4 курс, спеціальність «Фінанси і кредит», д/ф Науковий керівник: Федорюк А.Л. Чернівецький торгівельно-економічний інститут КНТЕУ м. Чернівці
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРВИННОГО ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УКРАЇНІ.
Дослідження проблеми правового регулю¬вання організації та здійснення фінансового моніторингу має науково-практичне значення: на сьогодні відсутні комплексні дослідження цієї проблеми, а існуючі правові знання потребують систематизації та узагальнення. Проведення такого дослідження дозволить ви¬явити прогалини у чинному законодавстві, сформулювати відповідні пропозиції щодо вдосконалення правової бази з даного питання. Питанням щодо протидії та запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму розглядались О. М. Бандуркою, С. А. Буткевичем, Ю. В. Дубко, В. П. Ємельяновим, В. А. Журавлем, О. В. Київець, А. О. Клименком, І. Є. Мезенцевою, Є. В. Павліченко, О. П. Рябченко то¬що. Разом із тим, питання правового регулю¬вання відносин щодо організації та здійснення фінансового моніторингу не отримали достатнього наукового висвітлення. У галузі теорії права значення категорії «правове регулювання» досліджували такі фахівці: B. І. Гойман, В. М. Корельський, В. В. Лазарев, М. Н. Марченко, В. Д. Перевалов, О. Ф. Скакун та ін. Так, М. Н. Марченко під правовим регулюванням суспільних відносин розуміє лише одну з форм впливу права на суспільні відносини – вплив за допомогою специфічних правових засобів: норм права, правовідносин, актів реалізації. В. В. Лазарев наголошує на здатності права бути регулятором суспіль¬них відносин. Р. В. Єнгибарян і Ю. К. Крас¬нов під правовим регулюванням розуміють застосування норм права, інших юридичних засобів для впливу на суспільні відносини з метою їх упорядкування й прогресивного роз¬витку, а також впливу на поведінку людей . Право є найважливішим засобом регулювання відносин індивідів, соціальних груп, усього суспільства в цілому, в ньому закріплюються права і свободи особистості, воно саме виступає як соціальна цінність зазначає С.О.Комаров. О. Ф. Скакун дотримується позиції, за якою правове регулювання - це здійснюване державою за допомогою права і сукупності правових засобів упорядкування суспільних відносин, їх юридичне закріплення, охорона й розвиток [7, с 529]. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» визначає межі моніторингової діяльності, встановлюючи, насамперед, які доходи мають злочинне походження. Такою визнана будь-яка економічна вигода, одержана внаслідок учинення суспільно небезпечного протиправ¬ного діяння, що передує легалізації (відмиванню доходів). Законом встановлено два рівні фінансового моніторингу : первинний та державний. Первинний мають проводити всі підприємства, установи та ор¬ганізації, які відповідно до законодавства здійснюють фінансові операції (перелік таких суб'єктів встановлено ст. 4 Закону). Суб'єктами державного фінансового моніторингу (за винятком Держфінмоніторингу України), які відповідно до законодавства виконують функції регулювання та нагляду за суб'єктами первинного фінансового моніторингу, є Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, спеціаль¬но уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. У законі закріплено перелік осіб, які підлягають ідентифікації, а також порядок ідентифі¬кації осіб, які вчиняють фінансові операції, порядок реєстрації інформації про таких осіб та операції, процедуру надання інформації уповноваженому органу, а також адміністрати¬вну відповідальність за невиконання або неналежне виконання цих процедур. Закон також дозволяє суб'єктові первинного моніторингу відмовитися від проведення операції, яка підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу. Держфінмоніторинг України має такі повноваження: збір, аналіз та обробка інформації про відповідні фінансові операції; забезпечення функціонування єдиної держав¬ної інформаційної системи у сфері запобіган¬ня та протидії відмиванню доходів; направ¬лення до правоохоронних органів матеріалів щодо певних фінансових операцій; сприяння виявленню у фінансових операціях ознак використання доходів тощо. З метою реалізації повноважень Держфінмоніторинг наділяється певними правами при отриманні відповідної інформації. Види фінансових опе¬рацій, що підлягають обов'язковому та внут¬рішньому фінансовому моніторингу: внесення або зняття депозиту (внеску, вкладу); переказ грошей з рахунку на рахунок; обмін валюти; надання послуг з випуску, купівлі або продажу цінних паперів та інших видів фінансових активів; надання або отримання позики або кредиту; страхування (перестрахування); надання фінансових гарантій та зобов'язань; довірче управління портфелем цінних папе¬рів; фінансовий лізинг; здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї; надання послуг з випуску, купівлі, продажу