Успіх будь-якого суспільства на шляху до стабільного розвитку багато в чому залежить від того, наскільки міцним є зв′язок між людьми, які приймають рішення, і суспільством взагалі, наскільки враховуються думки простих громадян при підготовці нормативно-правових актів, що зачіпають їх інтереси.
Метою написання статті є дослідження особливостей державного фінансового контролю суб’єктів господарювання в Україні, зокрема в Чернівецької області.
Завданням статті є дослідження та аналіз стану дотримання вимог законодавства про регуляторну політику всіма регуляторними органами в Україні, визначення типових помилок і перешкод та розробка практичних рекомендацій для створення якісного та ефективного регуляторного середовища в Україні, а відтак, і всієї системи державного управління фінансовою діяльністю підприємств.
Передумовою появи в Україні регуляторної політики була перебудова економі¬ки країни та всього суспільства від адміністративно-командної системи до принципово іншої - соціально-орієнтованої ринкової моделі.
Проблеми й особливості реалізації засад державної регуляторної політики висвітлені у наукових працях таких вітчизняних і зарубіжних учених як: В.Авер′янова, Дж.Боузна, І.Барчука, С.Береславського, Г.Білоус, Г.Богданова, К.Ващенка, В.Воротіна, В.Главацького, І.Голосніченко, Т.Гринчук, Б.Данилишина, Я.Демченкова, М.Долішнього, Ю.Єханурова, Б.Кемпл, І.Коліушка, Р.Куйбіди, М.Лациби, Д.Ляпіна, К.Ляпіної, Дж.Майкенза, В.Мацоли, А.Мельник, В.Мікловди, О.Мірошниченка, М.Нудельмана, В.Приходько, І.Підлуської, Є.Солодкого, Ю.Седик, О.Татаревського.
Реформування системи державного управління отримало назву „адміністратив¬на реформа" і розпочалося у 1998 році - Указом Президента України було за¬тверджено „Концепцію Адміністративної реформи в Україні". [1, c. 54]. Її метою стало поетапне створення та¬кої системи державного управління, яка мала забезпечити становлення України як високорозвиненої, правової, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури та демократії, що в результаті дозволить їй стати впливовим чинником у світі та Європі.
У системі державного регулювання економіки найважливішими інструментами впливу є засоби, направлені на досягнення умови повної зайнятості, ефективного використання наявних ресурсів; засоби бюджетно-податкової політики тощо.
ЇЇ важливішими функціями є: забезпечення раціонального функціонування транспортної системи; реформування системи загальнодержавних інститутів (податкової системи, зв’язку, інформатики, освіти, вирішення соціальних проблем); організація природоохоронної діяльності; організація єдиного економічного простору і забезпечення умов стабільного функціонування національного ринку; відстоювання економічних інтересів у світовому господарстві. [8, c. 66]
Проте, не можна не відзначити ступінь співпраці суб’єктів підприємницької та господарської діяльності з органами державної влади, зокрема, на прикладі Чернівецької області.
Суб’єктам господарювання постійно надається консультаційна допомога з питань реалізації державної регуляторної політики. Для цього у представництві Держкомпідприємництва України у Чернівецькій області та Чернівецькому міському центрі захисту приватних підприємців та підприємств малого бізнесу працює телефон довіри, у районних державних адміністраціях діють інформаційно-консультаційні центри.
Питання виконання органом виконавчої влади засад державної регуляторної політики та підприємництва постійно висвітлюються в ЗМІ.
В рамках забезпечення досліджень щодо стану впровадження державної регуляторної політики, Головне управління економіки обласної державної адміністрації співпрацює з “Гарячою лінією”, яка функціонує при Чернівецькому міському центру захисту приватних підприємців і підприємств малого бізнесу.
Необхідно зазначити, що громадські організації підприємців Чернівецької області, також беруть активну участь в обговоренні проектів розпоряджень та діючих регуляторних актів, зокрема: Чернівецький міський центр захисту приватних підприємців і підприємств малого бізнесу; Товариство “Український Народний Дім”; Обласна спілка промисловців та підприємців; Чернівецька міська організація приватних підприємців “Віра-Єдність-Допомога" та інші.
Таким чином, в Чернівецькій області налагоджена тісна співпраця між обласною державною адміністрацією і підприємницькими та громадськими структурами краю, а також постійно надсилаються пропозиції до центральних органів виконавчої влади щодо внесення змін або удосконалення норм чинного законодавства України, якими регулюються питання здійснення підприємницької діяльності та відповідно процедур державної регуляторної політики. [4]
Бізнесова спільнота має відігравати провідну роль у процесі дерегулювання. Адже саме сигнали, що надходять від бізнесу, стають приводом для детальнішого аналізу. Сьогодні є численні приклади скасування регуляторних актів на всіх рівнях на основі звернень підприємницького активу.
