Потановка проблеми. Податкова система будь-якої правової держави не може функціонувати без інституту відповідальності. Проте, як показує українська практика, застосування норм відповідальності за вчинення податкових правопорушень залишається одним з головних спірних питань у відносинах держави з платниками податків. Податкове законодавство України знаходиться в стадії становлення і, відповідно, страждає багатьма недоліками, прорахунками і прогалинами. Правовідносини у сфері оподаткування стосуються істотних інтересів практично всього населення країни, а отже вимагають ґрунтовних наукових досліджень, всебічного, повного й об'єктивного обґрунтування необхідних змін існуючої податкової системи. І хоча в 2010 році був прийнят Податковий кодекс, питання податкового правопорушення залишається в центрі уваги сучасних науковців.
Мета статті полягає у визначенні поняття та наданні правової характеристики складу податкового правопорушення.
Дане питання досліджували такі вчені-правознавці як А. Н. Матузова , М..П. Кучерявенко, О.Ф. Скакун, Р.Ю Герцова, Бондаренко О.І. та ін.
Виклад матеріалу. Правова по¬ведінка виявляється у формі дій, що впливають на відносини між суб'єктами, чи у формі їх бездіяльності. Оскільки право¬ва поведінка здійснюється суб'єктами, то вони повинні адек¬ватно усвідомлювати обставини, характер поведінки й мати змогу здійснювати свою волю, скеровувати свої вчинки; це поведінка, що може породжувати юридичні наслідки, тобто приводити до виникнення, зміни або припинення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків у певних суб'єктів. Правова поведінка — це соціальна поведінка особи (дія або бездіяльність) свідомо вольового характеру, яка є врегульованою нормами права і спричиняє юридичні наслідки.[8,с.174]
Таким чином, правопорушення є проявом протиправної поведінки, різновидом правової поведінки, протиправна поведінка при цьому виступає ан¬типодом правомірної поведінки. Насамперед, слід зазначи¬ти, що протиправна поведінка здійснюється у сфері права, але, на відміну від правомірної поведінки, вона є не фор¬мою свободи, а формою несвободи чи свавілля. Проти¬правна поведінка, оскільки вона має антиправову природу, входить до механізму правового регулювання тільки як юридичний факт, тобто як конкретна обставина, що є однією з причин виникнення охоронних правовідносин.
Правопорушення є діянням людини, що може виражитися у двох варіантах поведінки: активній дії суб'єкта або юридичне значимій бездіяльності. Причому така поведінка може бути віднесена до правопорушення тільки за умови її суспільної небезпеки, тобто за умови, що дією або бездіяльністю спричиняється шкода. Заподіюючи шкоду суспільству, правопорушник створює певну юридичну небезпеку або зловживає правом. Протиправність у цьому випадку саме і є юридичним вираженням суспільної небезпеки діяння, його шкідливості для суспільства. Протиправне діяння при цьому стає правопорушенням тільки у разі вільного волевиявлення правопорушника, коли воно є винною поведінкою [9,с.527-528]
В юридичній літературі фінансове правопорушення визначається як винне, здійснене діяння, що порушує норми фінансового права, за яке законодавством встановлено фінансово-правову відповідальність[5,с.75].
Підстави юридичної відповідальності в ряді випадків розмежовують на нормативні й фактичні [6, 362]. Як нормативні підстави відповідальності при цьому виділяється сукупність відповідних правових норм, на підставі яких встановлюється відповідальність у даній сфері відносин. До фактичних підстав відповідальності, по суті, зводять саме вчинене правопорушення, що обумовлює застосування санкцій. Природно, у цьому випадку до такої диференціації слід ставитися як до якоїсь теоретичної абстракції, оскільки таке їх розмежування можливе тільки на рівні теоретичної моделі, оскільки фактичні підстави можуть бути реалізовані за наявності нормативних. Діяння особи розглядається як правопорушення тільки в тому випадку, коли дана конструкція вкладена у відповідну правову форму, тільки в тому випадку, якщо дана дія або бездіяльність визнається правопорушенням відповідною правовою нормою.
Фінансове правопорушення, як і будь-яке інше, характеризується сукупністю ознак, до яких належать протиправність, винність, антисуспільність та карність.
