4 курс, с-ть «Облік і аудит», д/ф Наук. кер. – Федорюк А.Л., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ м. Чернівці
Проблеми застосування відповідальності у сфері валютного законодавства
Перехід незалежної України до ринкової економіки з багатоманітністю форм власності і господарювання, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності і надання суб’єктам підприємництва права самостійного виходу на зовнішній ринок обумовили становлення нових суспільних відносин, зокрема в сфері валютного регулювання, які потребують належного їх правового регулювання. За роки ринкових перетворень створено фактично новий інститут фінансового права, норми якого принципово по-новому регулюють відносини у сфері використання іноземної валюти в господарському обігу. Відносини у сфері зовнішньоекономічної діяльності регулюються валютним законодавством. До складу валютного законодавства належать Конституція України, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, закони України, що регулюють відносини в сфері валютного регулювання і валютного контролю, а також прийняті відповідно до цих законів нормативно-правові акти [5, c.16]. Згідно Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» валютні операції – це операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей [1, п.1.ст.1]. Валютні операції в процесі здійснення суб’єктами господарської діяльності часто здійснюються з порушеннями чинного законодавства. До таких правопорушень відносять: здійснення операцій з валютними цінностями без одержання генеральної чи індивідуальної ліцензії Національного банку України; невиконання уповноваженими банками функцій агента валютного контролю; несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції; невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна; порушення порядку розрахунків у валютних операціях за зовнішньоекономічними договорами (контрактами); одержання резидентом кредиту в іноземній валюті без реєстрації кредитного договору. За вчинення зазначених вище правопорушень до юридичних осіб застосовуються такі фінансові санкції: штраф, пеня, позбавлення ліцензії НБУ на право здійснення операції та виключення банку з Республіканської книги реєстрації банків. [1, п.2 ст.16]. Проте застосування відповідальності за порушення валютного законодавства має ряд проблем, що зумовили актуальність даної роботи. Однією з проблем регулювання валютних відносин є розосередження контрольних функцій між різними державними органами влади. Дотримання фізичними та юридичними особами встановленого законодавством порядку здійснення валютних операцій забезпечується уповноваженими органами, до яких належать: Національний банк України, уповноважені банки, Державна податкова інспекція України, Міністерство зв’язку України, Державний митний комітет України. Повноваження зазначених органів закріплені різними нормативними актами, які практично не пов’язані один з одним і не створюють єдиної системи. Про це яскраво свідчать чисельні факти незаконних переказів та пересилок валютних цінностей за кордони України, приховування незаконно, а також законно зароблених валютних коштів від обов'язкового продажу, а також обов'язкового декларування, наприклад, при перетинанні державного кордону України, проведення незаконних валютних операцій, зв'язаних з тіньовим обігом валютних коштів всупереч вимогам діючого валютного законодавства. [6, с.58] Таким чином, розосередження контрольних функцій в галузі регулювання валютних відносин між різними державними органами влади не сприяє ефективному застосуванню відповідальності за порушення валютного законодавства. Виходячи з даної ситуації зрозуміло, що було б значно простіше і ефективніше створити (наприклад на базі НБУ) єдиний державний орган, який би безпосередньо здійснював функції валютного контролю і валютного регулювання, а також координував би дії інших державних органів в цій сфері, інших господарюючих суб'єктів, кредитно-фінансових установ незалежно від форми власності та підлеглості. [5, c.18] Створення подібного органа державної влади дозволить підвищити ефективність державного валютного контролю, а також персоніфікувати відповідальність державних службовців, здійснюючих контролюючі функції. За порушення правил про валютні операції передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність. Проте правова природа фінансових санкцій, що застосовуються за вчинення валютних правопорушень була і залишається дотепер дискусійною. Отже, слід визначити, до якого виду відповідальності належать фінансові санкції. На теперішній час як практикуючі юристи, так і науковці дедалі все частіше піднімають питання щодо необхідності законодавчого введення так званої «фінансової відповідальності», до якої і відносять фінансові санкції. Поряд з цим прихильники іншої думки стверджують, що валютне правопорушення – це різновид адміністративного правопорушення (проступку), оскільки санкції, що застосовуються до суб’єктів валютного правопорушення мають адміністративно-правову природу. Немає єдності в розумінні юридичної