й обслуговування чеків, векселів, платіжних карток, грошових поштових переводів та інших платіжних ін¬струментів; відкриття рахунку [3]. У Законі України «Про державне регулювання ринку цінних паперів України» слід вказати на відсутність повного окреслення напрямів фінансового моніторингу на ринку цінних паперів. Так, відсутня вказівка на здійснення фінансового моніторингу, який на сьогодні провадиться на підставі Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», не згадується контроль фінансового стану емітентів та учасників, які займаються професійною діяльністю на ринку цінних паперів, контроль їх матеріально-технічного та кадрового забезпечення, відсутня вказівка на здійснення державного контро¬лю у сфері спільного інвестування, передбаченого Законом України «Про інститути спільно¬го інвестування (пайові та корпоративні інвес¬тиційні фонди)». А здійснення контролю поліграфічної бази з випуску цінних паперів (п. 17 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів України» та моніторинг руху інвестицій в Україну та за її межі через фондовий ринок (п. 1 8 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів») визначені як повноваження Державної комісії з цін¬них паперів та фондового ринку. У різних статтях Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів України» містяться вказівки на сферу ком¬петенції Комісії, які окреслюють загальні риси предмета контролю, що здійснюється Комісією, і визначають напрямки контролю на ринку цінних паперів. Але вони викладані хаотично. Так, ч. 11 ст. 6 Закону передбачає здійснення Комісією контролю за виконанням прийнятих нею актів законодавства. Стаття 7 Закону до завдань Комісії відносить контроль випуску й обігу цінних паперів та їх похідних на території України, додержання законодав¬ства у цій сфері. Система державного контролю на ринку цінних паперів має вигляд: 1) контроль діяльності емітентів на ринку цінних паперів, який включає: контроль правомірності прийняття рішення про випуск цінних паперів та дотримання порядку випуску цінних паперів; контроль виконання емітентами обов'язків, покладених на них законом, та зобов'язань, узятих на себе за умовами випуску цінних паперів; контроль фінансового стану емітентів; 2) контроль дія¬льності професійних учасників ринку цінних паперів, який включає: контроль дотримання ліцензійних умов та законодавства, що регулює порядок провадження відповідного виду професійної діяльності; контроль професійного рівня учасників діяльності на ринку цінних паперів; контроль фінансового стану профе¬сійних учасників ринку цінних паперів; 3) контроль у сфері спільного інвестування; 4) фінансовий моніторинг; 5) контроль дотримання законодавства про захист економічної конкуренції, у якому розрізняють загальний контроль і спеціальний контроль (контроль правомірності придбання пакетів акцій). Таким чином, проведення фінансового мо¬ніторингу на ринку цінних паперів має ком¬плексний характер і являє собою врегульовану нормами права діяльність державних органів та саморегулюючих організацій ринку цінних паперів (у частині реалізації делегованих контрольних повноважень) зі спостере¬ження за показниками стану й функціонування ринку цінних паперів, фінансовими операціями на ньому, показниками фінансового стану та фінансових результатів діяль¬ності учасників ринку цінних паперів. Правове регулювання відносин у сфері організації та здійснення фінансового моніторингу стосується визначення меж цих відносин, повноважень державних органів, процесуаль¬ного порядку здійснення фінансового моніто¬рингу. На сьогодні чинне законодавство, нор¬ми якого регулюють відносини у зазначеній сфері, потребує вдосконалення здійснення фінансового моніторингу на ринку цінних паперів.
Література 1. Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.96р. №254/96-ВР. Відомості ВРУ. – 1996. - №30. 2. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні : Закон України від 30 жовт. 1996 р. № 448/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 51. - Ст. 292. 3. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом : закон України від 28 листоп. 2002 р. № 249-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 1. - Ст. 2. 4. Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) : закон України від 15 берез. 2001 p. № 2299-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 21. - Ст. 103. 5. Общая теория государства и права : в 2 т. Т. 2: Теория права. / [под ред. М. Н. Марченко ]. - М. : Зерцало, - 2000. - 436 с. 6. Енгибарян Р. В. Теория государства и права / Р. В. Енгибарян, Ю. К. Краснов. – М. : Юрист, 1999. - 242 с. 7. Комаров С. А. Общая теория государства и права: учебник / Комаров С. А. - М. : Юристъ, 1998. - 379 с. 8. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підручник / Скакун О. Ф. ; пер. з рос. - X. : Консум, 2001. - 656 с.
