний не лише в Законах України «Про інвестиційну діяльність», «Про режим іноземного інвестування», а також враховувати положення таких законів та нормативно – правових актів як Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Закони України «Про банки і банківську діяльність», «Про захист іноземних інвестицій в Україні», «Про зовнішньоекономічну діяльність» тощо. Це створює певну перешкоду через необхідність опрацювання великої кількості правових документів, які мають до інвестиційної діяльності непряме відношення.
Відносини між Україною та інвестором регулюються адміністративними актами, тобто регламент інвестиційної діяльності регулюється державою в односторонньому порядку. Зміни може вносити лише держава, тому для інвестора відсутні гарантії непорушності умов його діяльності в державі. Таким чином інвестор змушений вкладати у свою діяльність додаткові кошти задля покриття ризику нестабільності законодавства, що створює ще одну проблему для покращення інвестиційного клімату України.
Ситуація, яка склалася на сьогоднішній день потребує швидких обґрунтованих змін. Законодавчу базу потрібно зробити стабільною, прийняти відповідні закони та нормативно – правові акти, які допоможуть покращити інвестиційний клімат в державі.
Насамперед потрібно надати певні гарантії інвесторам і закріпити їх на законодавчому рівні. Необхідно забезпечити виконання цих гарантій, що посилить довіру іноземних інвесторів до України. Україна вже зробила певні кроки для покращення інвестиційного клімату. Значну частину законодавства держави становлять міжнародно-правові акти, учасником яких є Україна: міжурядові угоди про заохочення та взаємний захист інвестицій, які укладаються урядом України із урядами відповідних країн, та якими регулюються основні питання взаємин сторін такого договору в галузі інвестиційної діяльності та багатосторонні міжнародні угоди, конвенції, які спрямовані як на захист іноземних інвестицій, так і на врегулювання інших питань, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності.
Існування таких угод підсилює рівень захисту відповідних інвестицій, встановлює порядок вирішення інвестиційних спорів, що виникають як між державою та відповідним інвестором, так і між підприємствами країн – сторін відповідних договорів, підсилюють шанси інвесторів на правосуддя, й відповідно, на ефективний захист інвестицій [5].
Інвестиційний клімат України можна покращити шляхом призначення для іноземних інвесторів преференційного режиму інвестування. Надання податкових пільг (в тому числі і «податкових канікул») зробить Україну для інвесторів більш привабливою.
Потрібно прийняти закони, які будуть регламентувати інвестиційну діяльність у повному обсязі (правила проведення інветиційної діяльності, права та обов’язки сторін, гарантії для інвесторів, затвердження законів та їхня незмінюваність у майбутньому) і кодифікувати їх.
У випадку, коли закони України супроводжуються застереженням: «якщо інше не передбачене законодавством» необхідно, щоб усі можливі винятки з відповідної норми були передбачені в тому нормативному акті, в якому міститься саме правило.
Отже, ми відзначили, що інвестиційний клімат в Україні є незадовільним. Цьому сприяють деякі чинники, вплив яких робить нашу країну не привабливою для закордонних інвесторів. Через це надходження в країну іноземних вкладів значно скоротилися, що впливає на економіку держави негативним чином. До основних з них ми віднесли:
• нестабільність законодавства;
• відсутність гарантій інвестицій;
• запровадження національного режиму інвестування, скасування податкових пільг;
• змушення інвестора ознайомлюватися з законодавчими документами, які до інвестиційної діяльності мають непряме значення;
• застереження в законах, які не мають чіткого вираження і створюють таким чином можливість проводити маніпуляції з законом.
Існування цих проблем погіршує інвестиційний клімат нашої держави. Вирішення поставлених проблем покращить інвестиційний клімат в Україні і дасть змогу залучити більшу кількість інвесторів. Для вирішення поставлених проблем потрібно провести ряд заходів. Основними з них є:
• створення стабільної законодавчої бази для регулювання інвестиційної діяльності;
• створення гарантій інвесторам, що дозволить їм почувати себе захищеними;
• створення преференційного режиму інвестування, запровадження податкових пільг для залучення більшої кількості інвестицій;
• створення законів, які будуть чітко регламентувати порядок здійснення інвестиційної діяльності у всіх аспектах, що дозволить іноземному інвестору знайти перелік всіх правил в одному законі;
• зробити чіткі визначення усіх винятків у законах, які супроводжуються застереженням: «якщо інше не передбачене законодавством»;
• прийняті закони не повинні мати зворотної чинності (неприпустимість зворотної дії закону).
Стабільність законодавчої бази та гарантії інвестиційної діяльності - це необхідна умова укладення серйозних контрактів, які передбачають мільярдні інвестиції з тривалим строком окупності проектів.

Список використаних джерел:
1. Про інвестиційну діяльність. Закон України вiд 18.09.1991 № 1560-XII // (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 47, ст.646)
2. Про порядок введення в дію Закону України "Про режим іноземного інвестування". Верховна Рада України; Постанова вiд 19.03.1996 № 94/96-ВР // (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 19, ст. 81)
3. Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження. Закон України вiд 17.02.2000 № 1457-III // (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 12, ст.97)
4. Інвестиційне законодавство України: Проблеми та перспективи розвитку [Електронний ресурс] : Крайнюкова В. С.
Режим доступу до статті : http://www.rusnauka.com/16_NPRT_2009/Pravo/47769.doc.htm
5. Іноземні інвестиції в Україні – законодавче регулювання [Електронний ресурс] : Бондарєв Т. // Юргазета – 2004. - № 20 (32)
Режим доступу до ресурсу: http://www.yur-gazeta.com/oarticle/1111/