Федорюк А. Л. Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ м. Чернівці
Фінансове право у системі українського права
У статті розглянуто питання місця фінансового права у системі українського права. Звернено увагу на посилення ролі фінансів, важливість фінансово-правових відносин, інтенсивний розвиток який сприяє вдосконаленню та формуванню нових фінансово-правових інструментів. Фінансове право – одна із галузей права, на яку суттєво вплинули зміни, що відбуваються у нашій державі. Сьогодні проблеми сучасного фінансового права – це проблеми вдосконалення української державності та прискорення економічного розвитку. Україна вступила в нове тисячоліття з твердим наміром побудувати державу з ринковою економікою. Значення держави в економіко-правовому житті суспільства посилюється у двох напрямках. Фінансове право у системі українського права розглядали такі науковці як: Ю.Н. Белошапко, В.П. Мозолін, Ю.А. Ровинський, Л.К. Воронова, М.П. Кучерявенко, О.М. Горбунова. Значення фінансового права у системі українського права пояснюється тим, які суспільні відносини перебувають у сфері його регулювання. Суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності держави та органів місцевого самоврядування, зумовленої функціонуванням фінансової системи, потребують упорядкування. Чіткого визначення прав та обов’язків суб’єктів, які беруть у них участь, а також їх відповідальності у випадку порушення встановленого порядку, тобто у правовому врегулюванні відносин. Фінансові відносини, які існують тільки у формі правовідносин, виникають та функціонують у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування та мають грошовий характер; є різновидом майнових відносин, що мають публічний характер, оскільки виникають з приводу публічних фондів коштів; одним із суб’єктів цих відносин виступає держава в особі органів законодавчої або виконавчої влади, або органів місцевого самоврядування, фінансово-кредитних органів, наділених владними повноваженнями стосовно іншої сторони; виникають, змінюються та припиняються лише на підставі нормативно – правового акта [2, с. 6]. На нашу думку фінансові відносини регулюються правом, це Бюджетний Кодекс, закон України « Про державний бюджет» та інших законопроектів. На сьогодні в Україні існує багато законів-документів на основі яких створюються фінансові відносини. Фінансові законопроекти є основою будь-якої фінансової діяльності держави і місцевого самоврядування. Сьогодні збільшується масив фінансово-правових норм, розширюється коло суспільних відносин, що підпадають під предмет фінансово-правового регулювання [4, с. 16]. Звісно, зараз відбувається збільшення фінансово-правових норм, оскільки держава розвивається, вдосконалюється і потребує більш обширних законів, що буде відповідати потребам населення. Фінансовому праву властива розвинена та складна сукупність об’єктивних закономірностей дозволяє розглядати предмет фінансового права як сукупність суспільних відносин, що виникають між державою та іншими суб’єктами у процесі мобілізації, розподілу та використання публічних централізованих і децентралізованих фондів держави і органів місцевого самоврядування з метою реалізації завдань публічного характеру, здійснення фінансового контролю. У зв’язку з фінансовою діяльністю держави й органів місцевого самоврядування, крім фінансових, виникають й інші суспільні відносини, які не належать предмету регулювання фінансового права і, відповідно, регулюються іншими галузями права [3, с. 12]. І справді, фінансова діяльність як один суб’єкт не може існувати. У своїй діяльності задіює й інші відносини, а відповідно будь-які відносини чи то фінансові чи суспільні регулюються відповідними галузями права. Головним із питань фінансово-правової науки залишається, зокрема, метод правового регулювання. Окремі науковці поряд з імперативним методом пропонують як метод фінансово-правового регулювання і диспозитивний метод. Учені обґрунтовують свою позицію тим, що галузь фінансового права володіє унікальним методом правового регулювання, поєднуючи в собі елементи імперативного та диспозитивного методу, із переважанням владних способів юридичного впливу, або констатують, що у зв’язку з розвитком держави в нових економічних та державно-політичних умовах розширюється застосування диспозитивного методу правового впливу на фінансові відносини, притаманного цивільному праву, «проникає» у сферу фінансового права, що свідчить про допустимість законодавцем певною мірою поєднання приватних і публічних інтересі. На різних етапах розвитку суспільства вченими по-різному визначалося місце фінансового права в системі галузей права. Серед основаних теоретичних позицій учених можна виділити такі. По-перше, теорія заперечення самостійності фінансового права. Стверджувалося, що це частина державного та адміністративного права чи навіть тільки адміністративного. Представники даної теорії (Г.Ф. Шершеневич, С.С. Студенікін, Ю.Н. Белошапко, В.П. Мозолін) в її основу клали такі аргументи, як відсутність самостійного виду юридичної відповідальності і самостійного методу правового регулювання. По-друге, теорія комплексного характеру фінансового права . Досліджуючи поняття та види правових інститутів, учені довели, що при зведенні норм різних галузей права в рамки єдиного нормативно-правового акта з метою найбільш повного та різнобічного регулювання конкретної сфери суспільних відносин не відбувається механічної трансформації, злиття різних видів суспільних відносин у новий вид та різних методів регулювання цих відносин [5, с. 31]. На нашу думку при розвитку держави в цілому призводить і до розвитку тих частин з яких вона складається, в даному випадку – фінансове право. Сьогодні у фінансовому праві, виправляються всі недоліки в законодавстві і доводяться до досконалого рівня. Економічні перетворення, посилюючи роль фінансового механізму, викликали необхідність у більш глибокій та розширеній правовій регламентації його функціонування, зумовили розвиток фінансового права як особливої галузі права. Специфіка фінансового права дозволяє відмежовувати його від інших галузей у системі українського права та виявляти взаємодію його норм з нормами інших галузей, що властиво всім складовим системи права. Фінансове право як публічна галузь права тісно пов’язане з конституційним, адміністративним, цивільним, кримінальним, господарським правом. Отже, на сьогодні у вітчизняній юридичній науці самостійність фінансового права як галузі права не викликає сумніву. Визначення місця фінансового права в системі українського права, уміння відмежовувати його від інших галузей права, актуалізація фінансово-правового регулювання суспільних відносин, виникнення нових фінансово-правових інститутів мають суттєве і теоретичне, і практичне значення, оскільки сприяють удосконаленню фінансового законодавства, чіткості і організації і результативності фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування.
Список використаної літератури 1. Бюджетний кодекс України [Електронний ресурс]: Затверджена ВРУ від 8 липня 2010 року №2456 – VI. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua 2. Воронова Л. К. Наука фінансового права та її сучасні завдання / Л.К. Воронова // Фінансове право. - № 1. – 2008. – С. 5-10. 3. Кучерявенко Н. П. Курс валового права / Н. П. Кучерявенко // Фінансове право. – Х.: Легас, 2009. – C. 11 – 14. 4. Пришва Н. Ю. Проблемні питання предмета та системи фінансового права / Н. Ю. Пришва // Фінансове право. - № 1. – 2009. – С. 16 – 20. 5. Рукавишникова И. В. Метод финансового права / И. В. Рукавишникова / - 2- е узд., перераб. и доп. – М. НОРМА, 2009. – С. 30 – 36.