природи фінансових санкцій і в судовій практиці. Зокрема, господарські суди різних рівнів у справах за участю Національного банку України постановили кілька рішень, згідно з якими фінансові санкції кваліфікуються в одних випадках як санкції цивільно-правової відповідальності, а в інших – як санкції адміністративної відповідальності. При цьому слід додати, що навіть при кваліфікації зазначених правовідносин як адміністративних суди при визначенні строків накладення адміністративного стягнення застосовують різні правові акти [7, с. 23]. Отже, можна зробити висновок, що дотепер науковці мають протилежні погляди з цього питання: від визнання фінансово-правової відповідальності окремим видом юридичної відповідальності до повного заперечення наявності цього виду юридичної відповідальності. Вважаємо, що доцільно законодавчо закріпити фінансову відповідальность та фінансові санкції віднести саме до цього виду, що в майбутньому буде допомагати застосуванню відповідальності не тільки за порушення валютного законодавства, а й інших фінансових правопорушень. Варто вказати на те, що актуальною проблемою валютного законодавства є проблема встановлення строків накладання фінансових санкцій в цій сфері. Виникнення цієї проблеми зумовлено тим, що строки притягнення до відповідальності, що закріплені в Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), не придатні для застосування по відношенню до юридичних осіб. Такий висновок випливає з аналізу рішення Конституційного суду України від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 зі справи № 1-22/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб). Аналогічне рішення міститься і в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 27 листопада 2001 року № 01-8/1289 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням валютного законодавства". [7, с. 25] Проте вважаємо, що застосування процесуальних строків, передбачених КУпАП до правопорушень в сфері валютного законодавства, є цілком можливим і доречним, особливо з огляду на те, що норми Кодексу про адміністративні правопорушення мають поширюватися не лише на громадян, а й на юридичних осіб в особі їх керівників та інших відповідальних осіб. В результаті проведених досліджень, можна дійти висновку, що для вітчизняної правової науки розробка проблем застосування відповідальності за порушення валютного законодавства в умовах розвитку ринкової економіки значною мірою є новим напрямом наукового пошуку. Це зумовлює відсутність комплексних системних монографічних досліджень, а фрагментарне висвітлення зазначеної проблеми не вирішує її. В той же час правозастосовча практика державних органів, на які покладено здійснення контрольної діяльності за використанням валютних цінностей, свідчить про об’єктивну необхідність розробки та правового закріплення дієвого ефективного державного механізму здійснення контролю за використанням валютних цінностей, а також гарантій, спрямованих на прискорення процесу валютних надходжень та стримування вивозу валюти з країни, забезпечення виконання вимог законодавства щодо здійснення валютних операцій, запобіганню порушенням валютної дисципліни та удосконалення інституту юридичної відповідальності за валютні правопорушення. Можна запропонувати декілька шляхів уникнення численних протиріч, що виникають при застосування відповідальності за валютні правопорушення: розширити коло суб’єктів адміністративної відповідальності за рахунок включення до нього юридичних осіб; передбачити умови відповідальності і стягнення, які можуть накладатися за вчинення правопорушень у сфері валютного законодавства; встановити чіткий порядок притягнення до адміністративної відповідальності за валютні правопорушення (визначити компетентні органи, строки притягнення) та порядок оскарження рішень про накладення відповідних стягнень. Необхідно наголосити, що лібералізація юридичної відповідальності за порушення валютного законодавства буде сприяти розвитку ринкових валютних відносин, що ґрунтуються на вільному попиту та пропозиції, що зумовить залучення в нашу країну глобальних іноземних інвестицій, а також сприятиме подальшій інтеграції у Європейський Союз. Список використаної літератури: 1. Конституція України: Прийнята на 5 сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 30, ст. 141. 2. Кодекс України про адміністративні правопорушення N 8074-10 від 07.12.84. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1984, додаток до N 51, ст.1122. 3. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 року № 959 – XII // Відомості Верховної Ради (ВВР) № 29 1991, ст. 377. 4. Декрет КМУ від 19 лютого 1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 17, ст.184 5. Горбенко Ганна Валютний контроль в Україні // Юридичний журнал № 2/2006, ст. 16 - 19 6. Лютенко Т. О. Проблеми валютного регулювання // Економіка. Фінанси. Право. - №11/ 2005, ст. 57-59. 7. Плетньова Олена, Кравченко Людмила Проблеми адміністративної відповідальності юридичних осіб у сфері валютного законодавства // Юридичний журнал № 8/2009, ст. 22 – 26.