Саме спільними зусиллями держави і громадськості буде пройдено цей шлях і Україна стане по-справжньому відкритою для ефективного бізнесу, привабливою для масштабних інвестиційних проектів.
Поки що за рівнем прямих іноземних інвестицій в Україні особливого прориву не сталося. Так, зростання обсягів є, але і сусіди активно працюють над залученням капіталу . [7, c. 94]
Сфера малого й середнього підприємництва особливо гостро відчуває економічну неефективність, непрофесійність, командно-адміністративний характер управлінський дій влади та конкретних посадових осіб, що приймають рішення.
Органи виконавчої влади в рамках реалізації єдиної державної регуляторної політики мають роль «виконавців» - тобто саме на них покладена безпосередня реалізація заходів, спрямованих на впорядкування нормативного регулювання господарської діяльності.
Оцінка ефективності проектів регулювань і діючих регуляторних актів займає особливе місце серед заходів, що спрямовані на створення системи прийняття доцільних та ефективних регулювань. [5, c. 137]
Разом з тим, на сьогоднішній день існує ряд суттєвих проблем, що потребують детального вивчення та пошуку шляхів їх розв’язання. Серед них:
1) відсутність системного та цілісного підходу до реалізації державної регуляторної політики у більшості регуляторних органів;
2) незавершеність регламентування процесу регуляторної діяльності на рівні законодавчої влади;
3) низька обізнаність громадян, суб’єктів господарювання, їх об’єднань щодо їх повноважень як безпосередніх учасників регуляторного процесу;
4) недостатній рівень роботи громадських організацій суб’єктів господарювання щодо провадження державної регуляторної політики та залучення до цієї роботи міжнародних експертних організацій;
5) невирішеність на загальнодержавному рівні питання фінансування заходів з реалізації державної регуляторної політики. [6, c. 161]
Система державного регулювання повинна, насамперед, опиратися на створення економічних стимулів діяльності ринкових агентів, які забезпечують збалансованість їх інтересів з інтересами держави.
В системі державного регулювання необхідно пропорційно і системно опиратися на всі ресурси і знаряддя державної політики, а не лише на нормативні механізми, ефективність яких не забезпечена достатніми процедурами відповідальності та гальмується проявами тіньового управління й поширення корупції.
Не здійснивши насамперед радикального “очищення” регуляторного середовища, недоцільно вдаватися до нової й настільки масштабної нормотворчої діяльності, результати й продукти якої, потрапивши в середовище системно-недосконалих регуляторів та негативних факторів, можуть бути знівельовані, втратять значну частину свого управлінського потенціалу і, врешті-решт, не зможуть досягти визначених цілей.
В Україні необхідно здійснювати не “косметичний ремонт” системи державного регулювання, а радикально реформувати її структуру, регуляторні процедури, саме середовище прийняття рішень, закласти механізми максимального розподілу влади, перехресних повноважень та жорсткі механізми контролю за діяльністю розробників регуляторних актів, які наділені владою і уповноважені діяти від імені держави.
Отже, підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що проблеми регулювання фінансової діяльності в Україні включають:
1. Високі регуляторні ризики, що послаблюють конкуренцію та зменшують обсяг інвестицій.
2. Високі операційні витрати через складні, багатоетапні процедури і правила, які часто мають довільне тлумачення і створюють підґрунтя для корупції.
3. Регуляторні бар′єри, що обмежують вихід нових підприємств на ринок і конкуренцію.
4.Система стримування та противаги.

Список використаної літератури
1. Адміністративна реформа – історія, очікування та перспективи / Упоряд. В.П.Тимощук.- К.: Факт, 2002. - 100 с.
2. Бальцерович Л. Свобода і розвиток. Економія вільного ринку – Львів, 2000. – 334с.
3. Про державний комітет України з питань розвитку піприємництва: Указ Президента України №737/97 від 29.07.1997 р. // htpp.www.rada.gov.ua.
4. Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва: Указ Президента України №89/2000 від 22.01.2000 р. // htpp.www.rada.gov.ua.
5. Мале підприємництво України: процесс розвитку - К.:Інститут Конкурентного Суспільства, 2001.-256С.
6. Бліщук К.М., Матвіїшин Є.Г. Економічний аналіз державної політики: основні поняття, підходи та застосування: Навчальний посібник. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2007.- 268 с.
7. Грабовський Б.Є. Економічне прогнозування і планування: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003.-188 с.
8. Економічний розвиток і державна політика. Практикум / Глагола О. Дідківська С., Лессер Б. та ін. за заг. ред. І.Розпутенка. – К.: Вид-во «К.І.С.», 2002.