Фінансове правопорушення є фактичною підставою для притягнення до фінансово-правової відповідальності і внаслідок цього характеризується сукупністю об'єктивних і суб'єктивних ознак, які у своїй сукупності утворюють склад фінансового правопорушення.
Склад фінансового правопорушення - це встановлені нормами фінансового права ознаки (елементи), сукупність яких дозволяє вважати протиправне діяння фінансовим правопорушенням. До цих ознак (елементів) належать об'єкт фінансового правопорушення, суб'єкт правопорушення, об'єктивна сторона правопорушення, суб'єктивна сторона правопорушення.
Економіст В.П. Завгородній називає правопорушенням у сфері оподаткування “протиправною дію, яка призвела до невиконання суб’єктами податкових правовідносин, встановлених законодавчими нормами й положеннями” [4,с.492]. Втім, з юридичної точки зору це визначення є недосконалим, оскільки, по-перше, не відповідає основоположним моментам теорії права і, по-друге, не розкриває суті цієї категорії правопорушень, зокрема, не вказує на її специфічні ознаки.
Більш вдалим видається визначення податкового правопорушення, запропоноване О.І. Бондаренком та П.П. Баранцевим. Згідно з цим визначенням, податкове правопорушення – це протиправна дія або бездіяльність винної особи, якою не виконуються обов’язки, порушуються права та законні інтереси учасників податкових правовідносин, за що встановлена юридична відповідальність [2,с.100]. Але з цього визначення видно, що відповідальність застосовується тільки до осіб, які порушують права учасників податкових відносин, а щодо невиконання чи неналежного виконанням обов’язку по сплаті податків, цього положення у визначені бракує, а від так воно є неповним.
Податковий Кодекс України визначає податкове правопорушення як протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.[1]
Втім, як випливає з вищенаведеного, цьому визначенню бракує вказівки на винність протиправного діяння у сфері оподаткування. Необхідно відзначити, що відсутність вказівки на винність податкового правопорушення відображає певну тенденцією, що склалася у чинному українському законодавстві та правозастосовчій практиці.
Наприклад, як свідчить аналіз Кодексу Внутрішніх Доходів Сполучених Штатів Америки, податковим правопорушенням визнається тільки винне діяння, причому вина тут виступає лише у формі умислу [3,c.18]. Відповідно до статті 106 Податкового кодексу Російської Федерації вина є необхідним елементом податкового правопорушення. Стаття 110 цього кодексу зазначає, що винним у вчиненні податкового правопорушення визнається особа, що вчинила протиправне діяння умисно або з необережності.[7] Отже, за законодавством цих країн винність є основною ознакою, яка відрізняє податкові правопорушення від так званих об’єктивно-протиправних дій (крайня необхідність тощо).
Враховуючи вітчизняні теоретичні та законодавчі розробки, а також досвід законодавчого закріплення поняття та ознак податкових правопорушень, який накопичений у зарубіжних країнах, видається необхідним дати визначення податкового правопорушення з обов’язковою вказівкою на таку ознаку, як винність діяння у сфері оподаткування.

Список літератури

1. Податковий Кодекс України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI//Офіційний вісник України вiд 10.12.2010 - 2010 р.- № 92. -том 1.- стор.9.
2. Бондаренко О.І., Баранцев П.П. Ринок нерухомості. Оподаткування.-К., 2006.
3. Герцова Р.Ю. Кримінальна відповідальність за податкові злочини в Україні. 12.00.08./ Інститут держави і права ім. Корецького.- К.: 2003.
4. Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль. – К.: А.С.К., 2000.
5. Карасева М.В., Крохина Ю.А. Финансовое право. - М.: Издательство НОРМА,2001.
6. Кустова М. В., Ногина О. А., Шевелева Н А Налоговое право России. Общая часть: Учебник / Отв. ред. Н.А. Шевелева. М.: Юристъ, 2001.
7. Налоговый кодекс Российской Федерации. Вводится в действие с 1 января 1999 г. // М-во юстиции Рос. Федерации. – М.: Изд. Группа НОРМА–ИНФРА–М, 1998. – Ч. 1. – 1998.
8. Скакун О.Ф., Подберезський М.Ф. Теорія держави і права. – Харків: Право, 1996.
9. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. А. Н. Матузова и А. В. Малько. М., 1997.